Тема 11. Державне регулювання промислового виробництва.

11.1. Основні методи та засоби державного регулювання промисловості.

11.2. Визначення потреби держави в промисловій продукції та обґрунтування можливостей їх задоволення.

11.1. Основні методи та засоби державного регулювання промисловості.

За показниками розвитку Україна належить до індустріально-аграрних країн світу. Промисловість виступає провідною сферою економіки» країни, визначає рівень її економічного розвитку, можливості участі у світогосподарському житті. Вона включає біля 20 галузей (підгалузей).

Промисловість – це високорозвинена й визначальна галузь матеріального виробництва. Від рівня її розвитку залежить технічне переозброєння й інтенсифікація всіх галузей економіки, підвищення рівня життя населення, зміцнення обороноздатності країни. Цим визначається особлива роль промисловості в розвитку й підвищенні ефективності всієї економіки держави. Промисловість визначає масштаби й темпи розвитку інших галузей матеріального виробництва – транспорту й зв’язку, будівництва, торгівлі й громадського харчування й ін.

За принципом кінцевого споживання продукції промисловість поділяються на підприємства групи А (виробництво засобів виробництва) й підприємства групи Б (виробництво предметів споживання).

Основним завданням промисловості – є найбільш повне задоволення суспільних потреб у високоякісній продукції, забезпечення технічного переоснащення та інтенсифікації виробництва. Для вирішення цього головного завдання необхідно:

• збільшувати виробництво, поновлювати асортимент та підвищувати якість промислової продукції;

• здійснювати структурні перетворення у промисловості на користь галузей «Групи Б», тобто підвищувати темпи зростання виробництва предметів споживання;

• раціонально використовувати основні фонди, виробничі потужності, матеріальні, трудові та фінансові ресурси,

• створювати умови для технічного переоснащення та реконструкції основних фондів;

• підвищувати рівень організації виробництва у галузі та інше.

Державна промислова політика — цілісна система заходів, інвестиційно-структурних перетворень, що підкріплюються відповідни­ми механізмами реалізації (стимулювання, регулювання та контролю через відповідні інститути держави та ринку), спрямованими на розв’я­зання стратегічних і тактичних завдань розвитку реального сектору: зростання виробництва, підвищення конкурентоспроможності національ­ної економіки та окремих галузей.

Об’єктом промислової політики виступає весь індустріальний комплекс країни як єдиний організм.

Цілі промислової політики:

• підтримка галузей індустрії, які забезпечують майбутнє економічне зростання;

• модернізація традиційних галузей;

• досягнення соціальної прийнятності економічних процесів у депресивних, неперспективних галузях.

Світовий досвід переконує, що залежно від ситуації, яка складається у реальному секторі, держава може вдаватися до тактики «пристосуван­ня» або тактики «активного формування», здійснювати галузевий або горизонтальний підходи до реалізації цілей промислової політики.

Тактика «пристосування» — поступове скорочення виробництва у певній галузі з метою попередження занадто великих соціаль­них потрясінь.

Тактика «активного формування» — активне стимулюван­ня державою ринкових процесів, впровадження нових технологій, підпо­рядкування розвитку певних галузей суспільним цілям.

Галузевий підхід — захист та стимулювання розвитку окре­мих галузей, протекціонізм у міжнародній торгівлі.

Горизонтальний підхід — створення загальних сприятливих умов для забезпечення конкурентоспроможності підприємств на світовому ринку.