Ч

Введення числових даних, формул і функцій у комірки

ислові дані комірок можуть містити лише такі символи: 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 + - ( ) , / $ % . Числа вводяться так само, як і текст. У програмі Excel існують такі формати представлення чисел: цілі числа (123), десяткові дроби (123,5), прості дроби (1/5) і числа у степеневій формі (123 Е+6). Прості дроби вводяться в загальноприйнятому вигляді: [ціла частина] <пропуск> [чисельник] / [знаменник]. Щоб дроби не сприймалися як дати, ціла частина завжди повинна вводитися, навіть якщо дріб правильний: 1/2.

При записі числа у степеневій формі використовуються символи "Е" і "е". При цьому вказується мантиса, за нею ставиться символ Е (або е), потім вказується порядок: 123Е+6 = 123х10⁶. Незважаючи на те, що програма Excel виводить такі числа в нормалізованому вигляді (тобто мантиса знаходиться в діапазоні від 1 до 10), при введенні немає обмежень на величину мантиси.

Введення числа завжди відбувається в активну комірку і завжди відтворюється у рядку формул. Місце появи символів, що вводяться, вказує курсор введення тексту. Всі введені цифри відтворюється у рядку формул і в самій комірці. Для того щоб ввести число в комірку, необхідно її виділити і ввести його одним із таких способів: набрати на клавіатурі число та натиснути клавішу <Enter>; встановити покажчик миші на комірку і двічі натиснути ліву кнопку миші, а потім ввести число. У даному випадку ви будете працювати не з рядком формул, а безпосередньо з коміркою; натиснути на клавішу <F2>, увійти в режим редагування комірки, якщо він встановлений, і ввести число.

Під час введення числових даних у комірку ліворуч від рядка формул з’являються кнопки управління введенням даних – Ввод ( ), Отмена ( ) і Вставка функции (f_x).

Формули є основним засобом аналізу та обробки даних в електронних таблицях. За їх допомогою можна проводити як прості арифметичні дії над даними (додавання, віднімання, множення, ділення), так і складні математичні операції і порівняння даних. При обчисленнях можуть використовуватися числа або текст, які розташовані в інших комірках таблиці. Після введення формули в комірку можна відразу одержати результат обчислення.

Формула, яка вводиться в комірку, може містити операнди та знаки операцій. Операндами можуть бути числа, адреси комірок, текст та функції.

Формула може вводитись у рядок формул за допомогою клавіатури, або безпосередньо в комірку, коли встановлений режим її редагування. До речі, необхідно не забувати спочатку вводити знак рівності (=).

Функції – це вбудовані інструменти, які використовуються у формулах як операнди. В електронних таблицях існує велика кількість стандартних функцій. Вони використовуються як для простих, так і для складних обчислень. За назвою функції завжди стоять круглі душки, в яких містяться її аргументи. В одній формулі може бути як одна, так і декілька функцій, об’єднаних між собою різними знаками операцій. Як аргументи функцій можуть використовуватися інші функції, які в такому випадку називаються вкладеними.

При натисненні на кнопку Вставка функции відкривається діалогове вікно Мастер функций (див. мал. 11.4), у якому пропонуються варіанти пошуку необхідної функції.

Функції у програмі Excel поділяються на такі основні категорії: Математичні та тригонометричні функції; Дата і Час – функції для роботи з датами і часом; Фінансові функції; Статистичні функції; Логічні функції; Посилання і масиви – функції для роботи з посиланнями і масивами; Текстові функції; Інформаційні функції; База даних – функції для роботи з базами даних.