7.6. Державна політика в сфері відновлення основних фондів.

Особливе місце серед методів податкового регулювання займають амортизаційні відрахування. У всіх країнах держава встановлює норми амортизаційних відрахувань. Це викликано наступними причинами:

• суб'єктам підприємницької діяльності необхідно формувати фонди для повторного поновлення процесу господарської діяльності в пропорціях не нижче середнього рівня, значення якого встановлює держава;

• держава регулює народногосподарські пропорції між процесами відтворення й споживання;

• держава встановлює співвідношення між коштами, що направляють на розвиток виробництва й оподатковуванням.

Амортизація основного капіталу — це процес його фізичного й морального зношування, старіння відтворення.

Класичний розрахунок розмірів амортизаційного відрахування (списань) проводиться по формулі:

А = (Кп. – До.)/Т (7.15.)

де:

А — розмір щорічних амортизаційних відрахувань;

Кп. — первісна вартість основного капіталу;

До — залишкова вартість основного капіталу на момент його передбачуваного вибуття з експлуатації;

Т - термін служби речовинних носіїв основного капіталу в літах.

Строк амортизації істотно впливає на розміри амортизаційних відрахувань. Можливий й зворотний зв'язок - збільшення амортизаційних відрахувань може привести до більше швидкого поновлення капіталу. Однак прямого зв'язку тут немає. У чинність різних причин амортизаційні відрахування можуть не направляти на поновлення капіталу, а попросту проїдатися або невдало використатися. Певну роль у перетворенні амортизаційних списань у джерело фінансування розширеного відтворення відіграє науково-технічний прогрес. Розвиток конкуренції підштовхує до заміни зношеного устаткування на усе могутніше, компактне й продуктивне.

Таким чином, установлення державою амортизаційних відрахувань уже саме по собі є видом стимулювання господарської діяльності, а якщо виходити із системи класифікації методів регулювання, встановлення амортизаційних відрахувань належить до прямого регулювання пропорцій між споживанням і відтворенням.

З погляду стимулювання процесів відтворення (непряме регулювання) держава використовує наступні кошти:

• додаткові списання;

• попередні списання;

• скорочена амортизація;

• прискорена амортизація;

• пільгова амортизація.

Додаткові списання спрямовані на формування амортизаційних фондів перевищуючу первісну вартість основного капіталу. Цей метод часто використається в країнах, де рівень інфляції змушує періодично провадити повну переоцінку всього основного капіталу в державі. Частина основних фондів, у слідство свого морального зношування, не може бути основою для їхнього відтворення. Держава йдучи на зустріч підприємцям дозволяє формувати фонди відновлення за рахунок інших джерел.

На відміну від додаткових списань, попереднє списання поширюється на комплекс основних фондів, що підлягають заміні на більше високопродуктивне устаткування. Попереднє списання складається в достроковому списанні замінного устаткування.

Різновидом попереднього списання є скорочена амортизація. На певному періоді життєвого циклу устаткування виникає необхідність його термінової заміни.

Списання основних коштів в амортизаційний фонд у строки більше короткі, чим дійсний період їхньої експлуатації, називається прискореною амортизацією основних фондів.

Економічна суть цього методу полягає у відриві фізичного процесу зношування машин, устаткування, будинків і споруджень від того, що калькулюється у витратах виробництва. Змінюючи ставки й порядок амортизаційних списань, державні органи визначають частину чистого прибутку, що може бути звільнена від податків шляхом включення у витрати виробництва й потім перерахована в амортизаційний фонд для фінансування надалі нових капіталовкладень.

Пільговий порядок амортизації може здійснюватися відносно капіталу, що має стратегічне або державне значення (у галузях ВПК; новітньої техніки; у галузях, що випускають конкурентоспроможну на світовому ринку техніку й т.п.).