Який структурний компонент педагогічної діяльності називає Мико­ла Федорович «дрібницями в педагогічній справі»?Чому він надає цим «дрібницям» такого великого значення? Згадайте схожі «дрібниці» в роботі ваших учителів. Чи відчуваєте ви в собі готовність усе жит­тя перейматися «педагогічними дрібницями»? Що в цьому цікавого?

Чи хотіли б ви мати класним керівником Миколу Федоровича? Чому?

^{Тема 2}

_ВИТОКИ

_{ПЕДАГОГІЧНОЇ}

МАЙСТЕРНОСТІ

Думки мудрих

Талант виховання, талант терплячої любові, повної відданості, відданості хронічної, рідше трапляєть­ся, ніж усі інші. Його не може замінити жодна при­страсна любов матері, жодна сильна доказами діа­лектика.

О. І. Герцен

Якщо вчитель має тільки любов до справи, він буде добрим учителем. Якщо вчитель відчуває тільки любов до учня, як батько, мати, він буде кращим за того вчителя, який прочитав усі книжки, але не відчу­ває любові ні до справи, ні до учнів. Якщо вчитель поєднує в собі любов до справи і до учнів, він — до­сконалий учитель.

Л. М. Толстой

Бути річкою, в якій зливається гаряче серце й хо­лодний розум, не допускати поспішних, непродума­них рішень —одна з вічних гілок педагогічної май­стерності. Якщо вона відмирає, всихає — усі книжні знання педагогіки перетворюються на порох.

В. О. Сухомлинський

А. С. Макаренко

ДЕЯКІ ВИСНОВКИ З МОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ

...Даю вам слово честі, я себе не вважав і не вважаю за хоч трохи талановитого педагога. Кажу вам це відверто. Але я працював багато, вважав і вважаю себе працездатним, я прагнув оволодіти цією майстер­ністю, спершу навіть не вірив, та чи є така майстерність, та чи треба

27

говорити про так званий педагогічний талант. Але хіба ми можемо покластися на випадковий розподіл талантів? Скільки в нас таких особ­ливо талановитих вихователів? І чому повинна терпіти дитина, яка потрапила до неталановитого педагога? І чи можемо ми будувати ви­ховання всього нашого... дитинства і юнацтва в розрахунку на та­лант? — Ні. Треба говорити тільки про майстерність, тобто про справжнє знання виховного процесу, про виховне уміння. Я на досвіді переко­нався, що вирішує питання майстерність, основана на вмінні, на квалі­фікації.

Але й тут я дійшов деяких, якщо хочете, нових переконань. Вважаю, що наших педагогів у вузах, де вони вчаться, треба інакше виховувати. Для мене в моїй практиці, як і для вас, багатьох досвідчених учителів, стали вирішальними такі «дрібниці»: як стояти, як сидіти, як підвестися зі стільця з-за столу, як підвищити голос, усміхнутися, як подивитися. Нас цього ніхто не навчав, а цього можна і треба навчати, і в цьому є і повинна бути велика майстерність. Тут ми потрапляємо в ту сферу, яка всім відома в драматичному або навіть у балетному мистецтві: це мис­тецтво постановки голосу, мистецтво тону, погляду, повороту. Все це потрібно, й без цього не може бути хорошого вихователя. І є чимало таких ознак майстерності, прямих звичок, засобів, які кожний педагог, кожний вихователь повинен знати.

У нас у школах, ви самі знаєте, іноді в одного вчителя добре сидять на уроках, а в іншого — погано. І це зовсім не тому, що один талановитий, а другий — ні, а просто тому, що один майстер, а другий — ні.

І треба виховувати педагогів, а не лише давати їм освіту. Яку б освіту ми не давали педагогові, але коли ми його не виховуємо, то, природно, можемо розраховувати тільки на його талант.

...Я переконаний, що добре сказане дітям ділове, міцне слово має величезне значення, і, можливо, у нас так багато ще помилок в організа­ційних формах саме тому, що ми ще й говорити часто з дітьми по-справжньому не вміємо. А треба вміти сказати так, щоб вони у вашому слові відчули вашу волю, вашу культуру, вашу особистість. Цього тре­ба вчитися.

...Я не говорив, що в мене немає майстерності. Я казав, що в мене немає таланту, а майстерності я домігся. Майстерність — це те, чого можна домогтися, і як може бути відомий майстер-токар, чудовий майс-тер-лікар, так повинен і може бути чудовим майстром педагог... Я пе­вен, що всі ми з вами — люди однакові. Я працював 32 роки, і кожний учитель, який працював більш чи менш тривалий час, — майстер, якщо він не ледар. І кожний із вас, молодих педагогів, буде неодмінно майст­ром, якщо не покине нашої справи, а наскільки він оволодіває майстер­ністю — залежить від власної наполегливості.

{Макаренко А. С. Твори: В 7 т. — К.: Рад. шк., 1954. — Т. 5. —С. 214-215,222-225.)

28

Дидактичні завдання

ІР*" /.Чи існує необхідність у цілеспрямованому формуванні професійної майстерності для педагогічно талановитого учителя, чи цього по­требують тільки «неталановиті» педагоги?

Як ви вважаєте, чи не занадто спрощує А. С. Макаренко специфіку педагогічної діяльності, зводячи умови її результативності до та­ких суто зовнішніх «дрібниць»: «як стояти, як сидіти, як підвести­ся з-за столу, як підвищити голос, усміхнутися, як подивитися»? Чи не є педагогічна праця в такому разі різновидом «лицедійства» в гіршому розумінні цього слова?

І, взагалі, чи можна навчитися таких речей, як погляд, постава, тембр голосу, усмішка тощо, а може, це закладено в людині «від приро­ди»?

А. С. Макаренко розмежовує талант і майстерність як основні умови успіху в будь-якій діяльності. На вашу думку, як це сто­сується педагогічної діяльності?