- •Єдність мети Пізнати свою професію
- •Розділ 1.1. Природа педагогічних завдань Педагогічні цілі
- •Рефлексивні процеси в діяльності вчителя
- •Вічна радість
- •Учитель — учень. Велика педагогічна битва
- •Дидактичні завдання
- •Про мій досвід
- •Нариси психології праці вчителя
- •Сутність педагогічної творчості
- •Дидактичні завдання
- •Лише факти
- •Ситуація 1
- •Ситуація 2
- •Натхненний оповідач
- •Творча розповідь вихователя
- •Мистецтво говорити
- •Підготовка вступу
- •Вибір теми і врахування рівня слухачів
- •Чи добре ви усвідомлюєте мету свого виступу?
- •Основа виступу
- •Початок, головна частина й закінчення виступу
- •Початок виступу
- •Підготовка головної частини
- •Закінчення виступу
- •Завдання підвищеної складності
- •Переживання
- •XV. Надзавдання. Наскрізна дія
- •Лише факти
- •Ситуація
- •Батьківські збори
- •Десять «заповідей» вихователя
- •2. Про здоров'я і повноту духовного життя вчителя. Кілька слів про радість праці
- •3. Як запобігти виснаженню нервових сил у процесі повсякденної діяльності
- •Як управляти собою
- •Аутогенне тренування
- •Що можна навіяти собі
- •Дидактичні завдання
- •Іржі Томан
- •Як удосконалювати самого себе
- •Самовладання наполовину
- •Як досягти душевної рівноваги
- •Уміння відволікатися від турбот на певний час
- •Іноді потрібно й поступитися
- •Не можна бути досконалим абсолютно у всьому
- •Не ставте надмірних вимог
- •Не впадайте у гнів
- •Не залишайтеся на самоті зі своїми неприємностями
- •Ситуація 2
- •2.1. Зовнішність учителя також виховує
- •Поезія усного слова
- •Зовнішність читця
- •Підсумуємо
- •Невербальне спілкування
- •Міжособистісний простір
- •Візуальний контакт
- •Експресія
- •Пластика
- •Ситуація 2
- •Робота актора над собою
- •Частина II. Робота над собою у творчому процесі втілення
- •V. Дикція та спів
- •Імідж - шлях до успіху
- •Розділ 2. Ваш голос
- •Роль голосу
- •Структура голосу
- •Характеристики голосу
- •Характеристики гарного голосу
- •Властивість голосу
- •Резонанс
- •Висота тону
- •Гучність
- •Чутність
- •Експресія
- •Як змінити голос
- •Один голос чи два
- •Як дбати про свій голос
- •Дидактичні завдання
- •Дидактичні завдання
- •Лише факти
- •Ситуація 1
- •Ситуація 2
- •Тема 7
- •Розмова з молодим директором
- •Педагогічна культура вчителя
- •Основи культури мовлення
- •Розділ і. Культура мовлення в житті людини
- •Робота актора над собою
- •VI. Мова на сцені
- •Лише факти
- •Поезія усного слова
- •Вимова: хиби вимови
- •Ситуація
- •§ 1. Мотивація самовиховання майбутнього вчителя
- •§ 2. Засоби самовиховання майбутнього вчителя
- •§ 3. Методи самовиховання
- •Засвоєння саногенного мислення
- •Дидактичні завдання
- •Ситуація 1
- •Тема 10
- •Підсумки і майбутнє
- •Робота актора над собою
- •Частина і. Робота над собою у творчому процесі переживання
- •Передмова
- •II. Сценічне мистецтво і сценічне ремесло
- •Частина II. Робота над собою у творчому процесі втілення
- •І. Перехід до втілення
- •VII. Темпоритм
- •IX. Схема пройденого
- •Дидактичні завдання
- •Березіль
- •Лекції з режисури
- •Лекції з практики сцени
- •Про мій досвід
- •Виховання в сім'ї і школі
- •Тема 11
- •2. Педагогічне спілкування — різновид професійного спілкування
- •4. Комунікативна задача
- •1. Структура спілкування
- •1. Стиль педагогічного спілкування та його види
- •Дидактичні завдання
- •Тема 5. Специфіка і функції педагогічного спілкування
- •Тема 6. Професійне вміння педагога в роботі з дітьми
- •Лише факти
- •Ситуація 1
- •Тема 12
- •Психологічний контакт педагога та учня
- •Як умова успішної профілактики відхилень
- •У поведінці школярів
- •Замість висновків
- •Психологія взаєморозуміння
- •Емпатійне слухання
- •Початок
- •Ситуація 2
- •Тема 13
- •Замість висновків
- •Іграшки для уяви
- •Образ літери (цифри, символу)
Класифікація жестів
Вид
Найменування і значення
Опис
Комунікативні
Привернення уваги Підкликання
Вітання і прощання
Вдячність
Похвала
Схвалення, згода
Несхвалення,
презирство
Піднята вгору рука з відкритою долонею Рух кисті або передпліччя в напрямку до тіла, заохочувальні рухи вказівним пальцем Потиск рук, помахування піднятою вгору рукою, уклін, кивок головою, обійми Притиснута до грудей долоня, рукостискання, підняті руки зі зчепленими «замком» кистями Піднятий угору великий палець руки у стиснутому кулаці
Кивки головою, аплодисменти Похитування головою з боку в бік, відвертання обличчя, повернення до партнера спиною
83
Продовження
Вид
Найменування і значення
Опис
Застереження
Притиснутий до губів палець
Заборона
Підняті схрещені руки в передпліччі, помахування рукою або рух вказівним пальцем з боку в бік
Загроза
Стиснутий кулак, руки вказівним пальцем
Перемога
Піднята рука зі стиснутим кулаком або рука з розведеними вказівним і середнім пальцями
Примирення,
Підняті руки вгору з відкритими долонями,
визнання себе переможеним
розвернутими до партнера
Дружнє ставлення
Поплескування по плечу
Каяття
Удари рукою себе в груди
Вказівка
Витягнута в потрібному напрямку рука чи палець, поворот голови з кивком убік
Подив
Розведені руки, знизування плечима
Опи-
Лінійний розмір
Розведення і зведення рук з відкритими доло-
сово-
нями; рука, піднята над підлогою чи столом; де-
зобра-
монстрація кінчика мізинця; зближення велико-
жальні
го і вказівного пальців
Площа, об'єм
Об'ємні рухи в сторони обома руками, що описують замкнену траєкторію
Форма
Рухи руками й пальцями, що повторюють контур об'єкта
Властивості мате-
Пружинні рухи руками або кистю (пружність);
ріалу
плавні розтягувальні рухи руками (пластичність, текучість); торкання і відсмикування (висока температура предмета або його колючість) тощо
Швидкість,
Швидкі чи повільні рухи рукою в одному напрям-
прискорення
ку, прискорені рухи
Коливання, вібрація
Ритмічні рухи рукою з боку в бік або зверху донизу
Мо-
Незнання, запе-
Часте заперечливе хитання головою з боку в
дальні
речення
бік
Роздуми, зосередженість
Рука, що підпирає підборіддя; потирання скроні
Страждання
Заламування рук, прикладання їх до обличчя
Пригніченість
Опущені плечі, схилена голова, зігнута фігура
Відраза
Хворобливе посмикування плечима і всім тілом
Розчарування
Помах рукою згори вниз
Задоволення
Потирання долонь, рукомийні рухи кистей
Радість, захват
Сплеск руками
Дефіцит часу
Постукування пальцями по циферблату годинника чи позирання на нього
К. С. Станіславський
РОБОТА АКТОРА НАД СОБОЮ
Частина II. Робота над собою у творчому процесі втілення Розвиток виразності тіла
У тих, хто має запалі груди та поставлені вперед плечі, руки теліпаються спереду і під час ходи б'ються об живіт та стегна. А в інших плечі та корпус відтягнені назад, а живіт видувся наперед, і через те руки теліпаються ззаду, за спиною. Ні те, ні друге не можна вважати правильним, бо справжнє їх місце — з боків.
Найчастіше руки бувають повернуті ліктями всередину, до тіла. Треба їх вивернути в протилежний бік, ліктями назовні. Але це треба зробити в міру, бо перебільшення спотворить «поставу» і зіпсує діло.
Не менш важлива постава ніг. Якщо вона неправильна, то це позначається на всій постаті, яка стає незграбна, важка, недоладна.
У жінок здебільшого ноги від стегон до колін повернуті всередину. Так само буває і зі ступнями, що нерідко вивертаються п'ятами назовні, а пальцями всередину.
Балетна станкова гімнастика добре виправляє ці вади...
З цією ж метою я рекомендую ще один спосіб, так би мовити, домашнього характеру, для частого, щоденного вжитку. Він надзвичайно простий. Виверніть якомога більше ступню вашої лівої ноги пальцями назовні. Після цього приставте перед нею, впритул до неї, ступню правої ноги, теж якомога більше вивернувши назовні її пальці. При цьому треба, щоб пальці правої ступні доторкалися до п'яти лівої ноги, а пальці лівої ступні щоб сходилися щільно з п'ятою правої ступні. Спочатку вам доведеться триматися, за стілець, щоб не впасти, дуже згинатися в колінах і в усьому тілі. Але ви старайтеся по змозі випростувати як ноги, так і корпус. Це випростування примусить ваші ноги вивертатися назовні в стегнах. При цьому спочатку ступні трохи розходитимуться. Без цього вам випростатися не вдасться. Та згодом, у міру вивертання ніг, ви доможетеся означеного мною положення. Прибравши його, стійте гак щодня, якомога частіше - стільки, скільки вистачить часу, терпіння й сили. Що довше ви стоятимете, то дужче й швидше вивертатимуться ноги в стегнах і ступнях...
У способах балетної муштри я ціную ще один момент, який має важливе значення для всієї дальшої культури тіла, для його пластики, для загальної постави корпусу і для манери триматися.
Річ у тім, що наш спинний хребет, який вигинається на всі боки, наче спіраль, мусить міцно триматися в тазі. Треба, щоб він був наче пригвинчений до нього в тому місці, де починається найнижчий хребець. Якщо людина відчуває, що уявний гвинт тримає міцно, верхня частина тулуба дістає
85
опертя, центр ваги, стійкість та прямизну. Коли ж, навпаки, уявний гвинт розхитаний, хребет, а за ним і тіло втрачають стійкість, прямизну, правильну поставу, стрункість, а разом з ними красу рухів та пластику.
Цей уявний гвинт, цей центр, що тримає хребет, має важливе значення в балетному мистецтві. Там його вміють розвивати й зміцнювати. Отже, користуйтеся цим і запозичайте в мистецтві танцю способи розвитку, зміцнення та постави хребта.
На той випадок, щоб виправляти його, у мене також є в запасі старовинний спосіб, так би мовити, для щоденного домашнього вжитку.
Колись французькі гувернантки примушували сутулуватих дітей лягати на твердий стіл або на підлогу так, щоб торкатися її потилицею і хребтом. У такому положенні діти лежали щодня годинами, поки їхня терпляча гувернантка читала їм цікаву французьку книжку.
А ось іще один простий спосіб, яким виправляли сутулуватих дітей. їх примушували відводити назад напівзігнуті в ліктях обидві руки, і поміж ними та спиною встромляли палицю. Намагаючись стати у своє нормальне положення, руки, природно, притискали палицю до спини. Палиця давила на спину і змушувала дитину випрямлятися. У такому положенні з палицею діти ходили майже цілий день під суворим наглядом гувернантки і кінець кінцем привчали хребет триматися прямо...
Пластика
...Можуть спитати: хіба сценічна хода якась особлива, не така, як у житті?
Безперечно, вона не така, як у житті, саме через те, що в житті ми всі ходимо неправильно, тоді як сценічна хода має бути такою, якою створила її природа, за всіма її законами. У цьому й полягає її основна трудність...
Поговоримо ж про правильну сценічну ходу, про те, як її виробити, щоб раз і назавжди зігнати зі сцени звичну тепер у театрах ходульну, акторську, театральну ходу.
Інакше кажучи, давайте наново вчитися ходити як на сцені, так і в житті...
Щоб допомогти нам у цій роботі, Торцов почав пояснювати будову людської ноги та основи правильної ходи.
— Треба бути не так актором, як інженером і механіком, щоб зрозуміти й до кінця оцінити роль та дію нашого ножного апарата, — сказав він нам замість передмови.
Людські ноги, — говорив він, — від таза і до ступень нагадують мені добрий хід пульманівського вагона. Маючи багато ресор, що згинаються і зменшують удари в усіх напрямках, верхня частина, де сидять пасажири, лишається майже нерухома, навіть коли шалено рухається вагон і його хитає в усі боки. Те саме повинно бути, коли людина йде або біжить. Треба, щоб верхня частина тулуба з грудною кліткою, плечима, шиєю та
86
головою в такі моменти не відчувала поштовхів, була спокійна і зовсім цільна у своїх рухах, як пасажир першого класу у своєму зручному купе. Цьому насамперед допомагає хребет.
Його призначення — подібно до спіралі згинатись у всіх напрямках за найменшого руху, щоб зберігати рівновагу плечей та голови, які по можливості мають лишатися спокійними і без усяких поштовхів.
Роль ресор, які, так само, як і у вагона, містяться в нижній частині нашого тіла, виконують стегна, коліна, кісточки та всі суглоби пальців на ногах. їхнє призначення — зменшувати поштовхи під час ходи та бігу, а також коли тіло хитається вперед, назад, праворуч, ліворуч, так би мовити, під час кільової та носової хитавиці.
Усі вони мають ще й інше призначення — рухати вперед тіло, яке несуть. І це робиться так, щоб корпус, знову ж таки як і вагон, «плив» якомога рівніше по горизонтальній лінії, без великих стрибків угору та вниз...
Щоб ясніше уявити собі функцію ніг та їхніх окремих частин, що виконують призначення ресор у вагоні, я скажу кілька слів про кожну
З НИХ.
Почну зверху, тобто зі стегна й таза. У них подвійне призначення: по-перше, подібно до хребта зменшувати бокові поштовхи та хитання тулуба праворуч і ліворуч під час ходи, а по-друге, роблячи крок, викидати вперед усю ногу. Цей рух треба робити широко й вільно — відповідно до зросту, довжини ніг, розміру кроку, бажаної швидкості, темпу й характеру самої ходи.
Чим краще викидається вперед нога в стегні, чим вільніше й легше вона заходить назад, тим більший стає крок і швидша хода. Треба, щоб таке викидання ніг у стегнах як уперед, так і назад зовсім не залежало від тулуба. Тим часом він нерідко намагається взяти участь у ході, нахиляючись уперед і назад, щоб посилити інерцію поступального руху, який слід робити винятково самими ногами.
Для цього потрібні особливі вправи, щоб розвивати крок, щоб вільно й широко викидати ноги вперед у стегнах.
Така вправа полягає ось у чому. Станьте і притуліться правим або лівим плечем та боком тулуба до колони чи до одвірка. Ця опора потрібна для того, щоб тіло незмінно зберігало своє вертикальне положення і не могло нахилятися ні вперед, ні назад, ні праворуч, ні ліворуч. Закріпивши таким способом тулуб у вертикальному положенні, станьте міцно на ту ногу, що торкається колони або одвірка. Підніміться злегка на пальці, а другу ногу,, тримаючи її прямо і не розгинаючи в коліні, викидайте то вперед, то назад. Намагайтеся за кожним рухом викидати ногу як уперед, так і назад під прямим кутом. Цю гімнастику треба робити спочатку недовго і в повільному темпі, а потім чимраз довше, щоб тренувати відповідні м'язи. Звісно, доходьте до межі не відразу, а поступово, систематично.
87
Після того, як таку вправу зробите з однією, скажімо, з правою ногою, поверніться, обіпріться об колону або одвірок другим боком і проробіть ту саму вправу з лівою ногою...
Ступня й особливо пальці беруть участь не тільки в цій роботі, а мають ще й іншу функцію. Вони зменшують поштовхи під час руху. їхнє значення як для першої, так і для другої роботи дуже велике.
Є три способи користування апаратом ступні та пальців ніг, і це створює три типи ходи.
Перший із них — ступають насамперед на п'яту.
Другий — ступають на всю ступню.
Третій (так звана грецька хода — А 1а Айседора Дункан), — ступають насамперед на пальці, потім рух перебігає по ступні до п'яти і назад по ступні до пальців і далі вгору по нозі.
Я говоритиму поки що про перший тип ходи, найбільш поширений у взутті на підборах. Під час такої ходи, як уже сказано, п'ята перша приймає вагу тіла і переносить рух по всій ступні аж до пальців. Тим часом пальці аніскільки не підгинаються під себе, а, навпаки, наче впинаються в землю подібно до звіриних кігтів.
У міру того, як вага тіла починає давити і проходить по всіх суглобах пальців, вони випрямляються і тим самим відштовхуються від землі, аж поки рух дійде до самого кінця першого пальця ноги. На нього деякий час, немов на пуанти танцівниці, спирається все тіло, не припиняючи при цьому свого руху вперед по інерції. Нижня група ресор від кісточки до кінця першого пальця відіграє при цьому дуже важливу роль.
Треба, щоб хода була не повзуча, а — летюча...
Я просив пояснити мені, яка різниця між ними.
Виявляється, що в повзучій ході, коли тіло переноситься з однієї ноги на другу, приміром, з правої на ліву, — перша закінчує свою функцію саме в той час, коли друга її починає. Інакше кажучи, ліва нога передає вагу тіла, а права приймає її одночасно. Отже, в повзучій, або плазуючій, ході немає моменту, коли тіло немовби летить у повітрі, спираючись тільки на перший палець ноги, який до кінця доходжує призначену йому лінію руху. А в летючій ході існує момент, коли людина на одну мить немовби відривається від землі, як танцівниця на пуанті. Після цього моменту поривання в повітря тіло плавно, непомітно, без поштовхів опускається вниз і переміщається з однієї ноги на другу.
(Станіславський К. С. Робота актора над собою. — К.: Мистецтво, 1953. -Ч. 1-2. - С. 440-443, 448-456.)
Дидактичні завдання
1. Як ви вважаєте, чи повинні педагоги приділяти таку ж велику увагу розвиткові власної пластики тіла, як це роблять актори? Поясніть свою думку.
Якою мірою вправи для розвитку сценічної пластики можуть бути корисні педагогам?
Складіть систему тренувальних вправ для вироблення своєї правильної постави і ходи на основі рекомендацій К. С. Станіславського.
ЛИШЕ ФАКТИ
На перший погляд може здаватися, що невербальні засоби спілкування не настільки важливі, як словесні. Але дослідження вчених свідчать про інше. Альберт Мейєрабіан встановив, що передача інформації відбувається через вербальні засоби на 7 відсотків, через звукові засоби (зокрема тон голосу, інтонацію звуку) — на 38 відсотків, через невербальні засоби — на 55 відсотків. Професор Бердвіссл здійснив аналогічні дослідження і виявив, що словесне спілкування в бесіді становить менше ніж 35 відсотків, а більше 65 відсотків інформації передається за допомогою невербальних засобів.
(Пиз А. Язик телодвижений: Пер. с англ. —Н. Новгород: Ай-Кью, 1994. - С. 13.)
Особливо важливе значення у формуванні наших уявлень про іншу людину має хода. Вчені провели експеримент: відзняли на відеокамеру перехожих на вулиці, а потім попросили злодіїв-рецидивістів обрати серед них тих, на кого б вони напали. Більшість опитаних одностайно вказала на одних і тих самих осіб. Вирішальну роль тут відіграла хода. До списку потенційних жертв не потрапили ті, в кого відчувався внутрішній стрижень, тіло не вихиляє, пружна, стрімка й енергійна хода.
Дослідження показали, якщо обличчя лектора нерухоме або невидиме, губиться до 10 — 15 відсотків інформації.
(Психология и зтика делового общения. — М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1997. -С. 81, 103.)
Додаток до теми 5
СИТУАЦІЯ 1
Уявіть себе журналістом, якому потрібно вивчити й описати
досвід роботи відомого вчителя.
З чого почати?
Уривок, який Ви зараз прочитаєте, розповідає про перше знайомство
відомого педагога-публіциста С. Л. Соловейчика з роботою
талановитої вчительки початкових класів Софії Миколаївни
Лисенкової.
Уранці першого вересня, після мітингу, випускники 587-ї московської школи (це в Кунцеві) повели найменших у клас. Разом з ними останнім у колоні першого «В» і я прошмигнув повз чергових, що захищали школу від батьків, сів за парту і став чекати, з чого ж почнеться навчання, з яких слів.
89
Учителька, жінка немолода, висока, легка і світла (світле волосся, світле обличчя, світлий костюм) глянула на дітей, як фокусник, упевнений в тому, що всі його дива вийдуть, і задоволено сказала, не так класові, як собі:
— Добре...
Із цього й почалося десятилітнє навчання.
(Соловейчик С. Л. Вечная радость. —-М.: Педагогика, 1986. — С. 229.)
Дидактичні завдання
Чому, на вашу думку, автор починає знайомити читача з роботою вчительки описом її самопрезентації класові?
Які особливості педагогічного іміджу вчительки ви можете визначити? Як взаємопов'язані внутрішня і зовнішня техніка у створенні саме такого професійного іміджу?