19.2. Особливості ринку науково-технічної продукції
Доцільність комерційної діяльності в сфері виробництва визначається попитом на продукцію, що задовольняє конкретні потреби її споживачів. Дещо по іншому здійснюється бізнес в сфері НДДКР, які відрізняється низкою істотних особливостей:
тимчасовий відрив результатів наукової діяльності від впровадження у виробництво;
невизначеність результатів НДДКР;
елементи ризику й невиправданих витрат;
висока капіталомісткість наукових досліджень;
індивідуальність і творчий характер наукових досліджень.
Кожна із цих особливостей накладає істотні обмеження на стан ринку науково-технічної продукції.
Перша особливість визначає взаємодію між науково-технічними організаціями і їхніми замовниками (на відміну від інших сфер комерційної діяльності, у науково-технічній споживача прийнято йменувати замовником), що схематично представлене на рис. 19.3.
Рис. 19.3. Взаємодія між науково-технічними організаціями й замовником.
Схема “а” відповідає порядку виконання науково-технічних робіт “під замовлення”, відповідно до якого виконується більшість НДДКР. Схема “б” відповідає більш високому рівню науково-технічних розробок. У цьому випадку науково-технічна фірма, маючи принципово нову розробку, сама зацікавлена в пошуку найбільш вигідного замовника. Як правило, контракти на розробку нової техніки й технології є дуже вигідними для розроблювачів, оскільки виводять їх у надзвичайний стан стосовно виробників старих аналогів. Разом з тим, розробка нової техніки й технології пов'язана з більшими витратами, що в ряді випадків робить проведення такого роду робіт комерційно малопривабливими з погляду безпосередніх виробників, готових до придбання розробки лише на стадії досвідченого зразка. У цьому випадку наукова організація шукає інвестиційного посередника, що бере на себе фінансування розробки на умові повного або часткового права на її розповсюдження.
Невизначеність результатів НДДКР робить капіталовкладення в сферу розробок досить ризикованими.
У той же час прибуток від реалізації прогресивних нововведень може багаторазово перевищувати витрати на їхню розробку. Розв’язати протиріччя між високим рівнем ризику і потенційною прибутковістю дозволяє венчурна форма здійснення НДДКР.
Принципова схема венчурного фінансування аналогічна схемі “в” на рис. 19.3., з тією відмінністю, що в ролі інвестиційного посередника виступає спеціалізована венчурна фірма. Вона приймає на себе весь ризик можливості одержання негативного результату, але в той же час має більші права власності стосовно нововведень, що мають комерційний успіх. Усе більш широке поширення даної форми здійснення НДДКР засноване на тім, що диверсифікованість венчурного капіталу дозволяє з лишком перекрити витрати на невдалі розробки високою віддачею від реалізації нововведень, що користуються попитом.
Особливості ринку науково-технічної продукції визначаються існуючою розбіжністю витрат і результатів. Облік даної обставини припускає, що внутрішня структура науково-технічних фірм повинна бути спрямована на реалізацію трьох основних функцій:
виявлення потреби в нововведеннях;
виконання НДДКР, що ставить метою заповнення цих потреб;
найбільш широке поширення отриманих науково-технічних результатів як у національній економіці, так і за допомогою їхнього експорту.
Якщо при організації фірми не вдається забезпечити діючу реалізацію цих функцій, то така справа краще не починати взагалі.
Навіть при наявності висококваліфікованого персоналу в області здійснення розробок, але без налагодженої системи реалізації й поширення результатів НДДКР, витрати фірми будуть становити 80% від сукупних, а доходи тільки 10% від потенційних (табл. 19.1). Зрозуміло, що такий бізнес приречений на провал.
Таблиця 19.1.
Співвідношення витрат і доходів при здійсненні й реалізації НДДКР
Укрупнені етапи НДДКР |
Трудомісткість в % до підсумку |
Витрати в % до підсумку |
Доходи в % до підсумку |
1. Розробка нововведень |
60 |
40 |
0 |
2. Впровадження й освоєння |
30 |
40 |
10 |
3. Поширення або тиражування |
10 |
20 |
90 |
РАЗОМ |
100 |
100 |
100 |
Свідченням правоти цього твердження є підвищення переважної більшості науково-технічних організацій України й інших країн СНД після краху адміністративно-командної системи. Маючи солідний науково-технічний потенціал і портфель завірених науково-технічних розробок, що найчастіше перевищував світовий рівень, вони в той же час виявилися на грані банкрутства. Причина – невміння розпорядитися досягнутими результатами в умовах ринку.
Для реалізації функції виявлення потреби в нововведеннях необов'язково створювати окремі структурні підрозділи. Більше того, практика свідчить, що дану функцію найкраще виконують самі розроблювачі при наявності в них дуже важливої якості - передбачення споживчої цінності нововведення.
Вивчення кон'юнктури потреби в нововведеннях здійснюється по двох напрямках:
визначення “вузьких місць“ існуючих технологій і формування завдання по їхньому усуненню;
пошук практичного застосування для вже отриманих науково-технічних результатів з метою досягнення комерційного успіху при їхній реалізації.
У практиці правильної оцінки складної кон'юнктури найдуться численні приклади як першого, так і другого підходів. Так, наприклад, компанія “Зінмарк” започаткувала свою діяльність із ретельного вивчення роботи хімічних лабораторій. У ході цього аналізу було виявлено, що однієї з найбільш хворобливих проблем у більшості з них були висока трудомісткість і витрати по відпрацьовуванню й перевірці посуду для хімічних реактивів. Таким чином, було сформоване завдання про механізацію цього процесу, що через якийсь час була успішно вирішена. Отримані результати по відпрацьовуванню хімічного посуду збільшили оборот фірми за 4 роки в 75 разів. Була створена нова галузь по механізації трудомістких робіт у наукових лабораторіях, у якій фірма “Зінмарк” стала безсумнівним лідером.
Прикладом другого роду є комерційна ідея по реалізації на споживчому ринку персональних комп'ютерів. Вона належала фірмі “Эппл”, що знайшла застосування результатам наукових досліджень фірми “Ксерокс”, керівництво якої порахувало їх абсолютно марними для практичного застосування.
Після постановки завдання її реалізація повинна бути доручена науково-технічному персоналу фірми. Тут успіх визначається винятково науковою компетентністю й науковою кваліфікацією співробітників.
Специфіка функції технологічних, продуктових, управлінських нововведень (інновацій), їхня роль у поступальному русі суспільства вивчається сьогодні досить активно. Для з'ясування змісту цієї важливої категорії приведемо ряд визначень, запропонованих відомими західними фахівцями в галузі економіки й управління.
Організація економічного співробітництва й розвитку визначає поняття “інновація” як новий додаток науково-технічних знань, що приводить до ринкового успіху. Канадське статистичне управління розглядає інновацію як трансформацію ідеї в новий або поліпшений продукт або робочий процес, що користується попитом на ринку. Американські фахівці дотримуються подібної точки зору з питання про визначення нововведення: “нововведення - це не кошторисна система, за допомогою якої ідея або винахід у перший раз перетворюється в комерційну реальність, це - успішне впровадження продукту або послуг на ринок або в економіку... Нововведення - це сукупність технічних, виробничих і комерційних заходів, що приводять до появи на ринку нових і поліпшених продуктів і до комерційного використання нових і поліпшених виробничих процесів і устаткування”.
Для визначення інновацій орієнтиром можуть бути, наприклад, різка зміна продуктивності, якість продукції, поява нового продукту й т.п. При цьому вирішальне значення має швидкість змін.
Залежно від предметного змісту впроваджуваних інновацій розрізняють їхні наступні види:
продуктові, орієнтовані на виробництво й використання нових (поліпшених) продуктів у сфері виробництва або в сфері споживання;
технологічні, що представляють собою нові способи (технології) виробництва старих або нових продуктів;
управлінські, що полягають у нових методах роботи апарата управління.
Кожний новий продукт, товар можна розглядати або з позицій наявності в них нових технологічних рішень, або значимості їхньої ринкової новизни. Під ринковою новизною продукту розуміється: його здатність задовольняти зовсім нової потреби покупців, або нового ступеня потреби, або розширення кола споживачів. Наприклад, дорогі парфуми, розфасовані в крихітні флакончики реалізуються в більших кількостях, ніж дорогі більшого розміру флакони. Як показує досвід, продукт, що має ринкову новизну, забезпечує на 28% приросту прибутку, більше чим традиційний.
Продукт може містити досить багато технічних нововведень, але не мати ринкової новизни.
Таким чином, двома найважливішими характеристиками інновації є її новизна (науково-технічний аспект) і комерційний успіх (економічний аспект).
Ніж крупніше, значніше інновація, тим відносно менше значення мають ринкові фактори в її появі. Для зародження й розробки найбільш радикальних нововведень набагато більше значення роблять науково-технічні досягнення. Більше того, радикальні нововведення самі створюють нові ринки збуту й попиту.
Для нововведення в сфері засобів виробництва велике значення має науково-технічний фактор. Це особливо стосується продукції машинобудування.
Пошук і розробка нововведень вимагають цілеспрямованих дій і вивчення потреб. Тому процес створення нового продукту повинен починатися з вивчення ринку, виявлення його можливостей, прогнозування майбутніх потреб. Потім визначаються характеристики інновацій, що задовольняють потреби сьогоднішнього й, головне, завтрашнього дня. Тільки при цьому умові, а також при успішному рішенні технічних завдань просування на ринок збуту фірма має підставу сподіватися на комерційний успіх інновації.
Описуючи інноваційний процес, часто вживають термін “життєвий цикл нововведення”. Це пов'язане з тим, що будь-яка інновація від моменту зародження до вгасання можливостей її ефективного використання проходить через певні фази:
виникнення інновації;
впровадження в сферу експлуатації;
поширення;
удосконалювання;
припинення випуску.
Така фазова модель нововведення дозволяє визначити конкретні управлінські завдання протягом всієї “життя” інновації.
Для широкомасштабних нововведень характерно те, що на стадії виникнення інновації вони стимулюють появу інших вторинних нововведень, необхідних для їхньої реалізації.
Аналіз ринку науково-технічної продукції, як правило, здійснюється за її видами:
за характером виконуваних науковими організаціями робіт;
залежно від закінченості й захищеності авторських прав;
за ступенем новизни;
за характером фінансування.
За характером виконуваних науковими організаціями робіт науково-технічні роботи прийнята підрозділяти: