Повноваження об’єднань підприємств у галузі охорони праці

Повноваження в галузі охорони праці асоціацій, корпорацій, концернів та інших об’єднань визначаються їхніми статутами або договорами між підприємствами, які утворили об’єднання. Для виконання делегованих об’єднанням функцій у їхніх апаратах створюються служби охорони праці.

Розглядаючи державне управління охороною праці, слід звернути увагу на завдання і функції профспілок.

Головним завданням профспілок у галузі охорони праці є захист прав і законних інтересів працівників від можливого свавілля роботодавця чи державних структур.

Практично всю політику в галузі охорони праці і навколишнього середовища профспілки мають проводити, як правило, через колективні договори і тарифні угоди, що укладаються на всіх рівнях з державними або громадськими структурами.

На державному рівні профспілки беруть активну участь у роботі з удосконалення законодавства з охорони праці, створення в Україні власної нормативної бази, у розробленні Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, у здійсненні контролю за рішенням уряду та інших державних органів з цих питань. Згідно з типовим положенням про представників профспілок з питань охорони праці, їхні представники беруть участь у:

• -   опрацюванні Національної програми поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також угод з питань поліпшення умов та безпеки праці;

• -   формуванні регіональних програм з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;

• -   опрацюванні державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці;

• -   розслідуванні нещасних випадків та профзахворювань;

• -   організації страхування від нещасних випадків та професійних захворювань у порядку і на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором);

• -    опрацюванні роботодавцем комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів з охорони праці;

• -   підготовці разом з роботодавцем подання про визначення і затвердження допомоги працівникам, які потерпіли на виробництві.

Профспілки мають право безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, виконання відповідних програм і зобов’язань колективних договорів (угод), дотримання роботодавцем вимог трудового законодавства щодо режиму робочого часу і часу відпочинку працівників, забезпечення їх належними санітарно-побутовим приміщеннями, засобами індивідуального та колективного захисту.

Вони мають право давати висновки про обставини і причини нещасних випадків на виробництві, визначити відповідальних за це службових осіб і надсилати ці висновки до відповідних інстанцій.

Система управління охороною праці в Україні

В Україні функціонує багаторівнева система управління охороною праці (СУОП), функціональними структурами якої є відповідальні структури державної законодавчої та виконавчої влади всіх рівнів, управлінські структури підприємств, трудових колективів, профспілок, громадських об’єднань, працівників і спеціалістів з охорони праці. Кінцевою метою функціонування системи управління охороною праці є підготовка, прийняття і реалізація рішень щодо здійснення технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів для забезпечення безпеки, збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці (рис. 4).

Рис. 4. Структура державної системи управління охороною праці

Управління охороною праці на підприємстві

Створення цілком безпечних та здорових умов праці є одним з найважливіших завдань, що стоять перед державою. Виконання цього завдання пов’язано з удосконаленням методів управління охороною праці на виробництві.

Приписи державних інспекцій та численні нормативні акти, самі по собі не дають ефекту, якщо роботодавець не буде озброєний механізмом зменшення рівня виробничого ризику, тобто науково-обґрунтованою системою управління охороною на підприємстві (СУОП).

Управління охороною праці на підприємстві є складовою частиною, підсистемою загальної системи управління підприємства, бо лише за високого рівня охорони праці може бути забезпечене ефективне виконання завдань, що стоять перед підприємством, і досягнення високих економічних результатів.

Це управління є сукупністю дій, спрямованих на підтримання та поліпшення функціонування об’єкта відповідно до існуючої програми чи мети функціонування.

У процесі управління охороною праці орган, який його здійснює, отримує певну інформацію про стан об’єкта управління та стан навколишнього середовища, в якому він перебуває. На основі цієї інформації виробляється рішення, за яким здійснюється вплив на цей об’єкт.

Метою управління охороною праці є забезпечення безпеки здоров’я та працездатності людини під час трудової діяльності. Мета управління може бути досягнута шляхом виконання відповідних певних функцій. Функція управління – це комплекс взаємопов’язаних видів діяльності, що здійснюються суб’єктом управління при цілеспрямованому впливі на об’єкт управління.

До основних функцій системи управління охороною праці належать:

• -   прогнозування і планування робіт, їхнє фінансування;

• -   організація та координація робіт;

• -   облік показників стану умов та безпеки праці;

• -   аналіз та оцінка стану умов та безпеки праці;

• -   контроль за функціонуванням СУОП;

• -   стимулювання роботи щодо вдосконалення охорони праці.

Основні завдання управління охороною праці:

• -   навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда питань охорони праці;

• -   забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і споруд;

• -   нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;

• -   забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

• -   забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;

• -   організація лікувально-профілактичного обслуговування;

• -   професійний добір працівників з окремих професій;

• -   удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.

Загальна структурна схема СУОП, підприємства представлена на рис. 5.

При виконанні зазначених завдань роботодавець (уповноважений ним орган) має керуватися ст.ст. 153, 160, 161, 163–168 Кодексу законів про працю України, Законом України «Про охорону праці», а також нормативно-правовими актами з перелічених питань, розробленими, затвердженими відповідними органами та зареєстрованими в установленому порядку в Державному реєстрі нормативно-правових актів з охорони праці.

Рис. 5. Структурна системи управління охороною праці на підприємстві

Система управління охороною праці (СУОП) конкретного підприємства повинна розроблятися з урахуванням особливостей його виробничої діяльності і вписуватися в існуючу структуру та схему управління підприємством в цілому, де органи (суб’єкти) управління діяльністю підприємства одночасно є й органами (суб’єктами) управління охороною праці. Зокрема, суб’єктами управління є відповідні служби, відділи, посадові особи, а об’єктами управління – функціональні служби та структурні підрозділи із забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, у цехах і на підприємстві в цілому.

Управління охороною праці на підприємстві здійснює керівник підприємства, а в структурних підрозділах – відповідні керівники підрозділів.

Необхідно знати обов’язки та права посадових осіб щодо питань охорони праці.

Зобов’язання, права та відповідальність посадових осіб за виконання покладених на них функцій щодо питань охорони праці мають розглядатися в посадових інструкціях, форма яких розроблена та угоджена Державним комітетом стандартизації, метрології та сертифікації та Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України.

Слід звернути увагу на те, що згідно зі ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов’язаний створити в кожному структурному підрозділі та на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити за свої кошти фінансування та організацію медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах і на роботах зі шкідливими умовами праці.

Закон «Про охорону праці» (ст. 13) передбачає, що роботодавець повинен забезпечити функціонування системи управління охороною праці. Роботодавець:

• -   створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення питань охорони праці;

• -   розробляє і реалізовує комплексні заходи для підвищення рівня охорони праці;

• -   забезпечує виконання профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

• -   впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, позитивний досвід з охорони праці тощо;

• -   забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування;

• -   забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань;

• -   організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінки технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць та за їхніми підсумками вживає заходи для усунення небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

• -   розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

• -   здійснює контроль за дотриманням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, за устаткуванням та іншими засобами виробництва, за використанням засобів колективного та індивідуального захисту, за виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

• -   організовує пропаганду безпечних методів праці;

• -   вживає термінові заходи для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування в разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

При створенні СУОП на підприємстві повинні бути чітко визначені:

• -   мета і об’єкт управління;

• -   завдання і заходи щодо охорони праці;

• -   функції та методи управління охороною праці;

• -   організаційна структура управління охороною праці;

• -   склад нормативно-методичної документації.

Головною метою управління охороною праці є створення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, поліпшення виробничого побуту, запобігання травматизму і профзахворювань

Розглянемо служби охорони праці на підприємствах, організаціях, їхні права і обов’язки.

Закон України «Про охорону праці» (ст. 13) зобов’язує роботодавця створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити дотримання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їхні обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх дотримання.

Організація служби охорони праці на підприємстві регламентується Законом України «Про охорону праці» (ст. 15) та НПАОП 0.00-4.21-04 «Типове положення про службу охорони праці».

Відповідно до цього Типового положення, на підприємстві з кількістю працівників 50 і більше роботодавець створює службу охорони праці.

На підприємстві з кількістю працівників менше 50-ти осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

На підприємстві з кількістю працівників менше 20-ти осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.

На підприємствах (у виробничих або науково-виробничих об’єднаннях) при чисельності працівників від 51-го до 500 осіб (у невиробничій сфері – від 101-го до 500) таку службу повинен представляти один спеціаліст з охорони праці з інженерно-технічною освітою.

На підприємствах, де використовуються вибухові матеріали або сильнодіючі отруйні речовини, в такій службі повинно бути два спеціалісти.

На підприємствах, в установах, організаціях служби охорони праці повинні комплектуватися, як правило, спеціалістами такого профілю:

• -   інженерами відповідної спеціальності;

• -   фахівцями з питань гігієни праці;

• -   юристами, що спеціалізуються на питаннях законодавства про охорону праці.

При службі охорони праці може створюватись лабораторія, яка здійснює контроль за наявністю шкідливих виробничих факторів на робочих місцях.

Згідно з Типовим положенням про службу охорони праці, служба охорони праці створюється з метою організації виконання правових, організаційно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці.

Служба охорони праці вирішує такі завдання:

• -   забезпечує працівників засобами індивідуального та колективного захисту;

• -   здійснює професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів праці;

• -   вибирає оптимальні режими праці та відпочинку працівників;

• -   здійснює професійний добір виконавців для визначених видів робіт.

Служба охорони праці комплектується спеціалістами, які мають вищу освіту та стаж роботи за профілем виробництва не менше три роки.

Служба охорони праці підприємства виконує такі основні функції:

• -   опрацьовує ефективну систему управління охороною праці, сприяє удосконаленню діяльності у цьому напрямі кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи;

• -   здійснює оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці;

• -   складає комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища (підвищення існуючого рівня охорони праці, якщо встановлені норми досягнуто), а також складає розділ «Охорона праці» у колективному договорі;

• -   проводить для працівників вступний інструктаж з питань охорони праці.

Служба охорони праці підприємства організовує:

• -   забезпечення працівників правилами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами з охорони праці;

• -   паспортизацію робочих місць, виробничих підрозділів щодо їх відповідності вимогам охорони праці;

• -   облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій;

• -   підготовку статистичних звітів з питань охорони праці;

• -   розроблення пропозицій щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці;

• -   роботу методичного кабінету охорони праці, пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці шляхом проведення консультацій, оглядів, конкурсів, бесід, лекцій, розповсюдження засобів наочної агітації, оформлення інформаційних стендів тощо;

• -   допомогу комісії з питань охорони праці підприємств в опрацюванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій;

• -   підвищення кваліфікації та перевірку знань посадових осіб з питань охорони праці.

Служба охорони праці підприємства бере участь:

• -   у розслідуванні нещасних випадків та аварій;

• -   у формуванні фонду охорони праці підприємств і розподілі його коштів;

• -   у роботі комісії з питань охорони праці підприємства (див. нижче);

• -   у роботі комісії з уведення в дію закінчених будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням об’єктів виробничого та соціального призначення, відремонтованого або модернізованого устаткування;

• -   у розробленні положень, інструкцій, інших нормативних актів підприємства про охорону праці;

• -   у роботі постійно діючої комісії з атестації робочих місць за умовами праці.

Також служба охорони праці підприємства:

– сприяє впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, сучасних засобів індивідуального та колективного захисту працівників, захисту населення і довкілля;

– розглядає листи, заяви та скарги працівників з питань охорони праці;

– надає методичну допомогу структурним підрозділам підприємства у розробках з питань охорони праці;

– готує проекти наказів та розпоряджень з питань охорони праці;

– розглядає факти виробничих ситуацій, небезпечних для життя чи здоров’я людей і довкілля (у випадку відмови працівників з цих причин від виконання дорученої їм роботи).

Служба охорони праці підприємства контролює:

• -   дотримання чинного законодавства, інших нормативних актів, виконання працівниками інструкцій з питань охорони праці;

• -   виконання приписів органів державного нагляду, пропозицій та подань профспілок і уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, використання за призначенням коштів фонду охорони праці;

• -   відповідність нормативним актам про охорону праці машин, устаткування, технологічних процесів, засобів протиаварійного, колективного та індивідуального захисту працівників;

• -   наявність технічної документації на робочих місцях;

• -   своєчасне проведення навчання та інструктажів працівників, атестації та переатестації з питань безпеки праці посадових осіб та осіб, які виконують роботи підвищеної небезпеки, а також дотримання вимог безпеки при виконанні цих робіт;

• -   забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, змивними засобами, санітарно-побутовими приміщеннями, а також організацію питного режиму;

• -   надання працівникам передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов’язаних з важкими та шкідливими умовами праці;

• -   використання праці неповнолітніх, жінок та інвалідів згідно з чинним законодавством;

• -   проходження попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах та роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є необхідність у професійному доборі; проходження щорічних обов’язкових медичних оглядів осіб віком до 21-го року;

• -   виконання заходів, наказів, розпоряджень з питань охорони праці, а також заходів щодо усунення причин нещасних випадків і аварій, які визначені в актах розслідування.

Служба охорони праці підприємства здійснює зв’язок з медичними закладами, науковими та іншими організаціями з питань охорони праці, організовує впровадження їхніх рекомендацій.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб.

Спеціалісти служби охорони праці в разі виявлення порушень охорони праці мають право:

• -   видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, отримувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

• -   вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

• -   зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу для життя або здоров’я працівників;

• -   надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

Служби охорони праці створюються не тільки на підприємствах, а й у міністерствах, державних комітетах, концернах, корпораціях та інших об’єднаннях підприємств. Служби охорони праці функціонують також у структурі обласних, міських та районних органів державної виконавчої влади.

Відповідно до ст. 16 Закону, на підприємстві з кількістю працівників 50 і більше осіб рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці. Комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу та власника і створюється з метою залучення представників власника і трудового колективу (безпосередніх виконавців робіт, представників профспілок) до співпраці в галузі управління охороною праці на підприємстві, узгодженого вирішення питань, що виникають у цій сфері.

Рішення про доцільність створення комісії, її кількісний та персональний склад, термін повноважень ухвалюється трудовим колективом на загальних зборах (конференції) за поданням власника, органу самоврядування трудового колективу та профспілкового комітету (комітетів).

Комісія формується на засадах рівного представництва осіб від роботодавця та від трудового колективу.

До складу такої комісії від власника вводяться спеціалісти з безпеки та гігієни праці, виробничої, юридичної та інших служб підприємства, а від трудового колективу рекомендуються працівники основних професій, уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, представники профспілки (профспілок).

Основними завданнями комісії з охорони праці є:

• -   захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці;

• -   підготовка на основі аналізу стану безпеки та умов праці на виробництві рекомендацій власнику та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, профілактичної реалізації принципів державної політики в царині охорони праці на підприємстві;

• -   узгодження шляхом двосторонніх консультацій позицій сторін у вирішенні практичних питань у сфері охорони праці з метою забезпечення поєднання інтересів держави, власника та трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктам;

• -   вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору окремих питань з охорони праці та використання коштів фонду праці підприємства.

Комісія має право:

• -  звертатися до роботодавця чи уповноваженого ним органу, органу самоврядування трудового колективу, профспілкового комітету (комітетів) з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері охорони праці;

• -  створювати робочі групи за рахунок членів комісії для вироблення узгоджених рішень з конкретних питань охорони праці, із залученням до їхнього складу на договірній основі, за погодженням сторін відповідних фахівців, експертів, інспекторів державного нагляду за охороною праці;

• -  одержувати від окремих працівників, служб підприємства, профспілкового комітету (комітетів) інформацію, необхідну для виконання функцій і завдань, передбачених Типовим положенням;

• -  встановлювати міру вини потерпілого в порядку, що визначається колективним договором за поданням власника та профспілкового комітету, при вирішенні питання про розміри одноразової допомоги, коли нещасний випадок стався внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці і факт наявності його провини встановлено комісією з розслідування нещасних випадків;

• -  здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці безпосередньо на робочих місцях, за забезпеченням працівників засобами колективного та індивідуального захисту, змивними та знешкоджуючими засобами, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою та за станом використання санітарно-побутових приміщень тощо;

• -  знайомитися з будь-яким матеріалом з питань охорони праці, аналізувати стан умов та безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і колективних договорів;

• -  вільного доступу на всі дільниці виробництва та обговорення з працівниками питань охорони праці;

• -  делегувати своїх представників для участі: у розв’язанні разом з представниками державного нагляду за охороною праці конфліктів, пов’язаних з відмовою працівника виконувати доручену роботу з мотивів небезпечної для цього здоров’я чи життя виробничої ситуації на підприємстві, де відсутня профспілкова організація; в обговоренні питань охорони праці власником або органом самоврядування трудового колективу (за погодженням з цим органом).

Комісія здійснює свою діяльність згідно з планами, що розробляються на квартал, півріччя чи рік і затверджуються нею.

Плани підприємства щодо поліпшення стану охорони праці. Регулювання охорони праці у колективних договорах

Однією з функцій охорони праці, управління охороною праці є планування організаційно-технічних заходів з охорони праці. Планування заходів з охорони праці здійснюється з метою визначення і створення для працівників умов праці, які відповідають вимогам нормативних актів з охорони праці.

Планування робіт з охорони праці за терміном дії поділяють на перспективне (на п’ять років), поточне (на один рік), оперативне (квартальне, місячне, подекадне).

За масштабом дії планування розрізняють: у масштабах держави – Національна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; галузеве – у масштабах міністерства, виробництва, об’єднань тощо; регіональні – у межах району, області; підприємства.

При плануванні робіт з охорони праці на підприємстві в якості вихідних даних використовують: план економічного та соціального розвитку підприємства; план організаційно-технічних заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва; матеріали з атестації робочих місць з умов праці та виробничої санітарії; матеріали розслідування нещасних випадків, професійних захворювань та аварій; приписи органів державного нагляду, служби охорони праці; пропозиції комісії з питань охорони праці; результати адміністративно-громадського контролю стану охорони праці; постанови профкому, рішення зборів трудового колективу; відповідні накази адміністрації тощо.

Істотне значення має розділ «Охорона праці» колективного договору (угоди, трудового договору), що укладається між роботодавцем (уповноваженими ним органами) і трудовим колективом.

Укладанню колективного договору (угоди), як відомо, повинні передувати колективні переговори, що розпочинаються сторонами за три місяці до закінчення терміну дії попередньої угоди. Цьому підготовчому періоду необхідно приділити особливу увагу, забезпечити збір і вивчення працівників, аналіз результатів атестації робочих місць, стану виробничого травматизму, професійної та виробничої обумовленої захворюваності, розробку найактуальніших заходів з поліпшення умов праці.

Зобов’язання, що їх пропонується включити до колективного договору (угоди) за підсумками переговорів, повинні бути всебічно обґрунтованими і реальними, адже після схвалення та підписання документа вони стають обов’язковою для виконання локальною програмою, що діє в межах підприємства (галузі).

Колективний договір (угода) повинен обов’язково містити:

а) заходи щодо захисту прав і соціальних інтересів осіб, які потерпіли на виробництві від нещасних випадків (профзахворювань): одноразова допомога, компенсація витрат на ліки; проходження додаткового платного лікування; працевлаштування інвалідів тощо (табл. 2). Законом передбачено можливість зменшення одноразової допомоги у випадку, коли виробнича травма сталася з повної або часткової вини потерпілого (табл. 3).

Таблиця 2