Зміст роботи

1. 1.   Самостійно вивчити порядок надання першої медичної допомоги при отриманні електротравм.

2. 2.   За допомогою наочних посібників і манекена виконати навчальні вправи з надання першої допомоги.

3. 3.   Скласти звіт.

Завдання для самостійного вивчення

1. 1.   Опрацювати Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин (ДСанПіН 3.3.2.0007-98).

2. 2.   Методика складання інструкції з охорони праці.

3. 3.   Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах і на

[До змісту] [Попереднє] [Наступне] [До змісту] [Попереднє] [Наступне] Тема 9. Основи пожежної небезпеки

Мета: мати глибокі знання причин та профілактики пожеж; вивчити основні принципи надання першої допомоги.

Ця тема розкриває такі питання:

1. 1.   Основні поняття та значення пожежної безпеки.

2. 2.   Небезпечні та шкідливі фактори.

3. 3.   Основні причини пожеж.

4. 4.   Різновидності горіння.

5. 5.   Показники вогневибухонебезпечності речовин і матеріалів.

6. 6.   Категорії приміщень та їхній захист.

7. 7.   Система попередження пожеж.

8. 8.   Засоби пожежогасіння.

9. 9.   Система протипожежного захисту.

10. 10.    Державний пожежний захист.

11. 11.    Інструкція з пожежної безпеки.

12. 12.    Лікарська допомога.

Інформаційні джерела: 16, с. 1–174; 44, с. 311–387; 45, с. 242–276; 46, с. 97–104; 49, с. 136–177; 52, с. 88–104; 53, с. 3–118.

Методичні поради до вивчення теми

Студентам слід ознайомитися з основними поняттями пожежної безпеки, які подаються у Законі України «Про пожежну безпеку» від 17 травня 1993 р. Цей закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їхньої діяльності та форм власності.

Пожежа – це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що поширюється в часі та просторі і створює загрозу життю та здоров’ю людей, навколишньому середовищу, призводить до матеріальних збитків.

Пожежа спричиняє: руйнування будівельних конструкцій унаслідок втрати ними несучої здатності під впливом високих температур; паніку, яка викликана швидкими змінами психічного стану людини в екстремальних ситуаціях; ураження органів дихання та смерть. Під час пожежі полум’я досягає температури 1200–1400 °С (для людини температура 60 °С вже є життєво небезпечною), до того ж, відбувається інтенсивне подразнення органів дихання і слизової оболонки димом. Крім того, небезпеку становлять продукти горіння (дим), які містять отруйні, а часом і вибухонебезпечні речовини. Щодня в Україні виникає більше 100 пожеж, де гине 5–6 осіб, а збитки складають 20 млрд грн на рік.

Основні причини пожеж: небезпечне поводження з вогнем; незадовільний стан електротехнічних пристроїв; порушення режимів технології, несправність опалювальних приладів, невиконання вимог нормативних документів з пожежної безпеки.

Необхідно чітко засвоїти, що різновидами горіння є: вибух, детонація, займання, спалахування, самозаймання, тління, теплове самозаймання, самоспалахування, мікробіологічне займання, хімічне самозаймання.

Горіння – це реакція окиснення речовини з виділенням диму, тепла і світла. Горіння буває повне (при достатній кількості окислювача) і неповне (при його нестачі). За швидкістю розрізняють: дефлаграційне (у межах 2–7 м/с), вибухове, детонаційне. Горіння може бути гомогенним (речовини мають однаковий агрегативний стан) та гетерогенним (у різних агрегатних станах).

Оцінку вогне- та вибухонебезпечності всіх речовин та матеріалів здійснюють відповідно до ГОСТ 12.1.044-84 залежно від агрегатного стану:

– за групою горючості (негорючі, важкогорючі, горючі);

– за температурою спалаху (легкозаймисті, горючі рідини).

Джерелами загорання на підприємствах можуть бути: відкрите полум’я, невідповідність або несправність електрообладнання, іскри від удару і тертя деталей машин та обладнання, самозаймання, статична електрика, розряд блискавки та ін.

Пожежі підрозділяються на п’ять класів: А, В, С, D, E. Характе-ристику горючих речовин та матеріалів, що відповідають кожному класу, наведено в табл. 24 (відповідно до міжнародного стандарту ISO № 3941-77 та ГОСТ 27331-87).

Таблиця 24