а) У момент спалаху негативної емоції зумійте переконати самого себе, що причина, яка її породжує, не тільки з погляду вічності, а навіть з погляду сьогоднішнього дня чи тижня абсолютно не варта того, щоб через неї хвилюватись. Адже мине день чи тиждень — і ви взагалі про неї забудете. Так навіщо нервуватися?

65

б) Подумайте про те, що хвилювання — загроза вашому здоров'ю. І тому зла жаринка всередині вас не повинна спалахувати, ви не допусти­ те цього. Звичайно, ви не споглядатимете з «олімпійським спокоєм» всі недоліки й помилки. Але збагніть, що роздратування, злість і крик — не найкращі порадники в будь-якій ситуації. Зберігаючи спокій, швид­ ше можна розв'язати якісь питання, ніж давши волю своїй люті.

в) Людині властиво помилятися (ще в давніх римлян було при­ слів'я «Еггаге humanum estі»). Ви також часом помиляєтеся, чому ж вас так дратують помилки інших?

г) Чи можна зарадити справі? Якщо ні, то ваше хвилювання взагалі марне.

д) Якщо ж діло можна виправити, то емоцій тамувати не слід, навпаки, хай вони перевтіляться в готовність одразу ж виправити ситуацію. А своїм ентузіазмом ви зможете запалити й тих, з чиєї вини сталася помилка.

є) Краще промовчати чи навіть на хвилину відійти, аби тільки не вступити у запальні дебати. Інакше вогню вже не погасити.

є) Найважливіше — вловити й зупинити початок розбрату, коли ж він розгориться, гасити його вже пізно.

Наші поради — це не рекомендації відмовитися від емоцій взагалі. У цьому не було б сенсу. Міркуйте самі: чи відчували б ви симпатію до людини, яка настільки оволоділа собою, що ніколи не сердиться, але ніколи й не радіє, не сміється?

Тому прагніть до самовладання, так би мовити, наполовину вгамуй­те свої негативні емоції, а позитивним — давайте вихід. Скажемо про­стіше: поставте у своєму мозкові «фільтр для негативних емоцій», який би пропускав усі позитивні почуття і затримував більшість негативних.

Як досягти душевної рівноваги

Цілеспрямовано й систематично вчіться позитивного мислення. Не допускайте, щоб вами оволодівали неприємні думки, а відтак і негатив­ні емоції. Підкріплюйте свої зусилля найрізноманітнішими засобами. Одним із них можуть бути музичні записи.

Якщо ви відчуваєте, що похмурі думки не залишають вас, спробуйте поліпшити свій настрій, розглядаючи красиві речі довкола себе, насо­лоджуючись ними, скажімо, кущ квітів, гарно ілюстровану книжку, фо­тографії тощо.

...Ще раз наголосимо, що не самі люди і речі, а наші думки про них викликають наше щастя або горе. Коли ми не можемо змінити людей, речей і подій, то принаймні можемо змінити своє ставлення до них.

...Усвідомимо, що почуття задоволеності є духовною звичкою. Тільки від вас залежить, будете ви постійно роздратованим, озлобленим песиміс­том чи цікавитиметеся приємними речами і підтримуватимете свій оп­тимістичний настрій.

66

Люди майже щодня думають про неприємні речі, турботи, тривоги і рідко згадують про те, що їм вдалося, що хорошого приніс їм цей день. Де вже там думати про щастя. Поміркуйте про це. Мабуть, варто щодня хоча б кілька хвилин думати, що все добре, ви і ваша сім'я здорові, діти успішно вчаться, з дружиною ви живете у злагоді, що сьогодні вам вдалося зробити якісь справи і, можливо, ви одержали якусь насолоду. Психологи стверджують: якщо ви відчуваєте щось приємне або думаєте про нього, то думки про неприємне відійдуть на другий план. Найнещасніший з усіх людей той, хто постійно думає про свої кривди, нещастя й удари долі.

Перевірте себе, чи не властива вам, бодай у найменшому, ця помилка. Чи не тягнете ви за собою сумне минуле замість того, щоб жити сьо­годнішнім днем і радіти навіть дрібницям?

Мудрість — уміти радіти дрібницям. Не треба очікувати лише на зустріч з великим щастям. Варто тішитися і з приємних дрібниць дов­кола — сонця, що знову виглянуло після дощу, відвідання кінотеатру, музею тощо.

...Пошуки задоволеності, щастя не можна вважати егоїзмом, бо щас­лива людина краще ставиться до свого оточення, ніж та, якій бракує щастя.

(Томан Іржі. Як удосконалювати самого себе: Пер. з чес. —К.: Політвидав України, 1984. —С. 71 — 74, 236—237.)

Дидактичні завдання

/. Чому автор закликає до «самовладання наполовину»? Чим може бути шкідливе зовнішнє самовладання?

Як досягти справжнього внутрішнього самовладання?

Як, на думку автора, позитивне мислення може вплинути на пси­хічне самопочуття?

Які поради автора для досягнення душевної рівноваги є для вас особливо цінними?

Що нового (порівняно з працями Ю. Л. Львової, Р. Й. Водейка і Г. Є. Мазо, В. О.Сухомлинського) дало вам ознайомлення з цією книжкою?