Лесь Курбас

Березіль

Лекції з режисури

...Що таке талановитість узагалі? Я не беруся дефініювати її вичерп­но, бо то спірне питання і різно розв'язується, але скажу, що тут є дві дуже характерні риси, які саме і є передумовою цієї здатності тривання в певному ритмі. Це є: 1) здатність до найбільш несподіваних асоці­ацій і 2) здатність — і це прямо стосується нашого питання — захоплю­ватися так, що з цього захоплення родиться певна зосередженість на об'єкті, здатність до зосередження...

Натхнення є наслідком того, що ми можемо спокійно дивитися на одного чоловіка, коли ми одночасно дивимося на двох, наша увага на­пружується, кров швидше плине і т.д. Це факт, доведений наукою, що всі люди, які виконують наукову роботу, де розв'язуються певні пробле­ми (у математиці; також Дарвін мусив мати те саме напруження), де багато фактів об'єднуються одним поглядом і знаходиться для цього один висновок — ці люди перебувають у такому ж стані напруження.

Зосередження, охоплення багатьох частин одною хвилиною є шлях до розв'язання всякого важкого завдання.

169

Лекції з практики сцени

...У роботі іноді так трапляється, що вона, здається, сама вискочить. Вона зроблена в нашому підсвідомому апараті. Але цей апарат підсвідо­мого починає працювати, коли добре думати, обдумати, планувати робо­ту. Коли ви будете домагатися того, у вас утвориться ваш творчий підсвідомий апарат; те, що стосується інтуїції, вона у свій час вам підне­се готове розв'язання завдання, яке ви поставили собі. Без цього немає і не буде жодної творчої роботи. Це вже природа нашого творчого процесу...

...Є такі режисери, які роблять спектакль, як глядачі, є режисери, які за сценою сидять і рухають ляльками перед очима публіки — так само і в актора різні можливості, але ідеал, для нас потрібний, — це той актор, який є і на сцені, і за сценою, і в залі. З усіх трьох становищ актор може свою роль розглянути і продумати. У нашій установці акцент буде на третій категорії. Актор, будучи сам своєю формою, може розраховувати на те, що він робить із глядачем.

Незалежна студія при молодомутеатрі в Києві

...Одначе першим, прямим нашим завданням буде створити той тип нового актора, про який було згадано вище. Матеріалом творчості ми беремо своє тіло. Звідси всю свою увагу ми покладемо на його розви­ток і на вміння ним володіти. Надати йому прекрасні контури і лінії, вистудіювати кожний мускул і нерв, навчитись володіти ним до повної досконалості; знайти всі можливості поз і рухів, примусити своє тіло говорити більш виразно і зрозуміло, ніж людське слово, показати через тіло все божеське і все сатанинське, що тільки є в природі, — такі поставимо ми вимоги до техніки актора. Через те міміці, пластиці, тан­ку і студіюванню рухів ми надаємо у своїй студії як предметам першо­рядне значення. Паралельно з тим музика як почуття ритму, від котрого залежить нерозривно те чи те значення руху тіла, буде нами студіюва­тися з особливою уважністю...

(Лесь Курбас. Березіль. —К.: Дніпро, 1988. — С. 57—58, 115, 132— 133,142,225.)

Дидактичні завдання

/. На розвитку яких здібностей акторів наголошує Лесь Курбас? Чи важливі вони для педагога?

2. Лесь Курбас звертає увагу на необхідність для актора продумува­ти свої дії з позиції глядача. Як це положення узгоджується із сутністю рефлексивного управління в педагогічній діяльності?

170

А. С. Макаренко

Фрагменти із творів

деякі висновки

З МОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ

...Коли до мене приїздили наркомосівські комісії, спостерігали систе­му моїх рапортів, звісно, в душі я марнів, бо чудово уявляв собі, що вони дивилися на мене і думали: «Начебто й доросла людина, начебто й не дурень, а дивіться, що він виробляє!» А я говорив: «Єсть! Єсть! Єсть! Єсть! Єсть!» І так я «грав» шістнадцять років — і не тільки в цьому випадку, а в багатьох випадках — у ту саму горезвісну воєнізацію, за яку мене свого часу «гризли», — у командирів, у салюти і т. д. Справ­жня воєнізація була в стрілецьких гуртках, а це була гра, в якій я брав участь, брав участь тому, бо переконався, що без такої гри важче створити справжній веселий і бадьорий колектив... Це не спеціальні навчальні вправи, це спеціальна естетика, яка в дитячому колективі необхідна.

А ви думаєте, що ми з вами не граємось? Граємось! Візьміть усі ці галстучки, шпилечки, кішечки, собачки! Це теж гра. Начебто це заведе­но, а насправді ми граємось...

Про мій досвід

...Педагог не може не грати. Не може бути педагога, який не вмів би грати. Не можна ж допустити, щоб наші нерви були педагогічним інструментом, не можна припустити, що ми здатні виховувати дітей за допомогою наших сердечних мук, мук нашої душі. Адже ми люди. І якщо в будь-якій іншій спеціальності можна обійтися без душевних страждань, то варто і в нас це зробити.

Але учневі іноді треба продемонструвати муки душі, а для цього потрібно вміти грати.

Та не можна просто грати сценічно, зовнішньо. Є якийсь пас, який має поєднувати з цією грою вашу прекрасну особистість. Це не мертва гра, техніка, а справжнє відбиття тих процесів, які є в нашій душі. А для учня ці душевні процеси передаються як гнів, обурення і т. д.

Я став справжнім майстром тільки тоді, коли навчився говорити «іди сюди» з 15 — 20 відтінками, коли навчився давати 20 нюансів на обличчі, у постаті і в голосі. І тоді я не боявся, що хтось до мене не підійде або не почує того, що треба...

Виховання в сім'ї і школі

...Багато хто з батьків, як і педагоги, не вміють розмовляти з дити­ною. Треба поставити голос. На жаль, у педагогічних технікумах і

171

вузах не ставлять голос. Я обов'язково в кожному вузі і технікумі мав би хорошого спеціаліста, який уміє ставити голоси.

...Це дуже важливо.

У мене спочатку і в самого не дуже добре виходило. В чому, думаю, річ? Звернувся до досвідченого актора.

Я повчився в нього деякий час і зрозумів, яка велика справа постановка голосу. Дуже важливо, яким тоном говориться. Проста фраза «Мо­жеш іти», але цю просту фразу, ці два слова можна сказати 50 способа­ми. Причому в кожний спосіб ви підпускаєте такі нотки, що це буде краплею отрути, якщо потрібно для того, хто має це відчути.

То дуже складна справа. Якщо у вас голос не поставлений, вам, звісно, буде важко... Деякі батьки і педагоги дозволяють собі таку «розкіш», щоб голос відбивав їхній настрій. Це зовсім неприпустимо. Настрій у вас може бути яким завгодно, а голос у вас повинен бути справжнім, хорошим, твердим голосом.

Жодного стосунку до вашого голосу настрій не має. Чому ви знає­те, який у мене зараз настрій? Може, я в горі. А може, у мене радість якась велика. Але я повинен говорити так, щоб мене всі слухали. Кож­ний з батьків, кожний педагог, перед тим як розмовляти з дитиною, повинен себе трохи підкрутити так, щоб усі настрої зникли. І це не так важко.

Після того як ми три роки прожили в лісі і навколо нас були бан­дити, які ж можуть бути настрої? Яку ж волю я можу давати моїм настроям? Я звик справлятися зі своїм настроєм і переконався, що це дуже легко. Треба робити так, щоб ваша фізіономія, ваші очі, ваш голос були в деяких випадках автономними... Педагог повинен мати «парад на обличчі». Бажано, щоб і батьки мали на обличчі «парад».

Припустімо, що ви одержали неприємного листа, може, навіть від коханої людини. То що ж, через цього неприємного листа має пропадати місяць педагогічної роботи? Через якусь улюблену істоту, яка, може, взагалі нічого не варта, і, може, добре, що написано такого листа.

Постановка голосу, міміка, вміння встати, вміння сісти — усе це дуже й дуже важливо для педагога. Кожна дрібниця має велике значення, і цих дрібниць можна навчити батьків.

Недавно до мене прийшов один батько й каже:

— Я робітник. У мене є син. Не слухається. Я йому кажу — не слухається. Другий раз кажу — не слухається. Третій раз кажу — не слухається. Що ж мені з ним робити?

Посадив я цього батька, що прийшов до мене, і почав з ним розмов­ляти.

— Ану, покажіть, як ви говорите зі своїм сином.

172

_-яиі^_{шиШШшившт}^_ШШї_Я

Я повчив його півгодини, і він навчився давати наказ. Річ була тільки в голосі...

(Макаренко А. С. Твори: В 7 т. — К.: Рад. шк., 1954. ~ Т. 5. —С. 217, 247; Т. 4. -С. 491-492.)

Дидактичні завдання

/. Чому А. С. Макаренко говорить про необхідність для педагога грати?

У чому своєрідність педагогічної гри?

Як допоможуть учителеві заняття з акторської майстерності?

Яких відтінків голосу, позі, міміці ви можете падати, вимовляючи фразу «Можеш іти»?

Додаток до теми 10

СИТУАЦІЯ 1

Чи пам'ятаєте ви уроки вашого улюбленого вчителя? Чи був серед них такий, що врізався не лише у вашу пам'ять — у душу назавжди? Що було особливого в тому уроці? Найяскравіший урок свого шкільного дитинства пригадує вже знайомий нам учитель історії С. Н. Єзерський.

Можуть сказати, що школа — не театр, урок — не спектакль, а вчи­тель — не артист. У школі виховують і навчають, а не розважають.

...Але ось я заплющую очі, згадую свої учнівські роки, і з тисячі шкільних уроків мені найяскравіше пригадується один.

— Шапки геть! Я говоритиму про комунарів!

Цим голосним вигуком, що змусив здригнутися весь клас, почався урок про Паризьку комуну. Чимало років минуло з тієї пори. Уже немає серед живих мого дорогого вчителя. Розстріляний фашистами, він спочиває у братській могилі на околиці маленького білоруського містечка. Але уроки його я пам'ятаю й дотепер. І здається, згадуючи їх, я знову відчуваю той холодок від завмирання серця, який відчув, коли хлопчиною, сидячи за партою, почув величну, героїчну і трагічну істо­рію про сімдесят два дні існування Комуни.

Після такого навіть ніяково було запитувати, що задано додому: вчитель і не говорив цього ніколи, і ми розуміли, що таке не можна «вивчити», таке треба запам'ятати, відчути, пережити.

Я сам став учителем історії. Багато книжок про Паризьку комуну прочитав. Але все, про що дізнавався, здавалося мені вже знайомим. Бо на тому шкільному уроці я осягнув щось більше за просте знання

173

фактів: я відчув і пережив із комунарами і дні їхнього тріумфу, і траге­дію їхньої поразки, і палку віру в безсмертя їхрііх ідей.

Це неправда, що навчати — означає тільки передавати знання. Ні, навчати — означає передавати і своє ставлення до них. Учитель не тільки наповнює розум, він запалює душі.

(Езерский С. Н. Призвание. —М.: Знание, 1968. — С. 21 — 22.)

Дидактичні завдання

|р;:₅«* /_# %_ке надзавдання, на вашу думку, ставив перед собою цей учитель, ідучи на урок? Спробуйте сформулювати від його імені: «Я хочу...».

2. Проаналізуйте, якими засобами, спільними для педагогічної та ак­торської діяльності, досягав педагог виникнення почуттів піднесе­ного, трагічного і прекрасного в учнів?

З- Що може сприяти наближенню ваших уроків до мистецької дії?