Які елементи зовнішнього вигляду вчительки підкреслює автор?

Чому, описуючи жести Ксенії Андріївни, письменник уживає фразу «в неї руки співають>>?

Чому учні «стежили за кожним помахом руки вчительки»? Що «зчи­тували» вони із жестів Ксенії Андріївни?

Як впливав на людей погляд Ксенії Андріївни? Від чого, на вашу думку, залежить такий погляд?

Чому в немолодої вже вчительки очі «ясні, як у молодості»? Чи має це якесь значення для її професійної діяльності? Як ви гадаєте, що потрібно, щоб зберегти протягом життя ясність погляду?

^{Тема 6}

ДИХАННЯ І ГОЛОС ЯК ЕЛЕМЕНТИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕХНІКИ

Думки мудрих

Модуляції голосу —найпрекрасніша з усіх чарівно-стей красномовства. Це музика мовлення.

Леонардо да Вінчі

Є такі слова, інтонації голосу й вирази обличчя, які завжди й незмінно викликають у людей неприємні душевні хвилювання; і є інші слова, інтонації голосу й вирази обличчя, які викликають лише приємні ду­шевні хвилювання.

Т. Спенсер

Співакам необхідні вокалізи, танцівиикам-екзерсиси, а сценічним артистам — тренінг і муштра за вказів­ками «системи».

К. С. Станіславський

Дотягнутися до найтонших, потаємних дум школя­ра у змозі лише учительський «голос», коли він є і коли художньо, а непросто фонетично поставлений.

Є. М. Ільїн

К. С. Станіславський

Робота актора над собою

Частина II. Робота над собою у творчому процесі втілення

V. Дикція та спів

...Я розповім вам про свою роботу над звуком і над дикцією, яку виконав протягом свого артистичного життя...

Моїм шуканням сприяла та обставина, що останніми роками мені довелося багато попрацювати в опері. Зустрічаючись там зі співаками, я розмовляв з ними про вокальне мистецтво, слухав звуки добре по-92

ставлених голосів, знайомився з їхніми найрізноманітнішими тембрами, навчився розрізняти горлові, носові, головні, грудні, потиличні, гортанні та інші відтінки звука. Все це відбивалося в моїй слуховій пам'яті. А головне те, що я зрозумів перевагу голосів, поставлених «г/ маску», тобто в передню частину обличчя, де розміщені тверде піднебіння, носо­ві порожнини, гайморова порожнина та інші резонатори.

Співаки говорили мені: «Звук, що кладеться на зуби або посила­ється «в кістку», тобто в череп, набуває металу і сили». А ті звуки, що йдуть у м'які частини піднебіння або в голосову щілину, резонують, як у ваті.

Крім того, з розмови з одним співаком я пізнав іншу важливу таєм­ницю постановки голосу. Видихаючи під час співу, треба відчувати два струмені повітря, що одночасно йдуть з рота і з носа. При цьому здається, що вони, виходячи назовні, з'єднуються в одну спільну звукову хвилю перед самим обличчям співака.

Другий співак сказав мені: «Я ставлю звук під час співу точнісінько так, як це роблять хворі або сонні, коли вони стогнуть із закритим ротом. Спрямувавши в такий спосіб звук у маску та в носові порожнини, я відкриваю рота і продовжую мугикати, як перше. Але цього разу колишній стогін перетворюється на звук, що вільно виходить назовні і резонує в носових порожнинах або в інших верхніх резонаторах маски».

Усі ці способи я перевірив на власному досвіді, шукаючи той характер звука, який мені вчувався...

Під час цих шукань я цілком випадково помітив, що коли хочеш вивести звук у саму маску, то нахиляєш голову й опускаєш підборіддя.

Таке положення допомагає пропускати поту якомога далі вперед. Чимало співаків визнали цей спосіб і схвалили його...

Під час нової постановки голосу, яку я розробляв у собі, відкриті звуки голосних спрямовувалися щоразу в одне місце у верхньому твердому піднебінні, біля самих коренів зубів, і відбивалися десь у носових порожнинах передньої частини маски.

У подальших спробах з'ясувалося: що вище йде голос, переходячи в штучно закриті ноти, то більше упирання звука переміщується вгору і в передню частину маски, в носові порожнини...

Виявляється, для того, щоб позбутися затискання на високій ноті, треба ставити гортань і зів так само, як це робиться, коли ми позіхаємо. При цьому горло природно розправляється і в такий спосіб ліквідується небажане затискання. Завдяки новому секрету мої верхні ноти розпра­вилися, звільнилися від затискання і набули металевого звучання. Я почувався щасливим.

{Станіславський К. С. Робота актора над собою. —К.: Мистецтво, 1953. -Ч. 1-2. - С. 479-486.У

'Текст подано з урахуванням сучасних вимог українського правопису (1993 р.).

93

Дидактичні завдання

1. Що означає послати голос «у маску»? Яке це має значення для мовця? 2. Як позбутися м'язового затискання під час мовлення?

Ліліан Браун

Імідж - шлях до успіху

Розділ 2. Ваш голос

Роль голосу

Ваш голос важливий так само, як і ваша зовнішність, манери, текст вашого виступу. Це такий інструмент, за допомогою якого ви донесете своє повідомлення до аудиторії. Взаєморозуміння між вами й аудито­рією залежить від ваших голосових і мовленнєвих даних. Голос може прихилити слухачів на ваш бік, переконати їх у чомусь, завоювати їх голоси й довіру. Ви можете розворушити людей або приспати їх, зача­рувати або відштовхнути. Людський голос — могутній інструмент.

Завжди слід пам'ятати, що ваші слухачі очікують — і цілком заслу­жено — почути приємний голос...

Структура голосу

...Я зрозуміла, що голос не просто «з'являється з отвору на облич­чі». Голос — це щось незмірно більше. За правильного застосування голосу в мову втягується все тіло, від голови до ніг. Усе тіло є ніби музичним інструментом, що народжує ваш голос.

Почнемо з голови. Увесь процес народження голосу контролюєть­ся мозком, який регулює діяльність усіх елементів мовного апарату. Мозок має постійно постачатися киснем.

Спустимося нижче. У кожній з чотирьох порожнин, розміщених тро­хи вище і трохи нижче від очей, уміщується приблизно по чайній ложці повітря. Ці порожнини забезпечують високі ноти вашого голосу і відпо­відають приблизно флейті-пікколо в оркестрі. Разом із носовою порож­ниною вони забезпечують важливу частину процесу формування голосу.

Натисніть пальцями на перенісся і скажіть «ням-ням». Ви відчуєте легку вібрацію. Носові звуки, що виходять, можуть виявитися неприєм­ними на слух. Ці звуки здадуться різкими і скрипучими порівняно з глибокими грудними звуками. Звуки верхньої струни скрипки мають приблизно такі ж властивості, оскільки ці коливання приводять у рух зовсім невеликий об'єм повітря.

Далі йдуть артикулятори, які вам дають можливість вимовляти звуки. Тварини видають звуки, але вони не можуть говорити. Артикулятори дають нам таку можливість. У роті язик рухається вздовж ясен і зубів. Ви використовуєте тверде піднебіння в передній частині рота і м'яке

94

піднебіння в глибині рота. Ви можете стуляти й розтуляти губи, щоб иимовити голосні та приголосні звуки.

Крім того, є ще така цікава маленька штучка — піднебінний язичок, який рухається, коли ви розширюєте горло. Друге його завдання поля­гає в тому, щоби закривати ніздрі, коли ви їсте.

Між верхніми та нижніми зубами повинен бути невеликий про­міжок, щоб ви могли вільно артикулювати. Не можна говорити крізь стиснуті зуби. Зверніть увагу, що співаки в хорі найчастіше тримають рота відкритим, так що між зубами цілком можна помістити палець або два. Вони настільки чітко вимовляють слова, що ви можете розуміти їх. Так само повинні вимовляти слова й оратори.

Гортань — це задня стінка горла. Головною її частиною є голосові зв'язки — дві м'язові еластичні складки, які випинаються як валики. Вони вібрують, коли повітря проходить через горло, виробляючи поси­лений звук. Покладіть пальці під підборіддя, коли говорите, і ви відчуєте резонанс: голосові зв'язки відкриваються й закриваються. Іноді вони запалюються від перевтоми.

Для того щоб задіяти весь цей апарат, потрібне повітря, яке поста­чається легенями. Під час спокійної розмови з товаришем ви тільки злегка заповнюєте повітрям верхівки легень — вам цілком достатньо неглибокого дихання. Але для того, щоб отримати приємний грудний голос, який буде чутно на велику віддаль, потрібно дихати з допомогою діафрагми. Вона має дуже велике значення для формування голосу, оскільки проштовхує повітря, що вдихають ваші легені, через горло і

губи.

Уявіть собі волинку, надуту повітрям, яке використовується за по­треби. Уявіть собі міхи, що під час стискання видають спрямований струмінь повітря. Повітря у ваших легенях цілком достатньо, щоб ^гра­ти на фаготі. Резонанс, який виникає у ваших грудях, подібний до резонансу басової струни контрабаса.

Покладіть руку на груди і скажіть «добрий ранок». Ви відчуєте резонанс. Якщо ви контролюєте свій голос, то зможете розширити діа­пазон інструментів вашого оркестру. Високі ноти виробляються тон­кими короткими струнами, низькі — довгими, товстими, ненапружени-ми. Маленька флейта-пікколо співає «і-і-і-і-і-і-і-і», а великий фагот — «а-а-а-а-а».

Діафрагма позначає середину вашого тулуба, відділяючи грудну по­рожнину від черевної. Вона підтримує і контролює ваші легені. Глибо­ке дихання дасть вам змогу зрозуміти функцію діафрагми, яка проштов­хує повітря через ваші легені. Коли повітря закінчується, діафрагма змушує вас зробити вдих. У перші ж секунди після появи на світ ново­народженого потрібно стимулювати використання цього м'яза...

Під час виголошення промов досить важливу роль відіграють м'язи ніг. Вони дають вам змогу зайняти правильне положення тіла і зберег-

95

ти пряму поставу. Правильна постава важлива для хорошої робот серця і достатнього постачання тіла киснем. Хороша робота серця за побігає надмірному припливу крові до ніг під дією сили тяжіння.

Чому ходіння заспокоює? Активна діяльність підтримує роботу сер ця. Чому люди часто починають ходити з кутка в куток, коли во­ни стурбовані, невпевнені, очікують якогось важливого повідомлен­ня?..

Якщо ви бували за кулісами в театрі, то мали помітити, що багато акторів і співаків ходять туди-сюди по коридорах перед виходом на сцену. Вони не просто згадують слова своєї ролі; таким чином вони сприяють кращому кровообігові. Інколи вони навіть потирають руки дещо перебільшеним жестом. Це також сприяє прогріванню м'язів, роз­слабленню передпліччя, пліч і шиї — усіх м'язів, що опосередковано пов'язані з голосом.

Ваша постава залежить від того, наскільки щільно ваші п'яти впира­ються в підлогу. Рівномірно розподіліть свою вагу на ноги, випряміться на весь зріст, злегка відкиньте голову. Таким чином ви зможете пов­ністю контролювати свій голосовий апарат. Із ніг до голови все ваше тіло бере участь у створенні красивого голосу.

Коли ви зрозумієте, які основні елементи беруть участь у формуван­ні голосу, то зможете виробити власні способи його поліпшення. Го­лос створюється в глибині вашого організму, а не тільки в місцях го­лосових зв'язок. Глибоке діафрагмальне дихання підтримує весь процес; гортань проштовхує повітря крізь вібратори, резонуючи тка­нини і порожнини; артикулятори дають змогу вимовляти звуки і слова.

Кінець кінцем ви опануєте правильну вимову і не думатимете про те, як це робиться. Ви будете природно користуватися своїм голосом у розмові. Це вміння залишиться з вами назавжди, воно даватиме задо­волення вам, вашим друзям і вашим слухачам.

Характеристики голосу

Ось список деяких симптомів того, що ваше мовлення далеке від досконалості і вам потрібно взятися за нього:

96

Характеристики гарного голосу

Нижче наведено деякі характеристики гарного голосу. Прочитайте цей список, подумайте про свій голос і про те, якими характеристиками ви хотіли б оволодіти, але не володієте.

1. приємний;

2. вібруючий;

3. спокійний;

4. добре модульований;

5. низького тембру;

6. довірливий;

7. керівний;

8. теплий;

9. мелодійний;

10. турботливий;

Отже, гарний голос:

упевнений;

владний;

дружній;

насичений інтонацією;

виразний;

природний;

багатий;

наповнений;

звучний;

доброзичливий.

11. Характеристики поганого голосу

12. А ось список найбільш поширених визначень неприємного, або погано­го, голосу. Прочитайте цей список і подумайте про свій голос, позначаючи ті неприємні властивості, яких ви хотіли б позбутися.

13. Отже, поганий голос:

різкий або скрипучий;

хриплий;

дрижачий;

високого тембру

або пронизливий;

плаксивий;

із задишкою;

нерішучий;

уривчастий;

занадто гучний;

занадто тихий і нечутний;

безбарвний;

помпезний;

саркастичний тон;

невпевнений;

монотонний;

напружений;

слабкий;

нудний.

97

Властивість голосу

Резонанс

Красивий голос повинен бути резонуючим, вібруючим. Резонанс — це результат вібрації повітря в голосових порожнинах, тобто в синусах, носоглотці, гортані і грудній клітці. Для резонансу потрібне правильне глибоке дихання.

Уявіть, що ваші голосові зв'язки — це струни музичного інструмен­та, а повітря у ваших грудях — елемент, що забезпечує необхід­ний резонанс. Якщо ви правильно вдихаєте повітря, то даєте голо­совим зв'язкам оптимальну кількість того, що вони повинні коли­вати.

Дитина з високим голосом приводить у рух дуже малий об'єм по­вітря. Баритон із грудною кліткою розміром з бочку коливає великий об'єм повітря. Як уже було сказано, для звичайної розмови вам цілком достатньо неглибокого дихання. Але якщо ви виголошуєте довгу про­мову або у вас дуже тривала презентація, потрібно підсилити свій го­лос більшою кількістю повітря.

Ви можете зробити свій голос нижчим, якщо будете наповнювати легені до глибини діафрагми і звільняти гортань для створення більшої вібрації та резонансу.

Якщо ви цілком спокійні, то у вас відсутня напруга, яка може заважати правильній артикуляції.

Як ви вважаєте, звідки з'являється резонанс, коли ви розмовля­єте?

Щоб дізнатися про це, покладіть три пальці на перенісся, а долоню другої руки — на груди. Скажіть що-небудь, наприклад: «Здрастуйте! До побачення!». Ви відчуваєте вібрацію в ділянці носа або грудей? Тепер покладіть одну руку на горло, а другу — під нижню щелепу. Скажіть щось і спробуйте зрозуміти, чи є резонанс у задній частині глотки. Скажіть «а-а-а-а-а» і визначте, чи є вібрація у грудях.

Є лише три звуки, які вимовляються дещо гугняво і можуть прохо­дити через ніс: [м], [н] і сполучення [нг]. Якщо ви скажете, наприклад, «мама мила Маню» або «пінг-понг», то почуєте назальний резонанс. Усі інші звуки не повинні проходити через ніс. Якщо ви говорите «Здрастуйте! До побачення!», то, оскільки назальних звуків у цій фразі немає, ви не повинні відчувати вібрації в носі.

Якщо скажете «чух-чух», то ви не маєте відчувати вібрації в носі, зате вібрація повинна бути в грудях та горлі.

Тепер зробіть глибокий вдих і наповніть легені повітрям. Затри­майте

Ці прості вправи допоможуть вам зрозуміти особливості вашого голосу і джерела резонансу у вашому тілі.

98

Тип голосу

Природний тип голосу залежить від розміру резонуючих порожнин у ваших грудях, горлі та структурах обличчя. Оскільки підсилювачі викривляють верхні діапазони людського голосу, вам слід визначити можливий для вас найнижчий голос, при якому ви будете відчувати себе зручно.

Це означає, що джерело голосу має розміщуватися якомога нижче, але бути природним для вас.

Подумайте про типи голосів, якими характеризуються співаки: со­прано — найвищий жіночий голос, альт — найнижчий, мецо-сопрано — середній. Тенор — найвищий чоловічий голос, бас — низький, а глибо­кий бас має винятково низький природний діапазон.

Ваш природний розмовний голос відповідає одному з цих типів. У кожного є свій верхній, середній і нижній регістр. Якщо середнє «соль» міститься в центрі вашого діапазону, то ви можете спуститися або піднятися — при відкритій гортані і закритому назальному про­ході.

Ви можете понизити свій голос, якщо будете говорити, як я це на­зиваю, «просто зі шкарпеток». Цей, на перший погляд, безглуздий ви­раз я завжди наводжу учням на курсах постановки голосу. Я маю на увазі таке: ви міцно впираєтеся п'ятами в підлогу, випрямляєте спи­ну, при цьому ваша діафрагма автоматично прогинається, змушу­ючи голос виходити з джерела більш низького, ніж носова порож­нина.

Те саме відбувається, якщо ви згадаєте відчуття, яке виникає, коли груди наповнені повітрям і горло розкрите, то ви зможете легко пере­міщуватися вгору і вниз у своєму діапазоні, не втрачаючи приємного резонансу.

Корисно проробити й таку вправу: скажіть «хі-хі-хі», потім «ха-ха-ха», потім «хо-хо-хо», щоб почути регістри свого голосу.

Як викладач із постановки мовлення, я допомогла багатьом людям поліпшити звучання голосу. На початку 60-х років XX століття, коли я викладала постановку голосу для дикторів «Голосу Америки», одна з моїх студенток зазнавала труднощів, намагаючись зрозуміти, яким чи­ном можна зробити свій голос нижчим. Інакше кажучи, вона розуміла, що хороший голос повинен бути більш низьким, але не знала, як цього досягти.

Я запропонувала їй послухати інших дикторів радіо і телебачення й вирішитидля себе, який у кожного з них регістр голосу — хороший чи поганий. її особливо вразив голос Едварда Р. Мюрроу, вона скрупульоз­но проаналізувала його і стала намагатися говорити так, як він. І як наслідок — вона могла за бажання відтворити цей голос, щоб нагадати собі, як потрібно говорити.

99