Як педагог аналізує ситуацію, що склалася?

Сформулюйте педагогічні задачі, які розв'язує педагог. Які з них можна вважати тактичними, які — стратегічними?

Доведіть, що діяльність А. С. Макаренка у наведеній вище ситу­ації є метадіяльністю.

Які засоби залучення вихованця до діяльності використав педагог?

Які риси особистості А. С. Макаренка як педагога-майстра вияви­лися в цій ситуації?

^{Тема 3}

ПЕДАГОГІЧНА РОЗПОВІДЬ ЯК ФРАГМЕНТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Думки мудрих

Говорити багато й добре — дар гострого розуму, говорити мало й добре — властивість мудрого, гово­рити багато й погано означає дурня, говорити мало й погано є ознакою божевільного.

Ф. Ларошфуко

Вихователю, якщо хочеш, щоб твої сили кликали й змушували прискорено битися юні серця, йди і роз­повідай їм про те, що вразило тебе, що пробудило у твоєму серці гаряче трепетання від гордості чи гніву, радості чи ненависті.

В. О. Сухомлинський

Розвиваючи думку в промові, слід спочатку схему її вкласти в розум слухача, потім у наочному порівнянні показати її уяві і нарешті па м'якій ліричній підкладці обережно покласти її на серце, що слухає, і тоді слухач —Ваш військовополонений — і сам не втече від Вас, навіть коли Ви відпустите його на волю, залишиться слухняним Вашим слухачем.

В. О. Ключевський

Промовляйте очам, а не вухам. Очі — иайчутливі-ший орган, який приводить думки до почуття.

К. С. Станіславський

Б. А. Буяльський

КУРС НА МАЙСТЕРНІСТЬ

Натхненний оповідач

...Іноді чомусь вважають, що говорити як учитель — означає го­ворити повчально, напутливо, що учительський голос має бути рів­ний, безбарвний, монотонний. Але по суті такий голос належить до тих,

39

про які М. Лєсков говорив, що їх потім хоч лопатою з вух вигрі­бай.

Деякі вчителі наполягають на строгому і сухому стилі повідомлення навчального матеріалу. їм здається, що стримана розповідь створює на уроці атмосферу діловитості, сприяє економії робочого часу і полегшує працю дітей в осмисленні та запам'ятовуванні матеріалу. Це загалом справедливо. Крім того, самі факти бувають настільки яскравими і вражаючими, що захоплений ними слухач може і не помітити, як викладає оповідач. І все ж байдужий виклад часто сприяє створенню атмосфери відчуження на уроці. Виникає ситуація, яка в педагогіці визначається як відсутність контакту між учителем і класом.

...Учитель не може бути байдужим до того, про що він розповідає, і його ставлення до предмета обговорення чи повідомлення мусить при­родно і вільно виливатися в його почуттях, і немає сенсу ховати їх за «китайським муром» рівного, монотонного голосу.

Важливо, щоб учитель, міркуючи діалектично й перспективно, думав: а що він посіяв у дитячі душі, кинувши фразу чи слово. Бо, як зауважує Расул Гамзатов: «Немає просто слова. Воно або прокляття, або вітан­ня, або краса, або біль, або бруд, або квітка, або брехня, або правда, або світло, або темрява».

Радість і печаль, захоплення і гнів, іронія і пафос, обурення і піднесен­ня — усе це справжня зброя вчителя, якою треба вміло користуватися. Інша річ — умисна артистичність, афектація, які справляють неприємне враження.

Натхненні розповіді вчителя залишають помітний слід у свідомості й почуттях слухача, іноді на все життя. Про це пише, наприклад, К. Г. Па-устовський, згадуючи свого вчителя історії Клячина, котрий «кидав слова, як грудки глини», й А. С. Макаренко, який захоплювався викладачем словесності Нестеровим, котрий, розповідаючи учням, «сам жив гаряче і глибоко».

Доцільно згадати висловлювання Януша Корчака: «...мені здається, важливо не те, що людина знає, а те, що вона відчуває».

Учителеві-початківцю необхідно тренуватися майстерно розповідати...

(Буяльский Б. А. Курс на мастерство. — 2-е изд., перераб. и доп. — К.: Рад. шк., 1974. -С. 37-39.)

Дидактичні завдання

Від яких помилок у розповіді вчителя застерігає автор?

2. Які професійні вимоги до оповідача ставить Б. А. Буяльський?

З- Чим різняться натхнення вчителя у розповіді й штучна артистич­ність?

4. Яке з побажань Б. А. Буяльського актуальне для вас?

40

Л. О. Горбушина, А. П. Ніколаїчева ВИРАЗНЕ ЧИТАННЯ

Розповідь вихователя Розповідь як літературний жанр

...Чи повинна розповідь вихователя бути схожою на оповідання пись­менників? Безперечно. «У найширшому розумінні розповіддю здавна називається процес усного оповідання. На відміну від розмови, в якій беруть участь кілька осіб, розповідь веде, як правило, один. Інші слуха­ють» (С. Антонов).

Розповідь як літературний жанр вирізняється малим розміром, не-великою кількістю персонажів, динамічним розвитком сюжету. Пред­мет розповіді — епізод, випадок із життя. Вихідна ситуація проста, тривалість дії невелика, композиція нескладна.

Усі ці особливості роблять усне розказування найціннішим дидак­тичним засобом...

Особливості розповіді вихователя

...Розказування — не лише повідомлення нової інформації про на­вколишнє, а й емоційний вплив на слухачів (дітей), передача їм свого ставлення до предмета повідомлення, свого настрою, залучення їх до активного співпереживання, вияву почуттів у словах і вчинках.

Своє ставлення до предмета повідомлення оповідач висловлює ретель-ним добором точних слів, стилем оповідання й точними інтонаціями.

Щоб створити змістовну, захопливу й доступну для розуміння дити­ни розповідь, треба, окрім загальної культури, широкого світогляду, мати працьовитість і вибагливість.

Взірцем вибагливості, високої вимогливості до себе може бути для пас Л. М. Толстой. У період створення маленьких оповідань для «Аз­буки» в листах до рідних і близьких Л. М. Толстой, на той час автор романів, відомих усьому світові, повідомляє: «Робота над мовою жахли­ва. Треба, щоб усе було красиво, стисло, просто і, головне, зрозуміло».

...Оповідання Л. М. Толстого «У баби була онучка».

У баби була онучка; спочатку онучка була мала й увесь час спала, а бабуся сама пекла хліб, підмітала хату, мила, шила, пряла і ткала на онучку; а потім бабуся стала стара, лягла на піч й увесь час спала. Й онучка пекла, мила, шила, ткала і пряла на бабу.

...Письменник у цьому крихітному творі... розкриває прекрас­ні душевні риси — щедрість, працьовитість, почуття обов'язку, гуман­ність.

Засоби виразності... вкрай обмежені: письменник використовує і в першій, і в другій частині розповіді одні й ті ж слова. Саме повторенням,

41

нагнітанням однакових за змістом і звучанням слів автор підкреслює головну думку: за любов і турботу треба платити не словами, а такими ж добрими ділами.

* В оповіданні не вживається слово любов, однак вона незри­мо присутня в діях, якими насичена вся розповідь (сімнадцять дієслів у чотирьох рядках!). Великий проміжок часу (п'ятнадцять — двад­цять років) у маленькому оповіданні висловлений усього чотирма словами:спочатку була, потім стала. Бабуся й онучка помінялися ролями. Колишня пора безпомічності онучки-маляти змінилася юні­стю — роками розквіту сил, здоров'я; бабусині сили із часом вичерпа­лися.

Характерно, що автор не називає імені ані бабусі, ані онуки, але образи їхні не стають від цього невиразними: шляхетність героїнь опо­відання розкривається в багатьох буденних справах, які здійснюються нібито на очах у слухачів.

Творча розповідь вихователя

Творчою називається така розповідь, в якій із розрізнених фактів, подій створюється хай найскромніша, але неодмінно завершена картина (ситуація), де, як і в житті, вирішується важливе, доступне для розуміння дитини питання.

Як скласти розповідь. Беручись за складання творчої розповіді, вихователь визначає тему й освітньо-виховне завдання її: добирає фак­тичний матеріал, творчо його опановує, спираючись на свій життєвий досвід і знання, отримані з науково-пізнавальної літератури, періодич­них видань, радіо- і телепередач, сценічного мистецтва і художньої літе­ратури; складає композиційно-сюжетний план розповіді. Після цього він розпочинає створення тексту.

...Загальна тональність розповіді (весело, радісно, сумно, стурбовано тощо) визначається ідеєю, задумом, але оформляється словами.

...На яку б тему вихователь не створював би розповідь для дітей, у ньому повинно бути яскраво виражене ставлення оповідача до фактів і героїв подій. Це ставлення має вплинути і на вибір героїв, і на по­рівняльну характеристику, і на характер повідомлення, і на добір слів, і на побудову фраз, і на яскраві, інтригуючі інтонації...

Розповідь у дитячій аудиторії... Перед початком розповіді важ­ливо привернути увагу дітей. Досягти цього можна різними способа­ми: зверненням до їхнього власного досвіду (пригадати випадок, ана­логічний тому, про що планує розповісти вихователь), до знань дітей (коротка бесіда на тему, яка буде розкрита в розповіді вихователя), показом ілюстрації чи яскравої обкладинки книжки, повідомленням теми розповіді.

Розповідаючи, вихователь час від часу переводить погляд з однієї дитини на іншу, що створює відчуття безпосереднього спілкування з

42

кожним. Але головним засобом оволодіння увагою дітей і підтримування її до кінця повідомлення є майстерність оповідача: вибір цікавої геми, створення яскравих образів і сюжету, стрункість і завершеність повідомлення, яскрава, образна мова...

Види творчої розповіді. У роботі з дітьми вихователь використо­вує різні види творчої розповіді: розповідь із життя (по пам'яті, за спостереженнями), розповідь-пояснення до художніх творів, до карти­ни (серії картин), розповіді з біографій видатних людей, розповідь-переказ художнього твору близько до тексту, ...розповідь на основі науково-популярної статті з уведенням у повідомлення сюжету...

...Увести до науково-пізнавальної статті сюжет — означає ввести дійову особу, персонаж, чиїми очима сприймається об'єкт, події, чи вве­сти кілька дійових осіб, одна з яких розповідає, а інші слухають, став­лять запитання, іноді дискутують...

Кожен із названих видів розповіді — творча розповідь, лише харак­тер вияву творчості в ній різний.

(ГорбушинаЛ. А., Николаичева А. П. Виразительпое чтение: Учеб. пособие для учащихся педучилищ. — М.: Просвещение, 1978. — С. 86 — 93, 129.)

Дидактичні завдання

1. Визначте специфічні ознаки розповіді.

Чим характеризується творча розповідь вихователя?

Як оволодіти увагою дітей, досягти впливу на них під час розповіді?