Хронометраж

Газетний текст вимірюється кількістю знаків. Текст на телебаченні та на радіо вимірюється секундами. З газетної статті можна видалити п’ятдесят знаків, щоб текст вмістився на одній сторінці. Телевізійний сюжет можна скоротити на двадцять секунд, щоб історія вмістилася у випуску. Якщо текст виявиться надто коротким, може виникнути «мертва пауза» — тиша. Якщо ж він буде надто довгим, то може перекрити початок наступної історії.

Яким чином журналісти визначають хронометраж своїх сюжетів? Вони просто читають їх уголос у тому самому темпі, в якому текст читатиметься в ефірі, і заміряють час секундоміром. Головне — прочитати текст із такою самою швидкістю, з якою його читатиме ведучий. Для цього потрібно читати вголос, тому що самі собі ми зазвичай читаємо швидше. Якщо є час і можливість, попросіть самого диктора прочитати текст.

Звісно, підраховування хронометражу кожного сюжету може забрати чимало часу. Проте згодом можна економити час, застосовуючи деякі прийоми. Ви можете простежити, за скільки секунд ваш диктор читає один рядок тексту, і потім за допомогою звичайної арифметики підрахувати час, який йому знадобиться для прочитання всієї історії.

В середньому людина читає рядок із 55-60 знаків за три з половиною — чотири секунди. Однак не варто покладатися на ці дані. Вирішальним фактором є швидкість, із якою людина читає текст. Тому треба орієнтуватися на швидкість кожного окремого диктора. Варто лише один раз підрахувати, і тоді сміливо можна робити підрахунок хронометражу сюжету за кількістю рядків. Професійні диктори завжди намагаються читати текст з однаковою швидкістю. Проте з дикторами-початківцями такий прийом не спрацює.

Тривалість аудіовставок, які часто використовують на радіо, також треба брати до уваги під час підрахування хронометражу (див.: Розділ 10. Написання текстів до аудіоматералів). Телевізійники, своєю чергою, мають включати у загальний хронометраж тривалість синхронів, інтерв’ю та інших звукових відеоматеріалів (див.: Розділ 16. Написання текстів до відеоматеріалів).

Деякі досвідчені диктори радіоновин дійшли висновку, що, якщо вони знають, скільки в них аудіоматеріалу, вони завжди можуть подивитися на годинник і збільшити чи зменшити швидкість читання для того, щоб вкластися у потрібний хронометраж. Але подібне чуття приходить до людини з досвідом. Тож поки у вас його ще немає, підраховуйте тривалість кожного сюжету.

Записуйте хронометраж сюжету в секундах внизу чи зверху сторінки. Краще обвести цифру в коло. Використання двокрапки надасть вам можливість уникнути написання слова секунди:

Можна запрограмувати комп’ютер, один раз зафіксувавши у ньому швидкість дикторської начитки. Тоді наступного разу машина сама рахуватиме і виводитиме на екран тривалість кожного тексту, який ви набиратимете.

Перевірка

У професійних відділах новин люди розмовляють самі із собою. Новинний текст пишеться для того, щоб бути виголошеним, і єдиний спосіб перевірити, як він звучатиме в ефірі, — це прочитати його вголос. На Бі-Бі-Сі раніше змушували журналістів читати свої тексти секретарям, які перевіряли таким чином своєрідний усний тест.

Сюжет треба читати вголос під час його написання — цей процес називають «розмовою з комп’ютером», — а також тоді, коли він буде готовий. Речення, яке добре виглядає на папері, може зовсім по-іншому сприйматися на слух. Воно може виявитися надто довгим чи сухим, може звучати незграбно, а то й взагалі заплутувати слухачів, які можуть не розрізнити значення омонімів (слів, що мають різне значення при однаковому написанні). Це речення, написане журналістом телеканалу CBS, на папері виглядає досить невинно:

За даними внутрішнього департаменту, будівництво Тетонської дамби і досі не завершене... те саме підтвердило Будівельне бюро та інші дамбобудівні агенції.

Та якщо це речення прочитати вголос, його останні три слова звучать ніби якась лайка (краще сказати: «агенції з будівництва дамб»)². Редактор CBS Мервін Блок радить: «Якщо перед здачею свого сюжету ви прочитаєте його вголос, ви неодмінно знайдете кілька слів, що звучатимуть незграбно».

Читаючи текст вголос, ви також зможете уникнути й інших проблем. Пишучи текст для ефіру, необхідно враховувати деякі дефекти голосових зв’язок людини, а також обмежені здатності мікрофонів. Наприклад, коли люди читають кілька шиплячих звуків підряд — с, ш, з або м’який с’, — вони починають свистіти.

Небажано

Свіжозмолоте збіжжя розсипом лежить на сільськогосподарських складах.

Так само обережними слід бути зі звуками п та б — вони можуть спричинити вибухові звуки у мікрофоні.

Небажано

Передня панель причепа впала на побиту бруківку.

Надмірна кількість р в одному реченні також є небажаною, оскільки може призвести до «гарчання».

Небажано

Представники контррозвідки представили генеральному прокурору результати своїх розслідувань.

Утім, не варто ставитися до поєднання усіх приголосних звуків як до фонетичних вад. Поєднання і повторення деяких літер, навпаки, може додати тексту милозвучності. Подивіться, наприклад, як приємно звучать разом приголосні к і б:

Британська королева запросила містера Бейкера на свій прийом у Букінгемському палаці.

Єдиний спосіб з’ясувати, як звучать разом ті чи інші букви, — це прочитати текст уголос. Отже, кожну історію треба читати вголос.