ПАТЕНТОЗНАВСТВО КОЖУШКО Г.М.

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

МЕТОДИЧНІ рекомендації ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Змістовий модуль 1. Поняття та ознаки об’єктів інтелектуальної власності

ТЕМА 1 ВИНИКНЕННЯ ТА ЕВОЛЮЦІЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Методичні рекомендації до вивчення теми

План

1. Поняття і значення інтелектуальної власності. Особливості розвитку інтелектуальної власності на Україні.

2. Поняття та види творчості.

3. Класифікація об’єктів інтелектуальної власності.

4. Структура та основні компоненти системи інтелектуальної власності на Україні.

1. Поняття і значення інтелектуальної власності. Особливості розвитку інтелектуальної власності на Україні

У найширшому розумінні інтелектуальна власність означає закріп­лені законом права, які є результатом інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, літературній і художній сферах. Країни прий­мають закони з охорони інтелектуальної власності через такі основні причини. По-перше, вони прагнуть оформити законодавчо немайнові та майнові права творців на їх твори і право суспільства на доступ до цих творів. По-друге, уряди свідомо прагнуть заохочувати творчість, поширення і застосування результатів творчої праці, а також сприяти вільній торгівлі в інтересах економічного і соціального розвитку.

За традицією, що склалася, інтелектуальна власність поділяється на «промислову власність» і «авторське право».

«Промислова власність» охоплює охорону винаходу за допомогою патенту, захист певних комерційних інтересів за допомогою законо­давства про товарні знаки і торгові найменування, а також законо­давства про охорону промислових зразків. Крім того, поняття промис­лова власність включає боротьбу проти недобросовісної конкуренції.

«Авторське право» надає авторам та іншим творцям інтелектуаль­них творів (література, музика, мистецтво) певні права, згідно з якими вони мають можливість дозволяти або забороняти протягом певного обмеженого періоду часу ті або інші види використання їх творів. У широкому розумінні авторське право включає в себе положення про охорону авторського права в точному розумінні цього слова, а також охорону так званих «суміжних прав».

Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ), укладена в Стокгольмі 14 липня 1967 р. (стаття 2 [уііі]), відзначає, що «інтелектуальна власність включає права, які стосуються:

1) літературних, художніх і наукових творів;

2) виступів виконавців, фонограм і програм ефірного мовлення;

3) винаходів у всіх галузях людської діяльності;

4) наукових відкриттів;

5) промислових зразків;

6) товарних знаків, знаків обслуговування і торгових найменувань і позначень;

7) припинення недобросовісної конкуренції і всіх інших прав, які є результатом інтелектуальної діяльності в промисловості, науковій, літературній або художній галузях».

Для кращого розуміння проблем інтелектуальної власності доціль­но ознайомитись з особливостями її розвитку на різних етапах.

Історію та еволюцію інтелектуальної власності розглянемо за трьома напрямами:

• історія авторського права;

• історія патентного права;

• історія товарних знаків

Світова історія розвитку авторського права розпочинається ще в ХV ст., коли з винайденням книгодрукарства з’явилися привілеї. У ХVІІ ст. (1710 р.) в Англії був затверджений статут королеви Анни – перше Положення про авторське право. В 1791 і 1793 рр. у Франції прийнято два декрети, які заклали підґрунтя французької системи авторського права. У 1886 р. підписана Бернська конвенція про охоро­ну літературних і художніх творів. В 1911 р. прийнятий закон «Про авторське право» в Англії. В 1976 р. у США прийнятий закон про авторське право.

Історія розвитку авторського права в Україні розпочинається після набуття незалежності. 6 лютого 1991 р. прийнятий перший український Закон «Про авторське право». Всі авторські права на той час і до моменту прийняття закону регулювались Цивільним кодексом Української РСР від 18 липня 1963 р., четвертий розділ якого присвя­чений питанням авторського права. Нарешті 23 грудня 1993 р. прий­нятий Закон України «Про авторське право і суміжні права».

Історію розвитку патентного права прийнято поділяти на 3 пе­ріоди:

• період привілеїв (XV–XVIII ст.) – суверен надає монополію на свій розсуд; конкуренція корисності та іноді концепція фаворитизму відіграють важливу роль;

• період національних патентів (1790–1883 рр.) – будь-який вина­хідник має право подати заявку на патент, видача якого залежить вик­лючно від об’єктивних умов; охорона місцевих винаходів за кордоном не практикується;

• період інтернаціоналізації (від 1883 дотепер) – охорона вина­ходів за межами країни походження розвивається разом із міжнарод­ною торгівлею; всесвітні або регіональні конвенції сприяють цьому розвитку.

Розвиток патентного права у світі пов’язаний з прийняттям ряду законодавчих актів:

1474 р. – «Парте Венеціанка» – положення про привілеї Венеціан­ської Республки;

1628 р. – Положення про монополії;

1790 (США), 1971 (Франція) – закон про видачу патенту винахід­никам;

20 березня 1883 р. – Паризька конвенція про охорону промислової власності;

Розвиток патентного права в Україні можна розглядати з часів входу її до Російської імперії. В 1812 р. прийнятий Закон Російської імперії «Про привілеї на різні винаходи і відкриття у художествах і ремеслах». У 1864 р. прийнятий Закон Російської імперії «Про право власності на фабричні рисунки і моделі». 20 травня 1896 р. – Закон Російської імперії – Положення про привілеї на винаходи і вдоско­налення. 12 вересня 1924 р. в СРСР прийняте Положення про патенти на винаходи; постанова «Про промислові зразки». Першими зако­нодавчими актами, які прийняті суверенною Україною, є закони від 15 грудня 1993 р. – Закон України «Про охорону прав на винаходи і корсині моделі» та Закон України «Про охорону прав на промислові зразки».

Історія товарних знаків також тісно пов’язана з прийняттям ряду законодавчих актів:

• 1857 р. – прийняття Закону про товарні знаки у Франції;

• 1870 р. – прийняття першого Закону про товарні знаки у США;

• 1896 р. – прийняття Закону про товарні знаки у Німеччині;

• 1891 р. – Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків;

• 1938 р. – прийняття Закону про товарні знаки в Англії;

• 1891 р. – прийняття Закону про товарні знаки у БеНіЛюксі;

• 1993 р. – Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».