2. Поняття та види творчості

Творчість – цілеспрямована пошукова діяльність людини, резуль­татом якої є щось якісно нове, яке вирізняється неповторністю, оригі­нальністю і суспільно-історичною унікальністю. Творчість притаман­на людині, оскільки передбачає творця – суб’єкт творчої діяльності, яким може бути тільки людина.

Часто творчість визначають як інтелектуальну. Але це акценту­вання нічого нового не додає до її характеристики, оскільки слово «інтелект» у перекладі з латинської означає пізнання, розуміння, розум. Інтелект – це здатність до мислення, раціонального пізнання. Тобто інтелектуальна творчість – це і є розумова діяльність, адже творчості без розумового осмислення бути не може, бо творити здатна тільки людина, наділена розумом. Проте вислів «інтелектуальна творчість» часто зустрічається в широкому вжитку.

Творчість властива будь-якій діяльності людини, але далеко не будь-яка творчість завершується досягненням певного об’єктивного результату, про який ішлося вище.

Творчість відіграє значну роль у соціально-корисній діяльності суспільства в цілому. Ця роль постійно зростає. Межі творчості неухильно розширюються, виникають все нові її форми і види. У свою чергу це зумовлює зростання кількості позитивних результатів творчої діяльності, які стають досить вигідним товаром як на внутрішньому, так і на міжнародному ринку. Причому попит на цей вид товару постійно зростає.

Творчість можна класифікувати за рядом ознак, а саме:

За кінцевими результатами творчість поділяється на (Ст. 54 Конституції України).

• технічну;

• художню;

• літературну;

• наукову;

• тощо.

За своєю цілеспрямованістю творчість можна умовно розподілити на два основні види:

• духовна творчість;

• науково-технічна творчість.

Першу групу за видами творчості ми називаємо духовною. Духов­ність слід розуміти як відповідність певного роду мислення, діяль­ності і, головним чином, їх змісту загальновизнаним людським цін­ностям – нормам моралі, поведінки, світогляду, світовідчуття тощо. Проте варто мати на увазі, що духовність сучасного суспільства зумовлюється, передусім, саме змістом, спрямованістю, силою емо­ційного впливу літератури, мистецтва, науки. Творчість гуманітарного характеру, спрямовану на збагачення внутрішнього світу людини, на формування її світогляду, її якостей можна вважати духовною твор­чістю. Вона охоплює літературну, наукову, мистецьку, виконавську майстерність артистів, звукозапис, радіомовлення і телебачення, інші види творчої діяльності гуманітарного характеру.

Величезну другу групу складають результати науково-технічної творчості. Науково-технічні досягнення передусім сприяють підви­щенню технічного рівня суспільного виробництва, його ефективності, продуктивності тощо. Тому результати науково-технічної творчості користуються особливо великим попитом на ринку науково-технічної продукції. Ця продукція (товар) зумовлює науково-технічний прогрес у суспільстві і тому має не менш важливе значення, ніж література і мистецтво.

Нарешті третя група об’єктів інтелектуальної власності – засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товару і послуг. Це також своєрідний товар, який сприяє збуту іншого товару. У наш час перед виробниками, особливо в країнах із розвинутою ринковою економікою, часто постає проблема збуту. Однорідних товарів вироб­ляється так багато, що ринок уже не спроможний усі їх поглинути. Споживач починає у морі однорідних товарів вишукувати той, який вирізняється якістю, зовнішнім оформленням, економічністю та інши­ми якісними чи естетичними ознаками. Тут споживачеві у пригоді стають спеціальні позначення і найменування, які допомагають йому відрізняти товар одного виробника від однорідного товару іншого виробника. Тому такі позначення у сучасних умовах також є товаром, який на ринку продається і купується.

3. Класифікація об’єктів інтелектуальної власності

Традиційно об’єкти інтелектуальної власності на підставі спіль­них ознак поділяються (рис. 1) на

• об’єкти промислової власності;

• об’єкти авторського права.

Промислова власність – це система правових норм, що регулюють на основі юридичної рівності сторін суспільні відносини в економіч­ному і духовному визнанні винаходів, корисних моделей, промисло­вих зразків та інших об’єктів технічної творчості, а також відносини, що виникають в результаті їх використання Крім того, поняття про­мислова власність включає боротьбу проти недобросовісної конкуренції.

Авторське право – це сукупність правових норм, що регулюють відносини, пов’язані зі створенням творів науки, літератури та мис­тецтва.

Рис. 1. Класифікація об’єктів інтелектуальної власності

Згідно зі ст. 420 Цивільного Кодексу України «Об’єкти права інте­лектуальної власності» до об’єктів інтелектуальної власності від­носяться:

1. літературні та художні твори;

2. комп’ютерні програми;

3. компіляції даних (бази даних);

4. виконання;

5. фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

6. наукові відкриття;

7. винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

8. компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

9. раціоналізаторські пропозиції;

10. сорти рослин, породи тварин;

11. комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;

12. комерційні таємниці.

Звичайно цей перелік не є вичерпним. Можуть з’явитись нові ре­зультати науково-технічної творчості, які будуть визнані об’єктами права.

Об’єктами патентного права називають винаходи, корисні моделі та промислові зразки. Винахід та корисна модель – результат інтелек­туальної діяльності людини в будь-якій сфері технології, які відпові­дають вимогам патентоспроможності. Промисловий зразок – результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання, тобто це нове конструктивне вирішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд придатним для відтворення промисловим способом.

До засобів індивідуалізації учасників товарного обігу, товарів і послуг відносять:

• торговельні марки (ЦК України) = знаки для товарів і послуг (Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»);

• комерційні (фірмові) найменування (ЦК України);

• географічні зазначення (ЦК України) = зазначення походження товарів (закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів»).

Знак – позначення, за яким товари і послуги одних осіб відріз­няються від товарів і послуг інших осіб. Зареєстрований знак – знак, на який видано свідоцтво.

Зазначення походження товарів поділяють на:

• прості – будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позна­чення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце по­ходження товару. Ним може бути і назва географічного місця, яка вживається для позначення товару або як складова частина такого позначення (вироблене на Україні; зроблене в Полтаві);

• кваліфіковані – поділяють на:

• назва місця походження (НМП) товару;

• географічне зазначення походження (ГЗП) товару.

Назва місця походження товару – назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить із зазначеного геогра­фічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця при­родними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором.

Географічне зазначення походження товару – назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші харак­теристики, в основному зумовлені характерними для даного геогра­фічного місця природними умовами чи людським фактором або поєд­нанням цих природних умов і людського фактора.

Комерційне (фірмове) найменування – будь-яка назва підприємства, установи чи організації, що має статус юридичної особи.

Нетрадиційними об’єктами інтелектуальної власності вважають сорти рослин, топографії інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, комерційні таємниці. Сорт рослин – це окрема група рос­лин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках ниж­чого із відомих ботанічних таксонів, яка, незалежно від того, задо­вольняє вона повністю або ні умови надання правової охорони: може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів; може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак; може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту. Топографія інтегральної мікросхеми – зафіксоване на матеріальному носії просто­рово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними. Раціоналізаторська пропозиція визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності. Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розу­мінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Об’єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва.

Об’єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є: виконання літературних, дра­матичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольк­лорних та інших творів; фонограми, відеограми; передачі (програми) організацій мовлення.

3. Структура та основні компоненти системи інтелектуальної власності на Україні

За здійснення політики у сфері інтелектуальної власності в Україні відповідає Міністерство освіти і науки України. Виконання конкрет­них функцій у цій сфері Міністерство делегувало Державному депар­таменту інтелектуальної власності. Департамент є урядовим органом державного управління, що уповноважений представляти, реєструвати і підтримувати на території України права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, зазначення по­ходження товарів, топографії інтегральних мікросхем, а також здійс­нювати реєстрацію об’єктів авторського права: творів науки, літера­тури, мистецтва, комп’ютерних програм, баз даних тощо.

Держдепартамент проводить єдину державну політику у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності. Він здійснює роботу з удосконалення законодавчої і нормативної баз, міжнародне співробітництво у сфері інтелектуальної власності, забезпечення умов для введення інтелектуальної власності до господарського обігу, підготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуаль­ної власності, взаємодії з громадськими організаціями тощо.

До сфери управління Держдепартаменту включено державні підприємства:

• «Український інститут промислової власності»;

• «Українське агентство з авторських і суміжних прав»;

• «Інтелзахист»;

• «Інститут інтелектуальної власності і права».

Головною функцією Українського Інституту промислової власності (Укрпатенту) є здійснення експертизи заявок на об’єкти промислової власності. Саме його експерти проводять експертизу поданих заявни­ками матеріалів на предмет відповідності умовам правової охорони і видають експертний висновок. Укрпатент має філію, що надає інфор­маційні послуги, здійснює патентний пошук.

Головною функцією Українського агентства з авторських і суміж­них прав (УААСП) є колективне управління правами авторів. УААСП за бажанням автора здійснює підготовку до державної реєстрації об’єктів авторського права і суміжних прав та видачі автору охорон­ного документа – свідоцтва. Важливою функцією УААСП є надання допомоги авторам щодо захисту їх прав у разі порушення.

Державне підприємство «Інтелзахист» створене з метою удоскона­лення організації видачі контрольних марок для маркування примір­ників аудіовізуальних творів і фонограм, а також посилення захисту прав у сфері інтелектуальної власності.

Інститут інтелектуальної власності та права виконує функцію під­готовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності. Він готує спеціалістів і магістрів зі спеціальності «Інтелек­туальна власність», а також у рамках підвищення кваліфікації: па­тентних повірених, патентознавців, професійних оцінювачів прав на об’єкти інтелектуальної власності тощо.

Також до системи охорони інтелектуальної власності відносяться громадські організації, що безпосередньо займаються питаннями інте­лектуальної власності, і з якими тісно співпрацює Держдепартамент.

Всеукраїнська асоціація інтелектуальної власності має міжвідом­чий характер. Вона сприяє доведенню основних проблем, що існують у сфері інтелектуальної власності, до відома законодавчої та вико­навчої гілок влади.

Особливе місце посідає Всеукраїнська асоціація патентних пові­рених України. За чинним законодавством саме через патентних пові­рених здійснюється патентування вітчизняних винаходів за кордоном і навпаки. Патентні повірені надають також кваліфіковані послуги фізичним і юридичним особам в питаннях правової охорони, викорис­тання та захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Товариство винахідників і раціоналізаторів України займається по­пуляризацією винахідницької діяльності, надає винахідникам і раціо­налізаторам певну допомогу в їхній діяльності.

Українська асоціація власників товарних знаків опікується інтере­сами правовласників знаків.

У світі найбільш авторитетною організацією у даній галузі є Все­світня організація інтелектуальної власності. Фактично, вона була започаткована ще в 1883–1886 pp., коли були прийняті відповідно Паризька конвенція про охорону промислової власності і Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів. 14 липня 1967 р. у Стокгольмі була підписана конвенція, якою утворювалася Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОіВ). Вона набрала чинності в 1970 р. У грудні 1974 р. ВОІВ набула статусу спеціалізо­ваної установи Організації Об’єднаних Націй.

Головними завдання ВОІВ є:

• сприяти охороні інтелектуальної власності в усьому світі шляхом співробітництва між державами і, у конкретних випадках, у взаємодії з будь-якою іншою міжнародною організацією;

• забезпечувати адміністративне співробітництво між створеними союзами в галузі охорони інтелектуальної власності.

Стати членом ВОІВ можна за таких умов:

• Держава є членом Паризького або Бернського союзу;

• Держава є членом ООН або будь-якої спеціалізованої установи, пов’язаної з ООН;

• Держави – члени Міжнародного агентства з атомної енергії або такі, що є стороною Міжнародного Суду, чи запрошені Генеральною асамблеєю ВОІВ стати учасником Конференції.

Сьогодні вже 179 країн світу є учасницями Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Україна також є членом ВОІВ.