Н

Дві філософії машинного перекладу

а теренах колишнього Радянського Союзу існували дві філософії машинного перекладу (МП), які умовно можна назвати „прагматичною” та „глобальною”. Перша була представлена керівником всесоюзної групи „Статистика мови” професором Р.Г.Піотровським, директором ВЦП професором Ю.М.Марчуком, їх учнями та однодумцями. Згідно з їхніми розмірковуваннями МП може бути тільки „чорновим” і реалізувати його можна лише методами поверхово-синтаксичного аналізу без поглиблення у тканину вхідного тексту. Інший підхід відстоювала школа одного з провідних вітчизняних лінгвістів –професора Ю.Д.Апресяна. Ця група вчених намагалась побудувати систему МП, яка була б орієнтована на отримання перекладу високого рівня відповідно до мовної моделі „зміст-текст” професора І.А.Мельничука.

Обидва ці підходи, при всій їх відмінності, виявились дуже плідними для інженерної лінгвістики. Системи, створені колективом Ю.Д.Апресяна, представляють велику наукову цікавість, тому що спираються на більш глибокий опис мови, ніж системи, розроблені прагматиками. У той же час менш досконалі з лінгвістичної точки зору, комерційно орієнтовані системи МП користуються більшою популярністю у широкого кола особистих ПК завдяки зручності та легкості в користуванні.

Системи машинного перекладу текстів з одних природних мов на інші моделюють роботу людини-перекладача. Їх ефективність залежить, насамперед, від того, в якій мірі в цих системах ураховуються об’єктивні закони функціонування мови та мислення. На жаль, ці закони ще не досить детально вивчені. Вирішуючи проблему МП, необхідно ураховувати багатий досвід міжнаціонального спілкування та досвід, накопичений людством. А цей досвід говорить про те, що в процесі перекладу в якості основних одиниць змісту розглядаються, насамперед, фразеологічні словосполучення, які виражають цілісні поняття, а не окремі слова.

2. Принципи машинного перекладу

Принципи машинного перекладу можна розглядати в межах двох основних підходів, трансформаційного та денотативного.

Т

Трансформаційний підхід

рансформаційний підхід розглядає переклад як перетворення об’єктів і структур однієї мови в об’єкти й структури іншої мови за певними правилами. У ході трансформації перетворюються об’єкти й структури різних мовних рівнів – морфологічного, лексичного, синтаксичного.

Так, на лексичному рівні ми перетворюємо слова й словосполучення вихідної мови в слова й словосполучення мови перекладу. Тобто заміняємо одні структури іншими за певними правилами.

Однак не можна забувати, що слова в складі словосполучень можуть перетворюватися інакше, ніж окремо взяті слова. Словосполучення – це вже маленький контекст, а контекст змінює значення слів і впливає на вибір еквівалента в мові перекладу.

Таким чином, трансформації ми робимо під управлінням контексту. Наприклад, якщо трансформувати окремо взяте англійське слово "book", то можна з повною підставою замінити його головними словниковими еквівалентами – іменником „книга” і низкою дієслів „замовляти”, „бронювати”, „резервувати”. Ці ж еквіваленти слова "book" залишаться і при перекладацьких трансформаціях більшості словосполучень із цим словом: "interesting book" - „цікава книга”, "book tickets" – „замовляти квитки” тощо.

Однак, якщо ми трансформуємо, наприклад, словосполучення "book value", те одержимо зовсім інший російський еквівалент „балансова вартість”, у якому немає російських еквівалентів окремо взятого слова "book".

Одна з проблем трансформаційного методу полягає в тому, щоб при перекладі за допомогою трансформацій відокремити зв’язані словосполучення від окремих слів, об’єднаних лише граматично, і зробити трансформацію відповідно до результатів такого поділу.

Надійного формального методу виділення зв’язаних словосполучень не існує, тобто, скажемо, для систем машинного перекладу, які здебільшого базуються на трансформаційному підході, тісніший зв’язок між словами "book" і "value" у словосполученні "book value" не помітний – для них таке словосполучення нічим не відрізняється, наприклад, від сполучення слів "book store" (книгарня). Людина ж виділяє словосполучення такого роду на основі складного аналізу змісту, а відповідний еквівалент зберігає в пам’яті або знаходить у словнику.

На синтаксичному рівні в процесі перекладу здійснюються трансформації синтаксичних конструкцій вихідної мови у відповідні конструкції мови перекладу.

Трансформаційний метод перекладу можна порівняти з розшифровкою зашифрованого тексту за допомогою „книги кодів”, роль якої виконує двомовний словник, і „зводу правил дешифрування”, викладених у граматичному довіднику.