- •Єдність мети Пізнати свою професію
- •Розділ 1.1. Природа педагогічних завдань Педагогічні цілі
- •Рефлексивні процеси в діяльності вчителя
- •Вічна радість
- •Учитель — учень. Велика педагогічна битва
- •Дидактичні завдання
- •Про мій досвід
- •Нариси психології праці вчителя
- •Сутність педагогічної творчості
- •Дидактичні завдання
- •Лише факти
- •Ситуація 1
- •Ситуація 2
- •Натхненний оповідач
- •Творча розповідь вихователя
- •Мистецтво говорити
- •Підготовка вступу
- •Вибір теми і врахування рівня слухачів
- •Чи добре ви усвідомлюєте мету свого виступу?
- •Основа виступу
- •Початок, головна частина й закінчення виступу
- •Початок виступу
- •Підготовка головної частини
- •Закінчення виступу
- •Завдання підвищеної складності
- •Переживання
- •XV. Надзавдання. Наскрізна дія
- •Лише факти
- •Ситуація
- •Батьківські збори
- •Десять «заповідей» вихователя
- •2. Про здоров'я і повноту духовного життя вчителя. Кілька слів про радість праці
- •3. Як запобігти виснаженню нервових сил у процесі повсякденної діяльності
- •Як управляти собою
- •Аутогенне тренування
- •Що можна навіяти собі
- •Дидактичні завдання
- •Іржі Томан
- •Як удосконалювати самого себе
- •Самовладання наполовину
- •Як досягти душевної рівноваги
- •Уміння відволікатися від турбот на певний час
- •Іноді потрібно й поступитися
- •Не можна бути досконалим абсолютно у всьому
- •Не ставте надмірних вимог
- •Не впадайте у гнів
- •Не залишайтеся на самоті зі своїми неприємностями
- •Ситуація 2
- •2.1. Зовнішність учителя також виховує
- •Поезія усного слова
- •Зовнішність читця
- •Підсумуємо
- •Невербальне спілкування
- •Міжособистісний простір
- •Візуальний контакт
- •Експресія
- •Пластика
- •Ситуація 2
- •Робота актора над собою
- •Частина II. Робота над собою у творчому процесі втілення
- •V. Дикція та спів
- •Імідж - шлях до успіху
- •Розділ 2. Ваш голос
- •Роль голосу
- •Структура голосу
- •Характеристики голосу
- •Характеристики гарного голосу
- •Властивість голосу
- •Резонанс
- •Висота тону
- •Гучність
- •Чутність
- •Експресія
- •Як змінити голос
- •Один голос чи два
- •Як дбати про свій голос
- •Дидактичні завдання
- •Дидактичні завдання
- •Лише факти
- •Ситуація 1
- •Ситуація 2
- •Тема 7
- •Розмова з молодим директором
- •Педагогічна культура вчителя
- •Основи культури мовлення
- •Розділ і. Культура мовлення в житті людини
- •Робота актора над собою
- •VI. Мова на сцені
- •Лише факти
- •Поезія усного слова
- •Вимова: хиби вимови
- •Ситуація
- •§ 1. Мотивація самовиховання майбутнього вчителя
- •§ 2. Засоби самовиховання майбутнього вчителя
- •§ 3. Методи самовиховання
- •Засвоєння саногенного мислення
- •Дидактичні завдання
- •Ситуація 1
- •Тема 10
- •Підсумки і майбутнє
- •Робота актора над собою
- •Частина і. Робота над собою у творчому процесі переживання
- •Передмова
- •II. Сценічне мистецтво і сценічне ремесло
- •Частина II. Робота над собою у творчому процесі втілення
- •І. Перехід до втілення
- •VII. Темпоритм
- •IX. Схема пройденого
- •Дидактичні завдання
- •Березіль
- •Лекції з режисури
- •Лекції з практики сцени
- •Про мій досвід
- •Виховання в сім'ї і школі
- •Тема 11
- •2. Педагогічне спілкування — різновид професійного спілкування
- •4. Комунікативна задача
- •1. Структура спілкування
- •1. Стиль педагогічного спілкування та його види
- •Дидактичні завдання
- •Тема 5. Специфіка і функції педагогічного спілкування
- •Тема 6. Професійне вміння педагога в роботі з дітьми
- •Лише факти
- •Ситуація 1
- •Тема 12
- •Психологічний контакт педагога та учня
- •Як умова успішної профілактики відхилень
- •У поведінці школярів
- •Замість висновків
- •Психологія взаєморозуміння
- •Емпатійне слухання
- •Початок
- •Ситуація 2
- •Тема 13
- •Замість висновків
- •Іграшки для уяви
- •Образ літери (цифри, символу)
(Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении: Кн. для учителя. — М.: Просвещение, 1987. — С. 177—184.)
Дидактичні навдання
/. Які, на ваш погляд, слугині поради дає автор з питань організації продуктивної взаємодії?
201
2. Що радить автор для забезпечення сприятливого психологічного клімату під час розмови?
І. М. Юсупов
Психологія взаєморозуміння
Емпатійне слухання
...Під час слухання вирішуються два завдання: сприймається зміст повідомлення та вловлюються емоційні вияви співрозмовника...
Емпатійне слухання фактично здійснює функцію зворотного зв'язку для співрозмовника. Це своєрідна допомога тому, хто говорить, для усвідомлення того, як ми сприймаємо його стан і поведінку. Вміти слухати так, щоб не викликати в партнера почуття загрози, що йде від вас, і щоб не спровокувати в нього психологічний самозахист, зовсім не просто...
Слухаючи, намагайтеся дотримуватися деяких правил.
Виявіть цілковиту зацікавленість до співрозмовника. Випадкового кивка, оклику або зауваження часом достатньо, щоб підкреслити зацікавленість.
Свою прихильність до співрозмовника підкресліть усмішкою. Саме усмішкою, а не посмішкою...
Слухаючи, не відволікайтеся. Поганого слухача все відволікає: сирена на вулиці, ходіння людей, телефонні дзвінки. Хороший слухач або сяде так, щоб не відволікатися, або сконцентрує свою увагу тільки на партнерові.
Дайте співрозмовникові висловитися. Чимало людей міркують уголос і навпомацки ідуть до своєї точки зору, тому початкове висловлювання часто є лише грубим наближенням до основної думки. Щоб людина відкрилася і висловила свою думку до кінця, ви повинні дати їй час висловитися вільно і не поспіхом. Не підкреслюйте своєю поведінкою, що її занадто важко слухати.
Не прикидайтеся уважним, а будьте ним. Коли нам уже зрозуміло, що неемоційна, набридлива і нецікава промова співрозмовника повністю позбавлена корисної для нас інформації, ми часто починаємо прикидатися: демонструємо підкреслену увагу до партнера, водночас погляд наш зупиняється на одній точці, ми стаємо неуважними. Варто партнерові помітити це, його думки плутаються і він утрачає нитку висловлювання. Не треба заздалегідь налаштовувати себе на те, що розмова буде порожньою і нецікавою.
Шукайте справжній смисл слів співрозмовника. Пам'ятайте, що не всю інформацію вдається вкласти у слова. Слово доповнюється зміною тональності й забарвлення голосу, мімікою, жестами, рухами, нахилами голови й тіла...
202
Початок
Існує багато способів почати діалог. Кожна людина у своєму арсеналі має кілька апробованих методів, що відповідають її життєвому амплуа. Практика людського спілкування виробила низку «дебютів», які можуть бути зведені до чотирьох методів.
Метод зняття напруженості. Він дає можливість скоротити дистанцію відчуженості. Скажіть кілька теплих слів на адресу співрозмовника, зробіть йому опосередкований комплімент (прямий комплімент може бути розцінений як лестощі, тому краще похвалити не саму людину, а, наприклад, продукт її праці), скористайтеся якимось жартом...
Метод «зачіпки» дає змогу ввійти в контакт з потенційним співрозмовником, використовуючи для цього невелику подію, порівняння, особисті враження, анекдотичний випадок або незвичне запитання. Тут важливо начебто піймати співрозмовника на гачок інтересу з його боку, а потім коротко викласти суть питання, пов'язавши його з темою запланованої бесіди.
Метод стимулювання уяви також має обмеження у використанні і дає позитивні результати тільки в бесіді зі співрозмовником, що володіє фантазією та широким світоглядом. Він передбачає порушення на початку розмови низки проблем з нетрадиційними варіантами їхнього розв'язання.
Метод прямого підходу іноді називають методом лобової атаки. Він полягає в тому, що відразу ж коротко викладається причина візиту і співрозмовник переходить від загальних питань до конкретних. Цей холодно-раціональний підхід виправданий у короткочасних ділових контактах під час вирішення питань, що не терплять зволікань.
Використовуючи будь-який метод, для успіху в установленні контактів доречно керуватися такими положеннями.
Намагайтеся поставити себе на місце співрозмовника, тобто використовуйте «Ви-підхід». Запитайте себе: що цікавило б вас, як ви самі відреагували б, якби були на місці співрозмовника? Для цього намагайтеся уникати формулювань: «Я дійшов висновку...»; «Я б хотів...»; «Хоча вам це й нецікаво...»; «Мені здається цікавим, що...» і замініть їх відповідно: «Вам буде цікаво дізнатися, що ...»; «Чи не бажали б ви...»; «Вам, напевне, добре відомо...»; «Можливо, це здасться вам цікавим...».
Виявіть увагу до думки та інтересів співрозмовника. Для цього існує великий арсенал міміки та жестів. Не забувайте, що будь-яка людина охочіше говорить про власні проблеми, ніж намагається заглибитися в чужі. Дайте співрозмовникові можливість висловитися і починайте розмову в руслі його інтересів.
Намагайтеся бути вдячним слухачем. Люди частіше обирають співрозмовників за вмінням слухати, а не вмінням говорити.
203
Діалог краще розпочинати зі звернення по пораду, а не з викладення свого прохання. Ви підкреслите компетентність і власну гідність співрозмовника.
На стадії встановлення контактів перші фрази повинні бути ясними, стислими і змістовними. Чіткість та інформативність висловлювання завжди звертає на себе увагу. Тому доцільніше сформулювати думку про себе і тільки потім її висловлювати.
Краще звертатися до людей на ім'я. Це скорочує дистанцію спілкування.
(Юсг/пов И. М. Псшология взаимопонимания. — Казань: Тат. кн. изд-во, 1991. - С. 68-69, 134-136.)
__^ Дидактичні завдання
У спілкуванні важливо не лише майстерно говорити, а й слухати. У чому сутність емпатійного слухання?
Назвіть основні правила емпатійного слухання та поясніть їх.
Які ознаки готовності партнерів до взаємної відкритості у спілкуванні?
Як забезпечити взаємодію на початку бесіди?
ЛИШЕ ФАКТИ
Будь-яке порушення ритму бесіди викликає в тих, хто бере участь у ній, негативні емоції, хоча досі ця очевидна начебто істина експериментально не підтверджена.
Канадські психологи провели десятки бесід з усіма охочими, використовуючи при цьому допомогу спеціально навчених інтерв'юерів. Розмови відбувалися в трьох різних режимах: 1) співрозмовники обмінювалися думками, не перебиваючи один одного; 2) інтерв'юер перервав співрозмовника лише раз на 20 секунд; 3) інтерв'юер постійно затримував своє запитання, відповідь чи репліку на три секунди. При цьому в усіх учасників експерименту реєструвався електричний опір шкіри на долонях. А після кожної розмови учасник її мав оцінити в балах свого співрозмовника і сказати, чи хотів би він говорити з ним іще раз.
Ось і результати. Затримка відповіді різко змінювала шкірно-гальванічну реакцію і значно погіршувала ставлення до співрозмовника. Те саме відбувалося і з реакцією під час переривання бесіди, якщо інтерв'юер заперечував інтерв'юйованому або висловлював несхвалення. Коли співрозмовника перебивали, але висловлювали схвалення або згоду, враження від бесіди й оцінка людини не погіршувалися. Виходить, правильна давня істина: добрі слова завжди приємні, навіть якщо порушують ритм розмови.
(Знание —сила. — 1986. —№ 7. — С. //.)
204
Додаток до теми 12
СИТУАЦІЯ 1
В автобіографічній повісті австралійського письменника Алана Маршалла «Я вмію стрибати через калюжі» розповідається про хлопчика, який перехворів поліомієлітом і не міг самостійно, без милиць, пересуватися. Увсьому іншому він був звичайною дитиною, більше того — мужньо боровся, щоб бути, як усі.
Увечері, прийшовши зі школи, я розповів матері, що завтра битимуся зі Стівеном Макінтайром біля старого пенька на вигоні Джексона. Мати обернулася до мене (вона готувала обід біля плити) і вигукнула:
Битися? Ти будеш битися?
Так, — відповів я.
Вона поставила на плиту великий закіптявілий чайник і сказала:
Мені це не подобається, Алане. Хіба ти не можеш уникнути цієї бійки?
Ні, — сказав я, — я хочу з ним битися.
Не треба, — вимовила вона благальним голосом і раптом замовкла. На її обличчі з'явилася тривога. Вона замислилася. — Я... А що каже батько?
Я йому ще не розповідав про це.
Піди і скажи.
Я пішов до газону, де батько супроводжував молодого нервового коня, який тягнув за собою колоду. Шия його була вигнута. Кінь гриз вудила, і вся морда його була в піні. Рухався він ривками, а батько йому щось говорив.
Я виліз на огорожу і сказав:
Завтра я буду битися зі Стівом Макінтайром. Батько притримав коня і став плескати його по шиї.
Як це — битися? — спитав він. — Навкулачки?
Так.
А через що все почалося?
Він облив мене водою.
Ну, це не страшно, — сказав він, — я й сам не від того, щоб побризкатися.
Він постійно чіпляється.
Оце вже гірше, — вимовив батько, дивлячись у землю. — Хто твій секундант?
Фредді Хоук.
Так, — пробурмотів він, — це хороший хлопець. — І додав: — Я знав, що тобі доведеться з кимось зчепитися. — Він подивився на мене: — Але ж не ти придумав бійку, правда, синку? Мені б цього не хотілося.
205
— Ні, — сказав я, — це він чіпляється до мене.
-- Зрозуміло, — вимовив батько і подивився на коня. — Почекай, я зараз його відведу.
Подивившись, як він розпрягає коня, я зліз і став чекати на нього біля дверей стайні.
Вийшовши з неї, батько сказав:
А тепер давай усе з'ясуємо по черзі. Який він на зріст, цей Ма-кінтайр? Я щось не пам'ятаю його.
Він більший за мене, але Фредді говорить, що він боягуз.
Подумай, — вів далі батько, — що буде, якщо він тебе вдарить. Адже він із тебе котлету зробить, а ти його схопити не зможеш. Звісно, і ти можеш якийсь раз добре вдарити його, але, якщо він ударить тебе під дихало, ти звалишся, як лантух з борошном. Не тому, що ти не вмієш битися, — поспіхом додав він. — Я знаю: ти будеш гамселити, наче справжня молотарка, але як ти встоїш на ногах? Адже ти не можеш одночасно і за милиці триматися, і його бити.
Нічого! — із запалом вигукнув я. — Варто мені лише опинитися на землі, і я звалю його з ніг, він від мене не піде.
Ну, а як твоя спина?
Усе гаразд. Не болить. От якщо він ударить по спині, тоді буде боляче, але ж я на ній лежатиму.
Батько вийняв люльку і задумливо дивився на свої пальці, що переминали тютюн у чубуці.
Шкода, що не можна битись якось по-іншому... Наприклад, стріляти з рогатки.
О, він у цьому мастак. Йому нічого не варто за версту влучити в синицю.
А як щодо палиць? — запитав батько з ноткою сумніву в голосі.
Палиці! — вигукнув я.
Що ж, якщо битися дрючками, то в тебе буде перевага. Адже в тебе руки сильніші, ніж у нього. Ти міг би битися з ним, сидячи на траві. Тільки-но подадуть команду: «Починай!» — або як там у вас говорять, намагайся вдарити його якомога сильніше. Якщо він, як тобі здається, боягуз, то після першого сильного удару підігне хвоста.
А якщо він не захоче битися на палицях?
Змусь його піти на це, — провадив батько. — Якщо він упреться, назви його боягузом у присутності хлопців. На це він клюне. Вияви хитрість. Не втрачай витримки. Якщо тобі вдасться, хрясни його з усіх сил по кісточках пальців. Якщо він схожий на свого старого, то він мильна бульбашка, — я днями бачив у шинку, як його старий козирився. Робив вигляд, що йому кортить пустити кулаки в хід, а коли старий Рейлі запропонував йому вийти на травицю, він швидко скис. І синок, мабуть, такий самий. Дивись, який у нього буде вираз обличчя, коли ти запропонуєш битися не навкулачки, а на палицях.
206
Увечері я через відкриті двері бачив, як батько розмовляє з матір'ю, котра церувала мої панчохи. До мене долітали його слова:
— Ми повинні загартовувати його, Мері. Нехай він вчиться отри мувати удари в обличчя, хоч як би це було боляче. А якщо оберігати його від них, то закінчиться тим, що його битимуть по потилиці, та ще й як! Усе це дуже невесело. Але що поробиш? Зараз ми повинні вже думати не про дитину, а про чоловіка і його майбутнє. Я хочу, щоб він пішов на бійку, хоч як ризиковано це було б. Адже, захищаючи його голову від ударів, ми можемо розбити йому серце. Хай уже краще ризикує. Так я думаю. Можливо, я помиляюся, але готовий дати під заставу все, що маю, — мені здається, я правий.
Мати щось заперечила йому.
— Так, я знаю, — відповів він, — але ми повинні ризикнути. Мене це теж дуже лякає, але найстрашніше, що йому загрожує, — це ґуля на голові та одна-дві подряпини... Не хотів би я бути на місці цього хлопчини — Макінтайра, — додав він після короткої паузи.
Він відкинув голову і тихо засміявся, і світло лампи осяяло його обличчя", мати дивилася на нього довгим й уважним поглядом.
(Маршалл Алан. Я умею пригать через лужи. —М.: Детиздат, 1958. - С. 142-146.)
Дидактичні завдання
/. Визначте характер спілкування батька із сином (особистісно орієнтоване чи формально-рольове). Доведіть, використовуючи матеріал ситуації.
Визначте рольову позицію батька в цій ситуації (Дитина, Дорослий, Батько). За якими ознаками ми можемо зробити висновок?
Чи досягнув батько контакту у спілкуванні із сином? Обґрунтуйте вашу думку.
Проаналізуйте невербальну реакцію батька на репліки сина. Чи здається вам доречною саме така невербальна поведінка? Чого досягає батько такою реакцією?
Проаналізуйте вербальні реакції батька на репліки сина. Чи містять вони пряме повчання, наказ, прямий вплив? Простежте, як батько «вирощує» власну думку сина, створює умови для осмислення дитиною ситуації і ухвалення рішення.
Чи можемо ми вважати вчинок батька правильним, адже він штовхає сина на небезпеку, навчає битися, не зупиняє бійки... Можливо, йому слід самому втрутитися в стосунки з Макінтайром або його батьком, захистивши свого хворого сина?