Редагування

На місці події редагування аудіоматеріалу часто зводиться лише до обрання потрібних уривків із нього. Іноді єдине, що репортер може зробити, це вставити весь запис у свій репортаж. Але якщо запис передано до відділу новин, його легко можна порізати і посклеювати — дідівський метод, — або ж, що нині більш поширене, провести цифрове редагування. У обох випадках аудіоматеріалу надається досконаліша й ефективніша форма.

Боб Парланте з бостонської WHDH провів по телефону інтерв’ю з керівником Державної асоціації полісменів Фредом Гуерреро:

Репортер: Послухайте, Фред, я знаю, про що ви збираєтеся говорити сьогодні ввечері. Чому б вам коротко не повторити все це зараз, гаразд? Ми записуємо.

Гуерреро: На сьогоднішній зустрічі я збираюся повідомити нашим членам про стан переговорів, які поліцейська асоціація проводить з урядовим представництвом з питань взаємовідносин. На цій зустрічі будуть присутні всі члени Державної асоціації полісменів, яких налічується 900 чоловік. Крім того, в цей самий час, хух... в цей самий час проходитиме голосування за прийняття положень, до яких нас підштовхнули останні події і які пропустив на останніх переговорах пан Говард з Мічигану.

Репортер: Що це за положення, Фреде, коротко?

Гуерреро: Якщо коротко, то це положення, на які ми вже чекаємо протягом п’яти останніх років, і якщо вони не будуть прийняті, ми можемо оголосити повний страйк.

Парланте об’єднав два підкреслених уривка разом в одну цитату і використав її в ефірі WHDH. Він користувався старим способом, про який зараз варто згадати лише тому, що його термінологія і досі існує.

Вставивши касету в магнітофон, Парланте знайшов на плівці потрібні місця, позначив відстань між словами «пан Говард з Мічигану» і «це положення», витяг касету з магнітофона і виклав її на монтажний стіл — металевий пристрій для тримання касети. За допомогою леза він перерізав плівку, відокремивши потрібні йому частини. Потім Парланте склав їх докупи і склеїв липкою стрічкою. Тепер вони стали одним суцільним висловом.

За допомогою цього способу можна вирізати з аудіоматеріалу кашель, глибоке дихання чи зайві слова на кшталт «ну...» або «знаєте». Крім того, можна переставляти фрази синхрону місцями чи об’єднувати кілька речень докупи. Все це називають внутрішнім редагуванням.

Звісно, сьогодні редагування аудіоматеріалів переважно здійснюється на комп’ютері з використанням функцій пересування, вирізання і вставлення, схожих на ті, що використовуються у текстових редакторах. Аудіофайли відображаються на екрані у вигляді хвиль, що дає змогу бачити паузи і, в окремих випадках, відстані між словами. Цифрове редагування має одну велику перевагу — його робити значно легше. Крім того, воно має ще одну меншу перевагу — для нього не потрібне лезо. «Цифрове редагування більшою мірою надає можливість проявляти творчість і таким чином зацікавлює слухачів», — зазначає Лайза Вулф з WTOP-AM.

Звісно, репортери не повинні дозволяти всім цим технологічним досягненням закривати собою їхню головну мету — якісний репортаж. «Сюжети можна робити швидше і з кращим звуком, що робить процес редагування важливішим, ніж будь-коли, — зазначає директор інформаційної служби й відділу зв’язків із громадськістю телерадіостанції Орегону, — у такому темпі легко може проскочити помилка, яку легко не помітити».

Правила редагування:

1. Видаляйте весь аудіоматеріал, який не є важливим, потрібним чи зрозумілим. Паузи, довші за три секунди, і запитання репортера, які нічого не додають до бесіди, також вирізайте. Вирізайте фрагменти, які мають незадовільну якість запису чи містять сторонні шуми. Викидайте факти, які можуть бути краще пояснені диктором, чи уривки, де герой затинається.

Якщо є час на редагування наступного аудіозапису, краще залишити лише підкреслені фрагменти:

Знаєте, це вперше ми, я маю на увазі... я маю на увазі не особисто ми, а відділ середньої освіти проголосував за. якби це сказати, проведення переговорів із громадою.

2. Залишайте самостійні чи викривальні коментарі, слова експертів, свідчення очевидців. Залиште запитання репортера, якщо вони важливі чи необхідні. Залиште зітхання і паузи, якщо вони несуть якесь повідомлення:

Так... думаю, ви праві... у мене все.

Звукорежисер монтажу може легко перекрутити значення розмови, повирізавши й попереставлявши місцями різні слова і фрази. Проста склейка — і Державна асоціація полісменів вже готова до страйку:

Усі наші члени голосуватимуть за [склейка] повний страйк.

Розумно, але нечесно і неприпустимо. Репортери несуть на собі етичну відповідальність за те, що вони ніколи не повинні міняти значення цитат. Редагування не можна застосовувати для того, аби зробити вислів сильнішим чи слабшим, або для того, щоб змінити його значення.

Вислів начальника поліції:

Якщо мер віддасть наказ, ми підемо туди і визволимо заручників. Якщо мер віддасть цей наказ, мої люди на своїх місцях... Їхня зброя заряджена... ми до всього готові.

У цьому випадку ні в якому разі не можна вирізати першу частину його слів:

Якщо мер віддасть наказ, ми підемо туди і визволимо заручників.

Але з другої частини ці самі слова можна сміливо вирізати:

Мої люди на своїх місцях... їхня зброя заряджена... ми до всього готові.

Редагування має зберігати цілісність висловлювання.

Іноді два склеєних уривки дають на своєму стикові звуковий дефект. Тон і гучність голосу промовця можуть бути різними на різних фрагментах. Часто це можна відкоригувати, залишивши одну секунду ефіру — аудіо з інтершумом, але без слів — між цими двома фрагментами.

Ще одне застереження: під кінець висловлювання голоси стають нижчими. Обрізання синхронів на високій інтонації звучить незграбно і заплутує слухачів. Під час редагування намагайтеся закінчувати фрагменти на низьких тонах.

Плівки до ефіру

У відділах новин, які ще не перейшли на цифрову техніку повністю, використовують плівки до ефіру (накопичувачі), куди записується фінальна версія матеріалу, підготовленого для використання у новинах. Ці прямокутні пластикові контейнери, наповнені кільцями плівки, спроектовані таким чином, щоб за умов їх правильного використання автоматично запускати уривок з самого його початку. Все, що треба зробити диктору чи інженеру, це натиснути кнопку, і плівка йде в ефір із самого початку. Якщо на плівці записано більше, ніж один фрагмент, другий звучатиме відразу після того, як зупиниться перший.

Аудіоматеріали зазвичай переписуються на бобіни / магнітофонні плівки після того, як їх відредагували, чи після того, як репортер переслав їх з місця подій. Якщо станція має кілька апаратів, то на кожному накопичувачі зберігається один аудіофайл. Якщо ж їхня кількість обмежена, то доводиться записувати кілька файлів на один рулон плівки таким чином, щоб їх усі можна було використати у випуску.

Після запису кожен накопичувач треба підписати. Станції зазвичай позначають кожну бобіну наклейкою, на якій пишеться ім’я людини або кількох людей, чиї слова там записані, тайм-коди і хронометраж. Багато станцій доповнюють ці наклейки записками, на яких зазначають вміст усього рулона/бобіни. Журналісти можуть використовувати ці записки під час написання підводок до цих аудіоматеріалів, хоча більшість все ж таки прагне прослухати матеріал перед написанням сюжету.

Відділи новин можуть мати спеціальний магнітофон для цих накопичувачів, що дає змогу прослуховувати матеріал і зупиняти їх у будь-якому місці, поки журналіст працює з ними до ефіру. У такому випадку журналісти не повинні забувати перемотувати накопичувачі перед тим, як занести їх до ефірної студії. Однією з найпоширеніших проблем радіоновин є плівки, які вмикаються десь посередині синхрону чи репортажу, тому що їх забули перемотати.

Через день чи кілька днів плівки/бобіни втрачають свою цінність. Тоді їх затирають, пропускаючи через спеціальний магнітний пристрій, після чого їх знову можна використовувати для запису.