Використання слів

Образно кажучи, мовні війни точаться між прихильниками розмовного стилю та прибічниками суворих граматичних норм. Перші стверджують, що мова переросла застарілі правила. Зовсім не обов’язково постійно використовувати інфінітив! Можна замінити його іменником. Навіщо використовувати складні дієприслівникові звороти? Чому б не казати просто а потім? Усі люди сьогодні саме так і розмовляють. Але прихильники граматики вбачають точність і зрозумілість, не кажучи вже про стиль, саме у дотриманні правил. Вони вважають, що використання дієслів у якості іменників (пріоритизація), а також прислівників без дієслів (нарешті) є глузуванням над граматичною системою мови.

Журналістам важко пристати на чийсь бік у цій суперечці. Наша манера письма є просто непристойно розмовною, у той час як ми хочемо, щоб вона була точною. Зрештою, Едвін Ньюмен, автор двох популярних книг про засудження ідеї повернення мови у попереднє століття, був журналістом.

Деякі нові граматичні форми ми приймаємо, а від деяких доведеться відмовитися. Словам на кшталт пріоритизація не має місця у новинах. Вони є неприродними навіть для розмовного стилю. Але немає шкоди в тому, аби вживати інфінітив — «Конгрес відмовився розглядати законопроект» — чи використати замість нього іменник — «Конгресмени відмовилися від розгляду законопроекту».

Усім журналістам доводиться обирати між двома варіантами: троє людей чи троє осіб? Якщо ви працюєте у відділі новин, ви не зможете уникнути цього вибору — вам неодмінно доведеться прийняти якесь рішення. Підручник з граматики чітко розрізняє ці поняття: кілька конкретних індивідуумів — це особи, а група невідомих — люди. Але в повсякденній розмові ми частіше використовуємо слово люди. От і вирішуйте — дотримуватися вам граматики чи використати розмовну мову. CBS наполягає на вживанні слова особи. Лос-анджелеський KFWB, як і багато інших станцій, використовує слово люди. Погано це чи добре, але схоже, що незабаром всі казатимуть люди.

Більшість питань щодо використання слів вирішуються досить просто. Існують деякі узгоджені правила використання мови. Порушення цих правил просто ріже слух. Є відмінність між граматичною ліберальністю і неграмотністю. Неграмотні журналісти не затримуються у відділах новин надовго. «Я втомилася грати роль вчительки, — каже Карісса Хоуланд, редактор новин KCWY-TV з Вайомінгу. — Деякі помилки, які мені зустрічаються, свідчать про те, що автор не знає основ граматики — це ж неприпустимо. Мені доводиться сідати із цією людиною за стіл і пояснювати їй, як правильно пишуться прийменники... і все це я пояснюю людині, яка чотири роки провчилася в коледжі».

Ось кілька прикладів недбалого використання мови. І всі ці вислови свого часу прозвучали в ефірі.

Неправильно

Закон було прийнято третиною депутатських голосів.

Правильно

За закон проголосувала третина депутатів.

Закон було прийнято за результатами голосування третини присутніх депутатів.

Неправильно

Сенатор сказав, що місто має великі шанси на отримання контракту.

Правильно

Сенатор сказав, що місто має великі шанси отримати контракт.

Неправильно

Кошти підуть на розбудову сусіднього парку відповідно до результатів трьох опитувань, проведених у цьому районі.

Правильно

Кошти підуть на розбудову сусіднього парку. Таке рішення було прийнято після опитування мешканців району.

Неправильно

Напружена діяльність буде ключовою на цьому тижні в ядерній галузі.

Правильно

Цей тиждень має бути напруженим для ядерної галузі.

Дехто взагалі ненавмисно змушує слухачів сміятися:

Він хоче замінити старі харчові машини новими, більш поживними. Місцевий підліток йшов північним Бродвеєм, коли у нього врізалося авто, за кермом якого сидів інший місцевий чоловік.

Причиною більшості цих «ляпів» є гонитва авторів за враженнями, коли насправді все просто і чітко. Ці помилки навіть важко віднести до якоїсь конкретної граматичної категорії. Оскільки, по суті, кожне слово можна використати неправильно, тому помилок може бути стільки, скільки існує слів. Про правильне використання кожного слова можна дізнатися зі словника чи підручника з граматики. Журналісти не повинні жаліти свій текст, перевіряючи його, інакше текст не жалітиме їх.