З- Що ви можете сказати про внутрішній стан Ш. О. Амонашвілі в ситуації привітання з класом? Чи поєднані внутрішнє самопочут­тя і зовнішня техніка вчителя? Які ще елементи зовнішньої техніки, крім інтонації і тембру голосу, відпрацьовує педагог?

Тема 7

КОМУНІКАТИВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЯ УЧИТЕЛЯ

Думки мудрих

Мова —найнебезпечніша зброя: рана від меча легше

загоюється, ніж від слова. „_т,

П. Кальдерон

Чим більшою кількістю слів я володію, тим значущі-ший я для інших, тим ширше поле моїх дій, мого впливу.

Л. Фейєрбах

Слово —це не іграшкова куля, що летить за вітром. Це знаряддя праці: воно має підіймати за собою кон­кретну вагу. І тільки за тим, скільки воно захоплює і підіймає за собою чужого настрою, ми оцінюємо

його значення й силу. „ __т,

В. Г. Короленко

У руках вихователя слово —такий же могутній

засіб, як музичний інструмент у руках музиканта,

як фарби в руках живописця, як різець і мармур у

руках скульптора. _, _ _,

В. О. Сухомлинський

В. О. Сухомлинський

Розмова з молодим директором

Педагогічна культура вчителя

...Із чого складається педагогічна культура?..

В учителя, який володіє цим справжнім багатством, виклад матеріа­лу виливається ніби в розмірковування, спрямоване до співрозмовни­ка — учня. Вчитель не виголошує істини, а розмовляє з підлітками, юнаками і дівчатами: ставить запитання, запрошує замислитися над цими запитаннями. Аналізуючи такий урок, ви відчуваєте, що між учите­лем та учнем встановився тісний контакт, потік думки вчителя захоплює

114

і вас, директора, і ви вже забуваєте, що прийшли на урок перевірити роботу вчителя, ви почуваєтеся учнем, ви разом з п'ятнадцятирічними підлітками радієте, відкриваючи істину — в думці даючи відповідь на запитання, поставлене вчителем...

А що ви відчуваєте на уроці, коли між учителем та учнями немає контакту, коли вчитель уткнувся в поурочний план, а діти розглядають стелю або хмаринку, що пливе на небі? Вам незручно перед учнями, незручно і за вчителя, і за себе, і за педагогіку. Ви не раді, що прийшли на урок...

Є ще один бік педагогічної культури, про який не можна говорити без тривоги, — це мовна культура вчителя. Років двадцять тому, спосте­рігаючи, як сприймають діти виклад нового матеріалу на уроці в одно­го вчителя, я звернув увагу на те, що, слухаючи виклад матеріалу, діти дуже втомлюються, з уроку йдуть просто виснажені. Я почав уважніше вслухатися у слова вчителя (він викладав біологію) і жахнувся. Його мова була настільки хаотична, логічно непослідовна, смисл того, що викла­далося, настільки неясний, що дитині, яка вперше сприймала те чи те поняття, треба було напружувати зусилля, щоб зрозуміти хоч що-не-будь. Ось чому втомлювалися діти.

Чому ж мені, директорові школи, це не впало в око відразу? Тому, що я слухав добре відомий мені матеріал; мені досить було натяків — я, по суті, заповнював прогалини у викладі вчителя своїми думками. На кількох уроках я дослівно записав виклад, прочитав на засіданні педагогічної ради, попросив товаришів: подумаймо, що може зрозуміти людина, яка не має уявлення про предмет викладу. Уявіть собі, що ви нічого не знаєте ні про хлорофіл, ні про вуглекислоту, ні про фотосинтез. Що ви можете зрозуміти з того, що я прочитав?

Боляче, важко було відповісти на це запитання, але відповідь була одна: нічого не можна зрозуміти. І якщо на наступному уроці вияв­ляється, що учні все-таки щось знають, а відмінники знають матеріал відмінно, то це тільки завдяки працьовитості дітей, їхній старанності, але ж якою ціною здобуваються ці знання? Ціною здоров'я дітей: адже знання вони дістають, по суті, не на уроці від учителя, а самостійно, працюючи над підручником...

Проблема мовної культури поряд з іншими такими ж важливими проблемами стала з того часу предметом великої турботи колективу. Ми працюємо над цією проблемою двадцять п'ять років.

Перше завдання, що поставив перед собою колектив, це аналіз уявлень і понять, які потрібно розкривати перед учнями. Почали ми із системи уявлень і понять про неживу і живу природу — це треба знати всім учителям початкових класів, усім викладачам як природничого, так і гуманітарного циклу...

Ми почали вчитися описувати словом те, що можна бачити, спостері­гати, і поступово перейшли до понять, пов'язаних із предметами і явища­ми, які безпосередньо не сприймаються органами чуття. Потім перейшли

115

до поглибленого аналізу тексту підручника: визначали логічну послі- довність, причинно-наслідкові, якісні, часові зв'язки. Виявилося, що підго­товка до викладу, дидактична обробка матеріалу — це передусім єдність логічного мислення і мовної культури вчителя.

(Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. — К.: Рад. шк., 1997. - Т. 4. - С. 450-452, 462-464.)

Дидактичні завдання

/. На що, за В. О. Сухомлинським, має бути спрямована діяльність учителя під час викладу матеріалу на уроці? Обгрунтуйте.

Проаналізуйте, які недоліки мовленнєвої культури вчителя усклад­нюють розумову працю учнів на уроці?

Як В. О. Сухомлинський рекомендує готуватися до викладу мате­ріалу на уроці, щоб забезпечити його логічну і лексичну виразність?