Групи факторів

Соціально-економічні фактори				Техніко-організаційні фактори				Природні фактори
нормативно-правові	економічні	соціально-психологічні	суспільно-політичні	предмети та продукти праці	засоби праці	технологічні процеси	організація виробництва, праці та управління	географічні	біологічні	геологічні

 

Умови праці

санітарно-гігієнічні

психофізіологічні

естетичні

соціально-психологічні

технічні

 

Вплив умов праці

на здоров’я та працездатність людини

на ставлення до праці та задоволеність працею

на ефективність праці та інші економічні показники

на рівень життя і розвиток людини

Рис. 12. Класифікація факторів формування умов праці, елементи умов праці та напрямки впливу умов праці на працівника

Необхідно знати, що включає кожна група і підгрупа факторів.

Розглядаючи умови праці, виділяють такі елементи умов праці, які безпосередньо визначать ці умови на робочих місцях:

1. Санітарно-гігієнічні, які характеризують виробниче середовище під впливом предметів та засобів праці, а також технологічних процесів (промисловий шум, вібрація, промисловий пил, випромі-нювання, токсичні речовини тощо).

2. Психофізіологічні, що обумовлені процесом праці (фізичне навантаження, нервово-психічна напруга, робоча поза та ін.).

3. Естетичні, які сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (художньо-конструктивне рішення робочого місця, освітлення, функціональна музика тощо).

4. Соціально-психологічні, які характеризують взаємовідносини в трудовому колективі (соціальний клімат).

5. Технічні (рівень механізації праці).

Відповідно до прийнятої класифікації (Гігієнічна класифікація праці, № 413786), умови і характер праці класифікуються за ступенем шкідливості та небезпечності.

Слід знати, що згідно з гігієнічною оцінкою існуючі умови та характер праці класифікують за методикою, що розроблена та затверджена Наказом Міністерства охорони здоров’я від 27 грудня 2001 р. № 528 «Гігієнічна класифікація факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу». Відповідно до Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого процесу умови праці поділяються на чотири класи:

1-й – оптимальні умови праці;

2-й – допустимі умови праці;

3-й – шкідливі умови праці, поділяються на чотири ступені;

4-й – небезпечні (екстремальні) умови праці.

Регламентують умови праці санітарні норми.

Існує така класифікація санітарних норм:

• -   за призначенням: проектування промислових підприємств, організація технологічних процесів, санітарного стану підприємств, техніки безпеки та виробничої санітарії, норми для окремих видів виробничих шкідливостей;

• -   за обов’язковістю застосування: обов’язкові та рекомендовані;

• -   залежно від впливу умов праці на організм людини: оптимальні та допустимі;

• -   залежно від сфери застосування: загальні та галузеві;

• -   залежно від терміну дії: постійні та тимчасові.

Вивчаючи умови праці, слід ознайомитися з нормативними документами умов праці.

Обладнання робочих місць та умови праці на цих місцях повинні відповідати вимогам нормативних документів:

• -   розміри обладнання та виробничих приміщень – вимогам СН 245-71 (Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий) і ОНТП-24-86 (Общесоюзные нормы технологического проектирования), а допоміжних – вимогам СНиП 2.09.04-82 (Строительные нормы и правила), наприклад:

– для забезпечення нормальних умов праці санітарні норми встановлюють на одного працівника: обсяг виробничого приміщення – не менше 15 м³, площа – не менше 4,5 м². На підприємствах передбачаються кабінети психофізіологічного розвантаження, приміщення для виконання фізичних вправ, санітарно-побутові приміщення;

• -   метеорологічні умови (температура, відносна вологість та рухомість повітря) в робочій зоні – вимогам ГОСТ 12.1.005-88;

• -   концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони (газо-, паро- або пилоподібних) не повинна перевищувати гранично допустимі концентрації, встановлені ГОСТ 12.1.005-88;

• -   параметри виробничого освітлення (коефіцієнт природної освітленості, освітленість, показники освітленості – вимогам СНиП ІІ-4-79;

• -   рівні шуму та вібрації не повинні перевищувати допустимих значень, встановлених ГОСТ 12.1.003-83 і санітарними нормами допустимих рівнів шуму на робочих місцях – для шуму , а ГОСТ 12.1.012-78 – для вібрації;

• -   рівні звукового тиску ультразвуку не повинні перевищувати допустимих значень за ГОСТ 12.1.001-83, а інфразвуку – за СИ 22-74-80;

• -   щільності потоку енергії інфрачервоних та ультрафіолетових випромінювань не мають перевищувати допустимих значень, встановлених ГОСТ 12.1.005-88 і санітарними нормами мікроклімату виробничих приміщень – для інфрачервоних випромінювань;

• -   рівні лазерних випромінювань не повинні перевищувати гранично допустимі значення за СНиП 2392-81.

Слід зазначити, що санітарні норми широко застосовуються при аналізі умов праці та запровадженні заходів для їхнього поліпшення. Аналізуючи умови праці, визначають індекс відповідності фактичних умов нормативним за формулою:

де У_ф – фактичне значення елемента умов праці;

У_н – нормативне значення елемента умов праці.

Атестація робочих місць

У сучасних умовах неабиякого значення набуває атестація робочих місць. Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. за № 442 визначено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці і Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Атестація робочих місць за умовами праці – це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних чинників, що впливають на здоров’я і працездатність працівників у процесі трудової діяльності.

Результати атестації за умовами праці (далі – атестація) є основою для вирішування питань надання пенсій за віковими пільговими умовами відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», інших пільг та компенсацій, а також розробки, реалізації організаційних, технічних, економічних та соціальних заходів колективного договору для поліпшення умов трудової діяльності.

Атестація проводиться на підприємствах, в організаціях, установах (далі – підприємства) незалежно від форм власності і господарювання, де є технологічний процес, використовується обладнання, сировина та матеріали з потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працівників, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому (п. 1 ст. 29 КЗпП).

Атестації підлягають робочі місця, на яких технологічний процес, обладнання, сировина і матеріали, які використовуються, можуть бути потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів. Для виробництв, робіт, професій та посад, для яких Списками № 1 і 2 передбачені показники умов праці, атестацію проводять тільки за цими показниками.

Атестація робочих місць передбачає:

• -   виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин їх утворення;

• -   дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;

• -   комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їх вимогам стандартів, санітарних норм і правил;

• -   обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії за шкідливими умовами праці;

• -   підтвердження (встановлення) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений день, інші пільги та компенсації залежно від умов праці;

• -   розв’язання спорів, які можуть виникнути між юридичними особами і громадянами (працівниками) відносно умов праці, пільг і компенсацій;

• -   розробку комплексу заходів щодо оптимізації рівня гігієни та безпеки, характеру праці та оздоровлення трудящих;

• -   відповідність умов праці рівню розвитку техніки і технології, удосконалення порядку та умов установлення і призначення пільг та компенсацій.

Періодичність атестації установлюється самим підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на п’ять років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника (власника) підприємства, організації.

Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середо-вища і трудового процесу проводяться санітарними лабораторіями підприємств та організацій, науково-дослідних та спеціалізованих організацій, атестованих органами Держстандарту і МОЗ за Списками, що узгоджуються з органами Державної експертизи умов праці, а також, на договірній основі, лабораторіями територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.

Для організації та проведення атестації керівник підприємства видає наказ, у якому:

• -   зазначаються підстави і завдання атестації;

• -   затверджуються склад, голова і секретар постійно діючої атеста-ційної комісії, визначаються її повноваження, у разі необхідності – склад цехових (структурних) атестаційних комісій;

• -   установлюються терміни і графіки проведення підготовчих робіт у структурних підрозділах підприємства;

• -   визначається взаємодія із зацікавленими державними органами і громадськими організаціями (Державною експертизою умов праці, санітарно-епідеміологічною службою);

• -   визначаються проектні, науково-дослідні установи для науково-технічної оцінки умов праці та участі в розробці заходів для усунення шкідливих виробничих факторів.

До складу атестаційної комісії рекомендується включати головних спеціалістів, працівників відділу кадрів, праці та заробітної плати, охорони праці, органів охорони здоров’я підприємства, представників громадських організацій та ін.

Атестаційна комісія:

• -   здійснює організаційне, методичне керівництво і контроль за ходом проведення роботи на всіх етапах;

• -   формує необхідну правову і нормативно-довідкову базу та орга-нізовує її вивчення;

• -   визначає і залучає в установленому порядку необхідні організації для виконання спеціальних робіт;

• -   організовує виготовлення планів розташування обладнання по кожному підрозділу з урахуванням його експлікації, визначає межу робочих місць;

• -   складає перелік робочих місць, що підлягають атестації;

• -   порівнює застосовуваний технологічний процес, склад облад-нання, сировину і матеріали, які використовувалися, із передбаченими в проектах;

• -   визначає обсяг досліджень шкідливих і небезпечних: факторів виробничого середовища та організовує ці дослідження;

• -   прогнозує та виявляє утворення шкідливих і небезпечних факторів на робочих місцях;

• -   обґрунтовує віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими) умовами праці;

• -   визначає (підтверджує) права працівників на пільги;

• -   аналізує реалізацію технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру та безпеки праці.

Після проведення атестації за даними лабораторно-інструментальних досліджень комісія складає Карту умов праці на кожне робоче місце, яка включає: оцінку факторів виробничого середовища і трудового процесу; гігієнічну оцінку умов праці; оцінку технічного та організаційного рівня.

Ця Карта містить оцінку таких факторів виробничого і трудового процесу:

• -   шкідливих хімічних речовин від 1-го до 4-го класу небезпеки включно;

• -   пилу;

• -   вібрації;

• -   шуму;

• -   інфразвуку;

• -   ультразвуку;

• -   неіонізуючого випромінювання різних діапазонів;

• -   мікроклімату в приміщенні (температури повітря, швидкості руху повітря, відносної вологості, інфрачервоного випромінювання);

• -   температури зовнішнього повітря влітку та взимку;

• -   атмосферного тиску;

• -   біологічних факторів (мікроорганізмів, білкових препаратів, природних компонентів організму від 1-го до 4-го класу небезпеки включно);

• -   важкості праці (динамічної роботи, статичного навантаження);

• -   робочої пози;

• -   напруженості праці (уваги, напруженості аналізаторних функцій, емоційної та інтелектуальної напруженості, одноманітності);

• -   змінності.

Для правильного аналізу стану умов праці застосовують інтегрований показник важкості праці, який враховує «різноякісний вплив» усіх факторів умов праці на працездатність людини, здоров’я, життєдіяльність.

Критерії бального оцінювання елементів умов праці представлено в табл. 5).

Таблиця 5