Завдання для самостійної роботи

1. Функції і структура Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ).

2. Характеристика міжнародних договорів, які полегшують одер­жання охорони промислової власності в кількох державах.

3. Характеристика міжнародних договори, що засновують міжнародні класифікаційні системи.

4. Міжнародні джерела правової охорони нетрадиційних об’єктів.

5. Міжнародні джерела суміжних прав.

Література: 1–6; 30.

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

ТЕМА 3 ПОНЯТТЯ, ОБ’ЄКТИ ТА СУБ’ЄКТИ ПАТЕНТНОГО ПРАВА

Методичні рекомендації до вивчення теми

План

1. Поняття та принципи патентного права.

2. Об’єкти та суб’єкти патентного права.

3. Поняття та ознаки винаходу і корисної моделі.

4. Поняття та ознаки промислового зразка.

5. Патент як форма охорони об’єктів промислової власності. Зміст патентних прав.

1. Поняття та принципи патентного права

Право промислової власності – це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що складаються у процесі створення, оформлення та використання результатів науково-технічної творчості. Об’єктами охорони промислової власності згідно зі статті 1 (2) Па­ризької конвенції про охорону промислової власності є патенти на ви­находи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та вказівки про походження чи найменування місця походження, а також припинення недобросо­вісної конкуренції.

Право промислової власності включає у себе поняття патентне право. Патентне право – це система правових норм, що регулюють на основі юридичної рівності сторін суспільні відносини в економічному і духовному визнанні винаходів, корисних моделей, промислових зразків, а також відносини, що виникають в результаті їх вико­ристання.

Як основні принципи патентного права, тобто відправні ідеї, що пронизують усю систему патентно-правових норм і служать вихідною базою для її подальшого розвитку і вирішення прямо не урегульо­ваних законодавством ситуацій можна назвати:

– визнання за патентовласником виключного права на вико­ристання об’єкта, на яке отримана патентна охорона.

Це положення означає, що тільки патентовласнику належить право на виготовлення, застосування, увіз, продаж або введення будь-яким іншим способом охоронюваного об’єкта в господарський (комер­ційний оборот). Всі інші особи можуть тільки пасивно утримуватися від порушення цього права. Будь-яке несанкціоноване договором або законом порушення прав власника повинне припинятися, а порушник піддаватися передбаченим законом санкціям.

– дотримання розумного балансу інтересів патентовласника, з одного боку, та інтересів суспільства, з іншого.

Одним з конкретних проявів цього принципу служить:

• обмеження патентних прав, тобто монополії, визначеним термі­ном;

• вимога внесення розроблювачем дійсного внеску в рівень техніки і тим самим збагачення суспільних знань;

• обмеження патентних прав в інтересах суспільних інтересів (примусова ліцензія);

• обов’язок власника сумлінно використовувати права;

• дозвіл разового використання прав для виготовлення ліків, а також для наукових цілей;

• вичерпання прав патентовласника після введення об’єкта в господарський оборот законним шляхом.

– надання охорони лише тим розробкам, що в офіційному по­рядку визнані охораноздатними. Для одержання охорони зацікав­лена особа повинна подати правильно оформлену заявку.

Якщо заявка на результат інтелектуальної діяльності не подавалася, то цей результат не має патентної охорони, тобто патентне право зв’язане з дотриманням визначених формальностей, виконання яких повно і чітко регламентується законом;

– охорона прав не тільки патентовласників, але і дійсних розроблювачів (винахідників, авторів).

За розроблювачем у всіх випадках закріплені особисті немайнові права автора на винахід, корисну модель, промисловий зразок. У той же час закони встановлюють, що власником майнових прав на об’єкт охорони може стати, у першу чергу, розроблювач, автор, а у випадку, якщо розробка створена в рамках службового завдання, то розроб­лювач має право на винагороду, розмірну вигоді, отриманої влас­ником майнових прав.