ня. Для багатьох педагогів очевидна істина: ставлення до вчителя діти часто переносять на предмет, який він викладає. Це неодноразово доведено психолого-педагогічними дослідженнями. У педагогічному процесі взаємини первинні, як первинна матерія, на них будується багатоскладова піраміда навчання і виховання, ними живиться, крізь них іде постійне сходження педагога до дітей, вони роблять дітей співтворцями власної особистості. І все ж ці взаємовідносини, їхні моральні, психологічні, технологічні поверхи не завжди усвідомлюються педагогами як дієвий засіб удосконалення їхньої діяльності. Вихід із цієї ситуації лише один — цілеспрямоване вивчення основ комунікативної діяльності вчителя...
Спілкування притаманне усім видам людської діяльності. Але є такі види праці, де воно з чинника, що супроводжує діяльність, перетворюється на категорію кардинальну, професійно значущу. Інакше кажучи, спілкування виступає не як форма звичайної людської взаємодії, а як категорія функціональна. Саме функціональним і професійно значущим є спілкування в педагогічній діяльності. Воно виступає як інструмент впливу, звичайні умови і функції спілкування отримують тут додаткове «навантаження», оскільки з аспектів загальнолюдських переростають у компоненти професійно-творчі...
Професійно-педагогічне спілкування — це система (способи і навички) органічної соціально-психологічної взаємодії педагога і вихованців, зміст якої — обмін інформацією, здійснення виховного впливу, організація взаємовідносин за допомогою комунікативних засобів. Причому педагог виступає як активатор цього процесу, організовуючи його й управляючи ним...
Найпоширеніша помилка, якої припускаються учителі-початківці, — невміння організувати спілкування цілісно. Наприклад, плануючи урок передусім як передачу інформації, педагог не завжди замислюється над іншими комунікативними функціями. Як наслідок, і конспект уроку складено, і наочні матеріали дібрано, й учитель добре володіє матеріалом, а урок «не клеїться», немає контакту з класом, точніше, немає цілісного процесу педагогічного спілкування. Реалізується лише інформативно-комунікативна функція спілкування, не підкріплюючись «прошарком» взаємовідносин...
4. Комунікативна задача
...Процес професійно-педагогічного спілкування являє собою розв'язання педагогом безлічі комунікативних задач, що змінюються і розвиваються...
Уявіть собі, що потрібно організувати якийсь педагогічний вплив: пояснити новий матеріал, зробити зауваження. Ми, по-перше, аналізує-
176
мо ситуацію, по-друге, перебираємо можливі варіанти розв'язку, причому робимо це, як правило, оперативно (у цьому також виявляється специфіка педагогічної комунікації), обираємо оптимальний метод і лише потім організуємо вплив. І хоча перші дві стадії часом не усвідомлюються, вони завжди є: свідомо чи несвідомо ми повинні знайти адекватну обраному методові впливу систему спілкування, через яку й організовується педагогічний вплив. Інакше кажучи, після розв'язання загальної педагогічної задачі, вибору методу впливу ми повинні створити на їхній основі комунікативну задачу для організації безпосереднього впливу.
Комунікативна задача є похідною щодо педагогічної задачі, бо випливає з останньої і визначається нею. Можна сказати, що комунікативна задача є та сама педагогічна задача, але перекладена мовою комунікації. Водночас комунікативна задача, реалізуючи задачу педагогічну, має допоміжний, інструментальний характер. Ось чому, організуючи конкретний педагогічний вплив, необхідно чітко уявляти способи його комунікативної реалізації. Педагогічна практика нерідко свідчить про те, що педагог, обираючи правильний метод впливу й об'єктивно оцінюючи ситуацію, часом не може комунікативно забезпечити сам вплив, тобто реалізувати певну систему спілкування практично.
...Логіку педагогічного впливу, а точніше взаємодії, можна вибудувати так:
Педагогічна
задача та
її розвиток
|
|
|
|
|
|
|
...Проаналізуйте практику вашої роботи і ви переконаєтеся, як важливо для педагога усвідомити комунікативні задачі — інструментальні компоненти своєї діяльності, наскільки яснішою стає модель подальшого впливу, а сам вплив буде виразнішим, яскравішим, точнішим...
Розділ II. Система професійно-педагогічного спілкування
1. Структура спілкування
...Професійно-педагогічне спілкування має певну структуру, що відповідає загальній логіці педагогічного процесу.
Якщо орієнтуватися на те, що педагогічний процес має такі стадії: задум, втілення задуму, аналіз та оцінка, то можна виокремити відповідні їм етапи професійно-педагогічного спілкування.
177
Моделювання педагогом майбутнього спілкування з класом у процесі підготовки до уроку (прогностичний етап).
Організація безпосереднього спілкування з класом (початковий період спілкування).
Управління спілкуванням у педагогічному процесі.
Аналіз здійсненої системи спілкування і моделювання на подальшу діяльність нової системи спілкування.
Усі ці етапи утворюють загальну структуру процесу професійно-педагогічного спілкування.
Важливим етапом педагогічного спілкування є його моделювання (І етап). ...Давайте пригадаємо, як утворюється процес підготовки до уроку: ми працюємо над конспектом, добираємо необхідний матеріал, плануємо... наче працюємо самі, у себе за письмовим столом. Але хоч який би вид подальшої діяльності планувався — опитування, пояснення нового матеріалу, бесіда, розв'язання проблеми — у думці вчителя виникає клас, окремі учні. Інакше кажучи, відбувається комунікативне прогнозування майбутньої діяльності.
На цьому етапі здійснюється своєрідне планування комунікативної структури уроку, заходів, які відповідають дидактичній меті уроку, педагогічній і моральній ситуації в класі, творчій індивідуальності педагога, особливостям окремих учнів і класу в цілому...
Велике значення у навчальному процесі має організація безпосереднього спілкування з класом у початковий період контакту з ним (2 етап). Цей період умовно можна назвати «комунікативною атакою», під час якої завойовується ініціатива у спілкуванні і цілісна комунікативна перевага, що дає змогу надалі управляти спілкуванням з класом.
Управління спілкуванням (3 етап) — важливий елемент професійної комунікації. Власне управління являє собою той аспект педагогічного спілкування, що надає йому професійного характеру...
Сучасні соціально-психологічні дослідження показують, що людина по-різному бере участь у процесі спілкування: по-перше, може бути ініціатором, по-друге, суб'єктом, по-третє, у різних ситуаціях стає активним або пасивним учасником взаємодії. Своєрідність професійно-педагогічного спілкування полягає в тому, що ініціатива тут виступає як спосіб управління спілкуванням і, відповідно, цілісним навчально-виховним процесом...
Чи існують якісь стійкі й перевірені способи завоювання ініціативи у спілкуванні? У цьому плані можна порекомендувати:
оперативність в організації початкового контакту з класом;
оперативний перехід від організаційних процедур (привітання, саджання тощо) до ділового й особистісного спілкування;
відсутність проміжних зон між організаційними і змістовими моментами на початку взаємодії;
178
оперативне досягнення соціально-психологічної єдності з класом, формування почуття «ми»;
уведення особистісних аспектів у спілкування з дітьми;
подолання стереотипних і ситуативних негативних установок у ставленні до окремих учнів;
організація цілісного контакту з усім класом;
звернення із завданнями і запитаннями, які вже в перший момент взаємодії здатні мобілізувати колектив;
скорочення заборонних педагогічних вимог і розширення позитивно орієнтованих;
увага до зовнішності: охайність, підтягнутість, зібраність, активність, доброзичливість, чарівність та ін.;
— використання мовних і немовних засобів взаємодії — активне залучення міміки, мікроміміки, контакт очей тощо;
уміння «транслювати» в клас власну прихильність до дітей, дружнє ставлення;
віднайдення яскравих, привабливих цілей діяльності і показ способів їх досягнення;
розуміння ситуаційної внутрішньої налаштованості учнів, урахування цього стану, передача учням власного розуміння;
досягнення загального ситуативного взаєморозуміння, яке формує в учнів потребу взаємодії з учителем.