5.3. Система національних рахунків.

Система національних рахунків (СНР) є одним з найважливіших інструментів державного регулювання в країнах ринкового господарства. Вона являє собою сукупність балансових таблиць, що на основі бухгалтерського принципу подвійного запису в агрегованому вигляді характеризує економічний оборот у масштабі країни.

Сучасний розвиток СНР почався в 1930 р., коли після світової економічної кризи 1929-1933 р. стало ясно, що винятково стихійний характер розвитку капіталістичної економіки становить не перевагу, а, скоріше, небезпеку для суспільства. Виникла проблема активної участі держави в управлінні економічним розвитком. Відповідно на перший план висунулося завдання комплексного макроекономічного аналізу й прогнозування, що дозволяють створювати потрібну модель суспільства. Розвиток світової економіки й економічної науки із застосуванням математичних методів і міжгалузевого балансу дозволило створити високоефективну систему національних рахунків, узагальнену під егідою ООН і використовувану у всіх розвинених країнах.

Принципове розходження методології СНР і БНГ полягає у визначенні сфери виробництва. Під виробництвом у СНР розуміється соціально-організована діяльність по створенню благ і послуг. У виробничу діяльність, крім товарного виробництва, включається нетоварне виробництво державних органів і домашніх господарств.

Інша найважливіша особливість методології СНР полягає в тому, що ключовим поняттям у структурі показників виробництва є додана вартість, що відповідає в термінології БНГ умовно чистої продукції. Повна вартість (валовий випуск) благ або послуг, вироблених якою-небудь галуззю або групою виробників, включає, крім доданої вартості, також і проміжне споживання. Додана вартість характеризує внесок конкретної сукупності чинників виробництва в створення вартості в масштабах економіки в цілому. Додана вартість у СНР як внесок кожного окремого виробника розглядається не стосовно продукту, а стосовно виробника. На відміну від балансу народного господарства національне рахівництво розглядає процес суспільного відтворення одночасно у двох аспектах: як баланс виробництва й споживання благ і послуг, з одного боку, і як процес створення й розподілу доходів, з іншого.

Однієї з основних характеристик СНР є опис розподілу доходу, що виникає у виробництві. У масштабах економіки розташований національний доход відповідає чистому внутрішньому продукту, скорегованому на сальдо доходів у відносинах із закордоном. Також подвійно враховується нагромадження, якому відповідає сума інвестицій (заощаджень) і сальдо кредитно-фінансових засобів.

Система національних рахунків оперує властивими їй економічними категоріями типу: інституціональні одиниці, економічні сектори, рахунки, що балансують статті й ін. Інституціональні одиниці виступають як базис одиниці обліку в СНР, під якими розуміються такі економічні одиниці або спільності, які мають єдність поводження й можуть самостійно володіти активами й відповідати за своїми обов'язками. Інституціональні одиниці вправі від свого імені приймати рішення, що стосуються економічної діяльності й проведення операцій з іншими інституціональними одиницями, тобто вони є юридичною особою. Економічні потоки, що відповідають діям інституціональних одиниць, є операціями. У СНР виділяються три види інституціональних одиниць: домашні господарства, юридичні й соціальні спільності у вигляді корпорацій (під корпораціями в СНР розуміються також виробничі інституціональні одиниці, які юридично відділені від домашніх господарств) і неприбуткових установ, центральні, окружні й місцеві урядові заклади, а також фонди соцстраху.

Об'єднання інституціональних одиниць відповідно до того або іншого типу економічного поводження дозволяє розділити економіку на економічні сектори. Сектори економіки безпосередньо не відповідають названим трьом видам інституціональних одиниць. У системі національних рахунків, прийнятої ООН, виділяються чотири головних економічних сектори економіки:

1. сектор нефінансових корпорацій охоплює інституціональні одиниці, які зайняті виробництвом реалізованих на ринковій основі товарів і послуг;

2. сектор фінансових корпорацій охоплює інституціональні одиниці, зайняті фінансовим посередництвом, а також допоміжною фінансовою діяльністю;

3. загальноурядовий сектор охоплює інституціональні одиниці, які відповідальні за прийняття політичних рішень, економічне регулювання, а також виробляють неринкові послуги для особистого й колективного споживання й здійснюють перерозподіл національного доходу й багатства. До складу загальноурядового сектора включаються центральні, окружні й місцеві органи управління, фонди соціального страхування й неприбуткові установи, підконтрольні урядовим органам;

4. сектор домашніх господарств охоплює всіх фізичних осіб, які здійснюють в економіці функцію споживання, а також вироблені на ринковій основі товари й послуги (не фінансові), некорпоратизовані підприємства, що перебувають у володінні членів домашніх господарств, які неможливо відокремити від них ні з юридичної, ні з економічної точок зору.

Рахунки в СНР реєструють операції, пов'язані з деякими специфічними аспектами економічного життя. Балансуючими статтями в рахунках є найбільш значимі вимірники економічних явищ. Звичайно в них розкривається головний зміст рахунку, та інформація, що є основою для складання наступних рахунків системи. Назва балансуючих статей пов'язане з тим, що вони являють собою результуючі показники рахунків і визначаються по залишковому принципі.

Всі балансуючі статті розглянутої СНР ООН визначаються як на “валовій”, так і на “очищеній” основах. “Валовими” є показники, обчислювальні з обліком величини споживання основного капіталу, а “очищеними” – показники, що не враховують величину споживання основного капіталу. “Очищені” балансуючі статті звичайно мають набагато більше, у порівнянні з “валовими”, аналітичне значення. Однак “валові” балансуючі статті звичайно легше (мається на увазі статистика закордонних країн) піддаються вирахуванню. Для того щоб знайти компроміс між цими двома варіантами рішень у розглянутій системі, запропоновано використати двояке подання балансуючих статей, обчислювальних як на “валовій”, так і на “очищеній” основах.

Основною й найбільш розвитою формою подання економічних явищ у СНР є рахунки, які, як і система бухгалтерського обліку, будуються за принципом подвійного запису. У рахунках всі потоки реєструються двічі: перший раз як надходження ресурсів або зміна пасивів, а другий – як використання наявних ресурсів або зміна активів. Саме цей принцип дозволяє здійснювати перевірку правильності складання всіх рахунків СНР. Разом з тим слід зазначити, що рахунки не є єдиною можливою формою подання економічних явищ у СНР. Іншою такою формою є матрична. Яскравим прикладом використання матричної форми в СНР є міжгалузевий баланс. У матричному варіанті кожний рахунок представлений рядом парних рядків і стовпців. На відміну від рахунків, у матрицях кожна операція представлена єдиним записом, що відображається на перетинанні відповідних стовпців і рядків. Перевага матричної форми полягає в тім, що вона є дуже ємною по своїй інформаційній насиченості. Недолік його полягає в тому, що вона не надає можливість перевірити правильність складання рахунків. У розглянутій СНР ООН зроблена серйозна спроба пов’язати ці дві форми шляхом подання зведених рахунків у матричній формі. При викладі взаємозв'язку основних явищ економічного обороту в СНР використається традиційний підхід – форма рахунків. Під економічним оборотом у макроекономіці розуміється циркулюючий в економічній системі потік товарів і послуг, що врівноважується зворотним потоком грошових платежів.

В основі побудови СНР лежить схема економічного обороту. Вона розглядається в умовах можливої нерівноваги економічної системи, а також з урахуванням зв'язків з іншими країнами. Для умови нерівноваги економічної системи характерне перевищення заощаджень над інвестиціями, або навпаки, що створить чисті позички або чисті позики. Крім того, у СНР, на відміну від спрощеної схеми економічного обороту, показано, як у результаті кругообігу реальних і грошових потоків за обчислювальний проміжок часу змінюються багатство країни (активи) і її зобов'язання (пасиви) стосовно інших країн.

Зв'язок країни з іншими державами викликає необхідність вирахування рахунків у СНР як на “національній”, так і на “внутрішній” основах. “Національні” показники завжди пов'язані з національною економікою країни, що складається з інституціональних одиниць, що є резидентами економічної території країни, що поширюється й за її межі. “Внутрішні” показники характеризують діяльність як резидентних, так і нерезидентних інституціональних одиниць на географічній території країни. Необхідність виділення як “національних”, так і “внутрішніх” показників у СНР пов'язана з тим, що, наприклад, частина доходів може бути отримана резидентами країни за кордоном, тобто на економічній, а не на географічній території країни (у випадку, коли частина громадян-резидентів тимчасово працює за кордоном або коли фірми-резиденти частину своїх доходів одержують від економічної діяльності на території інших країн).

У СНР розрахунок показників як на “національній”, так і на “внутрішній” основах має велике аналітичне значення. Якщо, наприклад, величина національного продукту країни перевищує величину внутрішнього продукту, то це означає, що резидентні одиниці даної країни одержують на території інших держав більше доходів, чим нерезидентні одиниці на її власній території. Залежно від конкретних цілей макроекономічного аналізу можуть використатися як “національні”, так і “внутрішні” показники СНР. Наприклад, при аналізі виробництва найбільш прийнятні внутрішні показники, оскільки виробнича діяльність завжди має територіальну прив'язку. При аналізі потоку доходів більшу аналітичну цінність представляють національні показники, оскільки вони дають уяву про те, якими доходами розташовує національна економіка (незалежно від того, де вони створені). Найбільш зручну можливість переходу від національних показників до внутрішніх надає платіжний баланс. У зв'язку із цим складання платіжного балансу країни на регулярній основі варто розглядати як одну з важливих передумов побудови всієї СНР.

Всі однорідні рахунки СНС об'єднані у відповідні блоки: “Поточні операції”, “Накопичувальні операції”, “Балансові рахунки”, “Товари й послуги”, “Зовнішні операції”.

Всі рахунки, що входять у блок “Поточні операції”, пов'язані з першою фазою економічного обороту, виробництвом, утворенням і використанням доходів. Останньою балансуючою статтею всіх поточних рахунків є заощадження, тобто та частина доходів, створених у виробництві, що не була використана для кінцевого споживання. У правій частині всіх рахунків поточних операцій відображаються ресурси, у лівій – використання ресурсів для проведення поточних операцій. Кожний поточний рахунок як ресурси відбиває, як правило, що балансує статтю попереднього рахунку.

Таблиця 5.1.

Рахунок присвоєння первинних доходів

Використання	Ресурси
Доходи від власності	Валове чисте перевищення від економічної діяльності (валовий змішаний дохід)
Валові первинні доходи	Споживання основного капіталу
Споживання основного капіталу	Чисте перевищення від економічної діяльності (чистий змішаний дохід)
Чисті первинні доходи	Доходи від власності
	Компенсація за трудову діяльність
	Податки за виробництво й імпорт
	Субсидії (-)

Другою фазою економічного обороту є накопичувальні операції, які відображаються в блоці “Накопичувальні операції”. Метою складання накопичувальних рахунків є відбиття зміни в активах, пасивах і чистій вартості (різниця між активами й пасивами) у розрізі кожного сектора й економіки в цілому. Тому форма побудови накопичувальних рахунків відрізняється від форми побудови поточних рахунків. У правій частині замість “ресурсів” відображаються зміни пасивів і чистої вартості, а в лівій – замість “використання” – зміни в активах. Оскільки заощадження є балансуючою статтею всіх поточних операцій, те саме вони відіграють в вхідному потоці накопичувальних рахунків.

Таблиця 5.2

Рахунок капіталу

Зміни в активах	Зміни в пасивах і ЧВ
Валове капіталостворення	Чисті заощадження основного капіталу
Одержувані капітальні трансферти	Зміни в запасах: (+,-)
Споживання основного капіталу	Передані капітальні трансферти
Чисті покупки землі й інших невиробничих активів	Зміни в чистій вартості за рахунок заощаджень і чистих капітальних трансфертів
Чисті позички (+), чисті позики (-)

Балансові рахунки в СНР відображають наявність у країні або певному секторі активів, пасивів і чистої вартості в момент складання балансу. У лівій частині балансових рахунків показуються активи, у правій – пасиви й чисту вартість. Всі балансові рахунки складаються із трьох самостійних балансів: баланс, що відкривається, зміни в балансі і баланс, що закривається.

Таблиця 5.3

Зміна в балансі

Активи	Пасиви
Загальні зміни в активах	Загальні зміни в пасивах
Зміни у нефінансових активах: а) виробничих; б) невиробничих	Зміни в чистій вартості (усього): а) заощадження й чисті капітальні трансферти; б) ін. зміни в обсязі активів; в) зміни у фактичних цінах; г) нейтральна переоцінка (ревальвація); д) дійсні придбання (втрати) від володіння
Зміни у фінансових активах

У результаті поточних і накопичувальних операцій відбуваються створення, передача й погашення економічних вимог, підсумком чого є нагромадження в економіці певної кількості активів, пасивів і чистої вартості.

СНР являє собою логічно побудовану й внутрішньо взаємозалежну систему відображення економічних явищ, що охоплює реальні й грошові потоки в економіці, що може розглядатися як модель економічного обороту країни.

Основними показниками національних рахунків, як уже зазначалось, є: валовий національний продукт (ВНП), валовий внутрішній продукт (ВВП), чистий національний продукт (ЧНП), національний дохід (НД), особистий дохід (ОД). Схема взаємозв'язків найважливіших показників СНР (див. таблицю 5.4.) подається для макpоpівня і кожного сектора макроекономіки. У цій схемі відсутній рахунок продуктів і послуг, оскільки він не є "крізним", тобто не складається одночасно для національної економіки в цілому і її окремих секторів. Сальдо кінцевого фінансового результату економічної діяльності (чисті кредити і чисті борги) в принципі повинні дорівнювати сальдо зміни фінансових активів і пасивів - балансуючому показникові фінансового рахунку, який характеризує зміну фінансових активів і пасивів по їх видах і дозволяє проаналізувати структурні зміни у фінансовому стані країни або секторі національної економіки.

Таблиця 5.4.

Схема взаємозв’язків найважливіших показників СНР

Використання	Ресурси	Показники
Рахунок виробництва
Проміжне споживання, Валова додана вартість	Валовий випуск - Проміжне споживання = Валова додана вартість	Валовий випуск
Рахунок утворення доходів
Оплата праці; Чисті податки на виробництво; Валовий прибуток; Валові змішані доходи	Валова додана вартість	Валова додана вартість - оплата праці - чисті податки на виробництво = Валовий прибуток, валові змішані доходи
Рахунок привласнення первинних доходів
Доходи від власності, Валові первинні доходи	Валовий прибуток, валові змішані доходи, Доходи від власності, Оплата праці, Чисті податки на виробництво	Валовий прибуток, валові змішані Доходи-Сальдо доходів від власності = Валові первинні доходи

Рахунок вторинного розподілу доходів
Поточні трансферти, Валовий розміщуваний прибуток.	Валові первинні доходи, Трансферти отримані	Валові первинні доходи + Сальдо поточних трансфертів = Валовий розташований прибуток.
Рахунок використання доходу, що розташовується
Витрати на кінцеве споживання; Валове заощадження	Валовий розташований прибуток.	Валовий прибуток, що розташовується, - Витрати на кінцеве споживання = Валове заощадження
Рахунок капітальних витрат
Валове накопичення основних і оборотних фондів; Чисті покупки землі, нематеріальних активів; Чисті кредити, Чисті борги	Валове заощадження	Валове заощадження - Валове накопичення осн. і об-х фондів - Чисті покупки землі і нематеріальних активів = Чисті кредити Чисті борги
Фінансовий рахунок
Придбання фінансових активів		Фінансові зобов'язання; Чисті кредити Чисті борги

Центральним показником Системи національних рахунків є валовий внутрішній продукт (ВВП). Другий її макроекономічний показник – валовий національний продукт (ВНП). Обидва вони відображають результати діяльності в двох сферах народного господарства – матеріального виробництва і послуг; обидва визначаються як вартість всього обсягу виробництва товарів і послуг в економіці за один рік (квартал, місяць). Підраховуються ці показники як в поточних (діючих) цінах, так і в постійних (цінах якого-небудь базового року).

Різниця між ВНП і ВВП полягає в наступному:

ВВП підраховується за так званою територіальною ознакою. Це сукупна вартість продукції сфери матеріального виробництва і сфери послуг, незалежно від національної приналежності підприємств, розташованих на території даної країни;

ВНП – це сукупна вартість всього об'єму продукції і послуг в обох сферах національної економіки незалежно від місцезнаходження національних підприємств (у своїй країні або за кордоном).

Таким чином, ВНП відрізняється від ВВП на суму так званих доходів (до них відносяться: дохід найнятих робітників, рентний дохід, позиковий відсоток, прибуток корпорацій) чинників від використання ресурсів даної країни за кордоном (переведений в країну прибуток від вкладеного за кордоном капіталу, власності, що є там, заробітна плата громадян, що працюють за кордоном) за мінусом аналогічних вивезених з країни доходів іноземців. Зазвичай, щоб розрахувати ВНП, до показника ВВП додають різницю між прибутками і доходами, отриманими підприємствами і фізичними особами даної країни за кордоном, з одного боку, і прибутками і доходами, отриманими іноземними інвесторами і іноземними працівниками в даній країні, - з іншою. Ця різниця вельми невелика – для провідних країн Заходу не більш (1% від ВВП. ВНП і ВВП як вимірники валового обсягу виробництва мають істотний недолік: вони включають не тільки вартість тієї продукції, яка використовується при поліпшенні добробуту суспільства, але і тієї, яка прямує для відновлення спожитої (зношеної) в процесі виробництва. Відомо, що будівлі, устаткування, машини, складові одного з головних елементів виробництва служать впродовж декількох років. Тому, в кожній одиниці товару міститься частина їх вартості. Держава законодавчо встановлює термін служби таких активів, і тим самим, визначає, яка частина їх вартості буде щомісячно і щодня міститися в проведеній товарній масі. Таким чином, в отриманій від реалізації виручці міститься в грошовій формі і спожита (перенесена) частина вартості устаткування і машин. Щорічно ця частина вилучається, накопичується і, коли закінчується термін служби устаткування, використовується для придбання нового. Розглянутий механізм відновлення спожитих чинників виробництва називається амортизацією.

Очевидно, що для того, щоб дізнатися дійсний об'єм кінцевих продуктів, які можна використовувати для поліпшення добробуту населення, з ВНП необхідно відняти амортизацію, тобто ту частину вартості, яка йде на відновлення зношених чинників виробництва. Частина ВНП, що залишилася, і називається чистим національним продуктом.

ЧНП = ВНП – амортизація

Національний дохід – це сукупний дохід, який заробляють власники чинників виробництва: власники праці (заробітна плата найманих робочих), власники капіталу (прибуток і відсоток), власники землі (земельна рента). Для визначення НД з ЧНП необхідно відняти посередні податки. Останні є надбавки до цін товарів і послуг (акцизи, ПДВ, мита і ін.).

НД = ЧНП – опосередковані (непрямі) податки.

Створений власником кожного чинника виробництва дохід має велике значення. Його можна використовувати для розвитку виробництва або для задоволення власних потреб. Зароблені доходи фактично більші, ніж ті, які реально отримує власник. По-перше, із зароблених доходів вилучається певна частина на утримання державних інститутів, для надання допомоги непрацездатним і тому подібне По-друге, до зароблених доходів може додаватися частина доходів, зароблених іншими учасниками виробництва, унаслідок чого отриманий дохід може перевищувати зароблений. Крім того, в кожному суспільстві певна частина населення отримує «не зароблені» доходи, які не є результатом поточної трудової діяльності (наприклад, завдяки зростанню вартості придбаних акцій). Таким чином, зароблений дохід по своїй суті є національним доходом суспільства. Після внесення певних коректив в НД таких, як відрахування на соцстрах, податку на прибуток, нерозподілені доходи корпорацій, трансфертних платежів (пенсії, допомога на дітей, інвалідність, безробіття, урядові субсидії і так далі), виникає ще один макроекономічний показник – особистий дохід. Крім того, до складу основних макроекономічних показників входять: 1) рівень цін (індекс цін), 2) процентна ставка, 3) рівень зайнятості.

Розглянуті макроекономічні показники розраховуються на основі ВНП і знаходяться в тісному взаємозв'язку, характеризуючи різні сторони економічного життя країни.