[До змісту] [Попереднє] [Наступне] [До змісту] [Попереднє] [Наступне] Тема 8.Основи техніки безпеки

Мета: знати загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання, виробничих процесів та електробезпеки.

Ця тема розкриває такі питання:

1. 1.   Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та виробничих процесів.

2. 2.   Безпека при експлуатації систем під тиском.

3. 3.   Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах і на транспорті.

4. 4.   Безпека користувачів комп’ютерів.

5. 5.   Електробезпека.

6. 6.   Методика складання інструкцій з охорони праці.

Інформаційні джерела: 34; 44, с. 228–310; 45, с. 158–241; 46, с. 86–96; 47, с. 79–95; 48, с. 107–125; 49, с. 77–135; 52, с. 4–87.

Методичні поради до вивчення теми

Студентам слід усвідомити сутність поняття техніки безпеки, яке можна означити як систему організаційних та технічних засобів, що запобігають впливу на працівників небезпечних виробничих факторів. Стан умов праці, за якого виключена дія на людей небезпечних і шкідливих виробничих чинників, називається безпекою праці. Виходячи з вищесказаного, можна зазначити, що важливу роль у дотриманні техніки безпеки відіграє сама людина, або надійність людського фактора, тобто людина повинна навчитися постійно оцінювати кожен свій крок, кожну дію з погляду безпеки для себе та інших.

Складовими безпеки праці на виробництві є:

•    безпечне технологічне обладнання;

•    безпечні технологічні процеси;

•    організація безпечного виконання робіт.

Основним нормативним документом із загальних вимог безпеки до виробничого обладнання, за винятком обладнання, яке є джерелом іонізуючих випромінювань, є ГОСТ 12.2.0003-91 ССБТ «Оборудование производственное. Общие требования безопасности».

Безпека виробничого обладнання забезпечується:

•    вибором принципів дії, джерел енергії, параметрів робочих процесів;

•    застосуванням вмонтованих у конструкцію засобів захисту та інформації про можливі небезпечні ситуації;

•    застосування засобів автоматизації, дистанційного керування та контролю;

•    дотриманням ергономічних вимог, обмеженням фізичних і нервово-психічних навантажень працівників;

•    мінімізацією питомих витрат енергії, матеріалоємності.

Виробниче обладнання при роботі як самостійно, так і в складі технологічних ліній повинно відповідати вимогам безпеки протягом усього періоду його експлуатації.

Небезпечні зони обладнання (рухомі вузли, елементи з високою температурою тощо) як потенційні джерела травмонебезпеки повинні бути огороджені відповідно до ГОСТ 12.2.062-81, теплоізольовані або розміщені в місцях, що виключають контакт з ними персоналу.

Якщо виробниче обладнання є джерелом шуму, ультра- та інфразвуку, вібрації, випромінювань (електромагнітних, лазерних тощо), то воно повинно бути виготовлене таким чином, щоб дія зазначених факторів на працівників не перевищувала меж, установлених відповідними чинними нормативами.

Однією зі складових безпеки виробничого обладнання є конструкція робочого місця, його розміри, взаємне розміщення органів управління, засобів відображення інформації, допоміжного обладнання тощо. Розміри робочого місця та його елементів мають забезпечувати виконання операцій у зручних робочих позах і не ускладнювати рухи працівників.

Безпека виробничих процесів визначається, в першу чергу, безпекою обладнання, яка забезпечується шляхом урахування вимог безпеки при розробці технічного завдання на його проектування, при розробці проекту, випуску та випробуваннях виробничого зразка та передачі його у серійне виробництво згідно з ГОСТ 15.001-73 «Разработка и постановка продукции на производство. Основные положения».

Основними вимогами безпеки до технологічних процесів є:

•    усунення безпосереднього контакту працівників з вихідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, готовою продукцією та відходами виробництва, які є вірогідними чинниками небезпек;

•    заміна технологічних процесів та операцій, що пов’язані з виникненням небезпечних та шкідливих виробничих факторів, процесами і операціями, за яких зазначені фактори відсутні або характеризуються меншою інтенсивністю;

•    комплексна механізація та автоматизація виробництва, застосування дистанційного керування технологічними процесами та операціями за наявності небезпечних та шкідливих виробничих факторів;

•    герметизація обладнання;

•    застосування засобів колективного захисту працівників;

•    раціональна організація праці та відпочинку з метою профілактики монотонності та гіподинамії, а також обмеження використання важкої праці;

•    своєчасне отримання інформації про виникнення небезпечних та шкідливих виробничих факторів на окремих технологічних операціях;

•    впровадження систем контролю та керування технологічними процесами, що забезпечують захист працівників та аварійне відключення виробничого обладнання;

•    своєчасне видалення і знешкодження відходів виробництва, які є джерелом небезпечних та шкідливих виробничих факторів, забезпечення пожежної та вибухової безпеки.

Розташування обладнання, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції та відходів виробництва у виробничих приміщеннях і на робочих місцях не повинні становити небезпеки для персоналу.

Відстані між одиницями обладнанням, а також між обладнанням та стінами виробничих приміщень, будівель і споруд повинна відповідати вимогам чинних норм технологічного проектування, будівельним нормам та правилам.

Зберігання матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції та відходів виробництва потребує розробки і реалізації системи заходів, що виключають виникнення небезпечних та шкідливих виробничих факторів (застосування безпечних пристроїв для зберігання, механізація і автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт тощо).

До факторів, що визначають умови праці, належать також раціональні методи технології та організації виробництва. Зокрема, велику роль відіграє зміст праці, форми побудови трудових процесів, ступінь, спеціалізації працівників при виконання виробничих процесів, вибір режимів праці та відпочинку, дисципліна праці, психологічний клімат у колективі, організація санітарного та побутового забезпечення працівників відповідно до будівельних норм.

Опитування працівників показало, що, на їхню думку, причинами травматизму є: недоліки і організації праці та стан обладнання, недотримання правил безпеки, поганий настрій працівника, втома, конфлікти в колективі і з начальниками, нешанобливе ставлення керівників до підлеглих, незадовільний психологічний клімат. Важливе значення мають також особисті якості самої людини як працівника – активність, акуратність, витривалість, рухливість, імпульсивність, самокритичність, самостійність, уважність, пам’ять, добрий зір, слух, фізичне та психічне здоров’я (або їхня відсутність). На роботі людина може перебувати в збудженому чи пригніченому стані, а для ефективної та безпечної праці вона має бути в оптимальному робочому стані. Тому кожен працівник повинен уміти перед початком роботи ввести себе в такий оптимальний робочий психологічний стан (ОРПС) і зберігати його до кінця робочого дня, а керівник – сприяти цьому.

Системи, що працюють під тиском

До посудин, що працюють під тиском, належать:

•    герметично закриті ємності, які призначені для здійснення хімічних і теплових процесів, а також для зберігання і перевезення стиснених, зріджених і розчинених газів та рідин;

•    водогрійні котли або водонагрівачі, що працюють під тиском води з температурою вище 115 °С або іншої рідини з температурою, що перевищує температуру кипіння при тиску 0,007 МПа (0,7 кгс/см²) без урахування гідростатичного тиску;

•    парові котли, що працюють під тиском пари або газу, вищим 0,07 МПа (0,7 кгс/см²);

•    балони, призначені для транспортування і зберігання зріджених, стиснених і розчинених газів під тиском, вищим 0,07 МПа (0,7 кгс/см²);

•    мобільні (пересувні і транспортабельні) цистерни та бочки для транспортування і зберігання зріджених газів, тиск пари яких при температурі до 50 °С перевищує тиск понад 0,07 МПа (0,7 кгс/см⁵);

•    цистерни і посудини для транспортування і збереження зріджених, стиснених газів, рідин і сипучих тіл, у яких тиск вище 0,07 МПа (0,7 кгс/см²) утворюється періодично для їхнього випорожнення; барокамери.

Хочеться зосередити увагу студентів на таких вимогах до посудин, що працюють під тиском: наявність паспорта (з характеристикою, відомостями про місцезнаходження, реєстраційним номером), забезпеченість приладами вимірювання тиску і температури, запобіжними пристроями, покажчиками рівня води.

Розміщують посудини в окремих приміщеннях.

Реєстрація таких посудин в ЕТЦ здійснюється за наявності паспорта, посвідчення про якість монтажу, схеми вмикання посудини із зазначенням джерел тиску, параметрів робочого середовища, арма-тури, засобів автоматичного контролю, запобіжних і блокувальних приладів.

Утримання та обслуговування: спеціально навчені, не молодші 18-ти років, з переатестацією через 12 місяців.

Безпека при експлуатації котельних установок. Котли повинні мати автоматику безпеки. Автоматика газових котлів повинна відключати подачу газу при вимиканні електроенергії, згасанні вогню в котлі. На парових котлах встановлюються сигналізатори верхнього і нижнього положень рівня води.

Безпека експлуатації компресорних установок досягається дотримуванням режимів змащення, охолодження та очищення. Виключається можливість попадання масла з картера у робочі циліндри. У кисневих компресорах для змащування використовують дистильовану воду з додаванням гліцерину. У компресорах для стиснення ацетилену безпека досягається повільним ходом поршня. Система охолодження компресорів можуть бути водяною і повітряною. Акумулятори та ресивери розміщують поза виробничим приміщенням.

Безпека при експлуатації трубопроводів гарантована при правильному прокладанні, якісному монтажі, встановленні компенсаторів і необхідної арматури та своєчасному ремонті. Фарбують: зелений колір – вода; пара – червоний; повітря – синій; гази – жовтий; кислоти – оранжевий; луги – фіолетовий; рідини спалимі та неспалимі – коричневий; інші речовини – сірий колір. Для виділення виду небезпеки наносять: червоні кільця – для означення вибухонебезпечних, вогненебезпечних, легкозаймистих; зелені – безпечних; жовті – токсичних речовин. Прокладання може бути канальним і безканальним. Трубопроводи підлягають періодичному зовнішньому огляду та гідравлічному випробуванню.

Безпека під час вантажно-розвантажувальних робіт і переміщення вантажів

Залежно від ступеня небезпеки вантажно-розвантажувальні роботи регламентуються ГОСТ 12.3.009-76 «Работы погрузочно-разгру-зочные. Общие требования безопасности» (зміни 1982 р.) і поділя­ються на чотири групи:

•    малонебезпечні;

•    небезпечні (за габаритами);

•    пилові та гарячі (цемент, крейда, вапно, асфальт);

•    небезпечні (вибухопожежонебезпечні).

Одномісні вантажі поділяються на три категорії:

•    масою менше 80 кг, а також сипучі, дрібноштучні;

•    масою від 80 до 500 кг;

•    масою понад 500 кг.

Небезпечні речовини поділяються на дев’ять класів: 1 – вибухові речовини; 2 – гази; 3 та 4 – легкозаймисті рідини, речовини і матеріали; 5 – окислювальні речовини; 6 – отруйні та інфекційні речовини; 7 – радіоактивні; 8 – їдкі та корозійно активні речовини; 9 – інші.

Звертаємо увагу студентів на те, що основним документом, який регламентує забезпечення охорони праці тих, хто працює на комп’ютерах, є НПАОП 0,00-1.31-99 «Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин». Цей документ поширюється на всі підприємства, установи, організації, юридичні особи незалежно від форми власності, відомчої належності, видів діяльності та на фізичних осіб (що займаються підприємницькою діяльністю з правом наймання робочої сили), які здійснюють розробку, виробництво та застосування ЕОМ, у тому числі й на тих, які мають робочі місця, обладнані ЕOM, або виконують обслуговування, ремонт та налагодження ЕОМ.

Ці вимоги не поширюються на комп’ютерні класи вищих та середніх закладів освіти, майстерні професійно-технічних закладів освіти. Розміщення робочих місць користувачів ПК у закладах освіти повинно відповідати «Державним санітарним правилам і нормам влаштування і обладнання кабінетів комп’ютерної техніки в навчальних закладах та режиму праці учнів на персональних комп’ютерах» (ДСанПіН 5.5.6.009-98), ГОСТ 12.3.032-78, ГОСТ 21889-76, ГОСТ 22269-76.

Виникнення багатьох захворювань спричиняється інтенсивною роботою за комп’ютером. Це відбувається через: незадовільні ергономічні характеристики монітора; неправильну організацію робочого місця; незадовільні санітарно-гігієнічні умови праці, які призводять до виникнення низки захворювань – порушень зору, кістково-м’язових порушень, захворювань шкіри, пов’язаних зі стресовими ситуаціями та нервово-емоційним навантаженням.

Основне профзахворювання – порушення зору, пов’язане з нераціональним освітленням, світлотехнічною специфікою робочих місць та недотриманням режиму праці.

Негативним фактором впливу на здоров’я є і тривале статичне напруження м’язів спини, шиї, рук і ніг, що призводить до втоми та специфічних скарг. Пошкодження хребта є результатом недостатнього рівня ергономічності робочого місця користувача, тобто крісло неправильно підтримує згин хребта. Плечі та шия напружуються і затікають внаслідок неприродного положення, виникає біль у ділянці шиї, спини і голови. У середньому працівник, який використовує ПК, просиджує в такому положенні за все своє життя до 80 000 годин (8 років) при монотонності більше ніж 600 однакових дій упродовж 75 % робочого часу за 1 годину, що призводить до захворювань загальноневротичного характеру у вигляді підвищеної загальної втоми, головного болю, відчуття важкості голови, поганого сну. Негативно впливають і отрути від матеріалу корпусу та плат ПК і монітора (діоксини та фуран) і виділення озону при роботі з лазерним принтером.

Директива Європейської економічної комісії 90/270 у розділі «Мінімальні вимоги в охороні праці» жорстко регламентує безпечні умови роботи і вимоги щодо захисту здоров’я осіб, які працюють з комп’ютерами:

•    символи на екрані повинні бути чіткими і добре розрізнятися;

•    зображення не повинно «блимати»;

•    яскравість та(або) контрастність мають легко регулюватися;

•    екрани не повинні відбивати світло;

•    випромінювання мають бути знижені до щонайменших рівнів.

Згідно з вищеназваною Директивою площа приміщення на одне робоче місце учня повинна становити 6 м², а об’єм – не менше 20 м³. Площа навчальних приміщень з ПК має розраховуватися не більше як на 12 осіб.

Державними санітарними правилами (ДСанПіН 5.5.6.009-98) вста-новлено такі вимоги до приміщень, де розміщено комп’ютерну техніку: обов’язковість окремих кімнат із природним освітленням та організованим обміном повітря та заборона розміщення її у підвальних та цокольних поверхах.

Покриття підлоги, стін, стелі мають бути матовими з коефіцієнтами відбиття відповідно 0,2–0,3, 0,4–0,5 і 0,7–0,8; робочого столу – 0,4–0,5; корпусу дисплея та клавіатури – 0,3–0,5; шаф та стелажів – 0,4–0,6. Поверхня підлоги повинна мати антистатичне покриття і бути зручною для вологого прибирання.

Для оздоблення інтер’єрів приміщень комп’ютерних класів не дозволяється використовувати полімерні матеріали (деревностружкові плити, шпалери рулонні, синтетичні матеріали, шаруватий паперовий пластик тощо), які виділяють у повітря шкідливі хімічні речовини, що перевищують гранично допустимі норми.

Електробезпека – заходи, що захищають працівників від негативної дії електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики. Проходячи через організм людини, електричний струм викликає термічну, електролітичну, біологічну і механічну дії, наслідком чого є:

•    місцеві ушкодження (електротравми): електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічне пошкодження, електроофтальмія;

•    загальні ушкодження (електроудари): ураження внутрішніх органів людини, головним чином серцевої та нервової систем. Ураження струмом можливе в таких випадках:

•    двофазний або однофазний дотик;

•    контакт з неізольованими електропровідними частинами напругою вище 1 000 В або електрообладнанням, яке опинилося під напругою;

•    перебування в зоні дії атмосферної або статичної електрики, електромагнітного поля та потрапляння під крокову напругу в зоні розтікання електричного струму;

Згідно з ПУЕ, за ступенем небезпеки ураження людей електричним струмом усі приміщення поділяються на три класи:

•    звичайні;

•    з підвищеною небезпекою;

•    особливо небезпечні.

Заходи та засоби захисту працівників при експлуатації електричних установок поділяються на:

а) технічні:

•    влаштування електроустановок, мереж відповідно до екс-плуатаційної напруги;

•    недопущення випадкового доторкання до електропровідних частин;

•    облаштування захисних заземлень, занулення, відключення;

•    використання електричного струму з малими напругами, що не перевищують 42 В;

•    використання захисних засобів при обслуговуванні;

•    використання запобіжників;

б) організаційні:

•    щоденний і періодичні огляди електроустановок;

•    призначення осіб, відповідальних за організацію та проведення робіт;

•    допуск до проведення робіт та обслуговування устаткування;

•    нагляд за працівниками під час роботи.

Важливе значення у системі роботи з охорони праці має вміння складати інструкцію з охорони праці, головне призначення якої – вказати працівникові, в якому порядку необхідно виконувати технологічні операції, звернути увагу на небезпечні фактори, правильні прийоми праці, правильне користування захисними засобами. Такі інструкції є нормативними документами підприємства і поділяються на типові та індивідуальні для даного підприємства, а також для окремих професій і видів робіт.

Інструкції з охорони праці розробляють на основі типових правил безпеки, заводської інструкції та технологічного процесу під керівництвом головного інженера. Нові інструкції розробляють на основі наказу. Контроль і методичну допомогу здійснює служба ОП. Документ затверджується керівником і профспілковим комітетом

Побудова інструкції з охорони праці: присвоєння номера і назви (із зазначенням, для якої професії та виду робіт вона призначається), розділи і підрозділи, порядкова нумерація. Вимоги викладаються відповідно до технологічного процесу.

Інструкція з охорони праці повинна вміщувати такі розділи:

Загальні вимоги безпеки: умови допуску – до самостійної роботи (вік, стать і т. д.); попередження про правила внутрішнього розпорядку; характеристика небезпечних і шкідливих факторів, вимоги пожежо- та вибухобезпеки; порядок оповіщення у випадку травми та несправності обладнання; надання першої допомоги; правила особистої гігієни; відповідальність працівника за порушення інструкції ТБ.

Вимоги безпеки перед початком роботи: порядок підготовки робочого місця, перевірки обладнання, сигналізації, вихідних матеріалів; прийняття зміни; вимоги виробничої санітарії.

Вимоги безпеки під час роботи: способи та прийоми безпечного ведення робіт; правила використання обладнання, пристосувань, інструменту; використання транспортних засобів, тари, підйомних механізмів; рекомендації щодо безпечного утримання робочого місця; дії, спрямовані на усунення аварійних ситуацій; вимоги до використання засобів захисту.

Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях: дії при виникненні аварій і ситуацій, що можуть до цього призвести; дії при наданні першої допомоги.

Вимоги після закінчення роботи: порядок безпечного відключення, розбирання, очистки, при безперервному режимі роботи – порядок передачі зміни; порядок прибирання відходів.

Викладення вимог повинно бути коротким, чітким, не мати посилань на нормативні акти, роз’яснювати заборону; в інструкції не слід вживати слова «категорично», «суворо» і т. ін., тому що і так зрозуміло, що все написане необхідно виконувати. Мають бути ілюстрації, які пояснюють вимоги. Скорочення не дозволяються.

Перевірку і перегляд інструкції періодично проводить організація або підрозділ-розробник не частіше одного разу на п’ять років, а для робіт з підвищеною небезпекою – не частіше одного разу на три роки. Якщо змін не було, то наказом інструкцію може бути продовжено ще на строк – з написом «Переглянуто», з датою та підписом.

Інструкції з охорони праці реєструються службою ОП у журналі, відповідно до встановленого порядку. Їхнє розмноження здійснюють будь-яким способом зі збереженням ідентичності. Інструкції видаються службою ОП з реєстрацією в журналі. У керівника завжди має бути комплект чинних інструкцій.

Працівникам інструкції видають під розписку в карточці, а також вивішують.