Розділ 9. Аудіоматеріали

Усі репортери носять із собою олівець і записник. Радіорепортери також носять і диктофон. (Деякі репортери беруть його із собою навіть тоді, коли не перебувають на роботі — щоб бути готовими на випадок, якщо щось трапиться). Завдяки диктофонам репортери можуть записувати для слухачів звуки подій — голоси тих, що вижили, інтерв’ю одразу після винесення вироку, звуки пострілів чи власний опис події. Крім здобуття інформації, головною відповідальністю радіорепортера є запис аудіоматеріалу. (Телевізійні репортери працюють із більшою кількістю техніки, описаній у Розділі 15 «Телевізійний репортаж».)

Види аудіоматеріалів

Короткі аудіозаписи використовують у випуску новин як супровід до деяких сюжетів. Їх називають «нарізкою», аудіо чи звуковою. За незначними винятками, у таких «нарізках» домінують записи людей. Відділи новин розділяють можливі комбінації голосів, які можна вставити у нарізки, на чотири категорії — реалії, запитання-відповідь, голосові записи й коментарі, — які відрізняються один від одного тим, хто говорить.

Живі голоси

Масові заворушення у Мексиці; репортер ABC записує інтерв’ю з начальником пожежників із сусіднього з Техасом міста і з англомовними стажерами у лікарні, куди відвезли постраждалих. Репортер відбирає з цих інтерв’ю найкращі цитати і вставляє їх у різні записи. Незабаром їх вже можна використовувати в сюжетах про масові заворушення. Перший фрагмент демонструє думку начальника пожежників щодо його приїзду на місце, яке він вважав місцем пожежі:

Коли ми прибули на місце пожежі, я побачив, що тут була не лише пожежа — тут були заворушення.

Інший фрагмент становить детальніший опис пожежником заворушень:

Деякі з них все ще були у меблевій крамниці, вони поставили машини разом, заблокувавши таким чином вулицю і влаштувавши пожежу.

Зрештою, висновок медиків щодо подій:

Вони розпочали з насилля... влаштували кілька пожеж перед офісом мера намагалися підривати машини й інші подібні речі. Місцеві поліцейські у відповідь почали стріляти. Потім вони подалися до в’язниці й намагалися визволити деяких людей, що там сиділи. Кожен був озброєний пістолетом чи ножем. Ми маємо близько 22-23 поранених.

У цих «нарізках» говорять герої подій чи свідки. Часто їхня мова не є граматично правильною, і не завжди цілком зрозуміла, але їхні слова передають емоції, які відчувають ті, хто там перебуває і все це відчуває. Такі нарізки називають живі голоси, тому що вони складаються виключно з реальних голосів героїв новини.

Живі голоси — найпоширеніший вид аудіозапису. Новини на радіо сягають свого найвищого рівня тоді, коли вони дають можливість слухачам почути голоси — їхній тон, інтонацію, темп і емоційність. Звичайні цитати у газетах ніколи не зможуть донести людям, хто розкриває новинам цю таємницю.

Наскільки довгими повинні бути звукові кадри? Відповідь залежить від тривалості новинного випуску, значення сюжету й важливості цитати. Живі голоси повинні бути досить довгими, щоб дати зрозуміти, що хтось говорить — одинока фраза посеред історії тільки заплутає слухачів. Кілька звукових вставок коротші ніж 5-10 секунд, але ведучий не хоче обтяжувати ефір і надто довгими звуковими кадрами. Довгі цитати руйнують структуру випуску і можуть бути нудними. Для того щоб тривати більше 30 секунд, звукові підтвердження повинні насправді заряджати і тримати слухачів у напрузі. Більшість кадрів звучать від 10 до 25 секунд.

Звісно, все це поради, а не правила. Одна станція добула аудіозапис радіорозмов пілота перед великою авіакатастрофою. Той запис був надзвичайно актуальний — він тривав 5 хвилин.

До речі, деякі політики навчилися формулювати свої коментарі у десятисекундні фрази, які якнайкраще підходять для ефіру. Такі медіа-експерти найімовірніше отримують більше ефірного часу, ніж ті, що говорять довгими, плутаними реченнями, які складно відредагувати до 10-25 секундної цитати.

Які види коментарів репортери шукають для таких аудіоісторій? Дещо герой сюжету може сказати краще за репортера:

Розповіді свідків. Репортери мають шукати факти, але оскільки самі вони інколи не були присутніми на місці подій, вони не можуть описати це так, як це було насправді. Треба неодмінно давати шанс зробити це свідкам. Втім, буде зайвою втратою часу допитувати свідків про загальні деталі, як, наприклад, де розташований Матаморос у Мексиці. Це може зробити і сам репортер.

Ось приклад інтерв’ю, де один свідок описує повінь у Пенсильванії:

У нас була надзвичайна повінь... машини змивало водою... Здавалося, ніби хтось узяв гігантську кулю для боулінгу і розкидав машини і вантажівки навколо так, ніби завтра вже ніколи не настане. У деяких місцях траси вода піднялася до чотирьох футів. Це насправді було неймовірно.

NBC

Думка експерта. Репортери можуть описати, скажімо, масштаби ушкоджень, але вони не є спеціалістами у тому, що спричинює пожежі. Висловити свої думки з цього приводу вони надають можливість пожежникам.

Місцевий чиновник пояснює причину повені:

На цій території протягом 30 хвилин випало п’ять з половиною дюймів опадів. Через кількість опадів, яку ми мали цього року, земля насичена водою... все просто попливло. Води було забагато, і вона прибувала надто швидко.

NBC

Коментарі. Репортер може описати деталі. Але його герої можуть краще пояснити, чому саме вони так думають. Почуття і думки героїв новин надають сюжетам ефективності. Наприклад, не надто захопливі слова людини, яка пережила сексуальне насилля, порівняно зі скаргами католицьких священиків на реформу щодо зменшення насилля:

Я думаю, що ми матимемо докази того, що багато священиків не дотримуються обіцянок, даних ними у Далласі. Крім того, вони роблять усе, щоб перекрутити ці обіцянки на свою користь.

Репортери не пишуть синхрони. Вони не відповідають за граматичні помилки, які роблять герої, але вони відповідають за те, що ці синхрони щось додають до сюжету. Синхрон повинен бути зрозумілим і лаконічним — не більше однієї-двох думок за один раз. Він має бути змістовним і важливим.

Наступний коментар щодо учасників козячих перегонів у Міннесоті, можливо, і не такий серйозний, як землетрус, але він важливий, тому що подія незвична і цікава. Організатор перегонів каже:

Найстрашнішим я б назвав козячий запах. Вони страшенно смердять, а деякі з них мають ще й дивний характер... і вони ладні жувати все, що тільки трапиться їм на очі.

NBC

Репортер також повинен стежити за тим, щоб коментарі ґрунтувалися на фактах. В історіях, які готуються до ефіру, краще уникати синхронів, які містять неточні факти — такі як кількість загиблих, наприклад. Такий синхрон не матиме ніякого сенсу, якщо кількість жертв зростатиме.

Крім того, не можна використовувати неякісні й нечіткі аудіозаписи. Все, що важко почути репортеру, буде ще важче почути і зрозуміти слухачам після того, як сигнал пройде через передавач і радіоприймачі. Якість аудіозаписів інколи залежить від ситуації.

Синхрони записуються за двох обставин. Перша — інтерв’ю, під час якого репортер контролює діалог і може зручно розмістити мікрофон і спрямовувати розмову в потрібне річище. Друга — неконтрольовані ситуації, такі як промови, виступи чи коментарі на демонстраціях, або ж суперечка між героями. У таких ситуаціях диктофон, по суті, підслуховує за тим, що відбувається, і репортер залежить від хронології подій. У неконтрольованих ситуаціях погану якість ще можна допустити, але в контрольованих інтерв’ю це неприпустимо.