2. Об’єкти та суб’єкти патентного права

Об’єктами патентного права є:

• винахід;

• корисна модель;

• промисловий зразок.

Суб’єктами патентного права є:

• автори винаходів, корисних моделей, промислових зразків,

• правонаступники авторів;

• власник охоронного документа – особа, яка володіє охоронним документом, що засвідчує право власності на об’єкт інтелектуальної власності;

• патентна установа – Український інститут промислової влас­ності (Украпатент);

• представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений) – особа, яка діє за дорученням заявника і надає правову допомогу у сфері охорони інтелектуальної власності.

Автором може бути громадянин України, громадянин будь-якої іншої держави або особа без громадянства, тобто це завжди буде фі­зична особа. Громадяни можуть бути авторами незалежно від віку. Інколи малолітні автори вносять цінні пропозиції, які використо­вуються у виробництві.

Досить часто суб’єктом може бути не один автор, а декілька, тобто винахід створено спільною творчою працею кількох співавторів. Але співавторство має місце лише тоді, коли воно набуває творчого характеру. Надання технічної допомоги автору іншими особами не є співавторством (наприклад, консультації, здійснення розрахунків, виготовлення моделей, креслярські роботи).

Роботодавець також може виступати суб’єктом права власності, коли автор знаходиться з ним у трудових відносинах за договором найму.

3. Поняття та ознаки винаходу і корисної моделі

Винахід і корисна модель – результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології, які відповідають вимогам патен­тоспроможності. Правова охорона винаходів (корисних моделей) здійснюється відповідно до Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 22.05.2003.

Винаходи і корисні моделі – близькі між собою результати технічної творчості. Тобто корисна модель є винахід, але не зовсім. За технічним рівнем корисна модель знаходиться нижче винаходу. Будь-яке технічне рішення, що є винаходом може бути зареєстроване як корисна модель, але не навпаки.

Об’єктом винаходу та корисної моделі може бути:

• продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо);

• процес (спосіб, включаючи біотехнологічні способи, способи лікування і діагностики та профілактики);

• нове застосування відомого продукту чи процесу.

Обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу (корисної моделі). Тлумачення формули повинно здійснюва­тися в межах опису винаходу (корисної моделі) та відповідних креслень.

Під пристроєм розуміють систему розташованих у просторі еле­ментів, що певним чином взаємодіють один з одним. До пристрою відносяться будь-які конструкції та вироби – машини, прилади, меха­нізми, інструменти, обладнання, споруди тощо. Для характеристики об’єкта винаходу «пристрій» використовують, зокрема, такі ознаки: наявність конструктивного (конструктивних) елемента (елементів) та зв’язків між ними; взаємне розташування елементів; форму виконання елемента (елементів) або пристрою в цілому та зв’язків між елемен­тами; параметри та інші характеристики елемента (елементів) та їх взаємозв’язок; та матеріал, з якого виготовлено елемент (елементи) або пристрій в цілому, середовище, що виконує функцію елемента, та інші характеристики. Наприклад: Пристрій для визначення об’єму фі­зичних тіл, що виконаний у вигляді склянки з відводом, який відріз­няється тим, що відвід розташований у верхній частині склянки безпосередньо від краю її стінки та виконаний у формі конусопо­дібного носика, відтягнутого вниз.

Речовина являє собою штучно створене матеріальне утворення, що є сукупністю взаємозалежних інгредієнтів. До речовин належать:

• індивідуальні хімічні сполуки, до яких також умовно віднесені високомолекулярні поєднання та об’єкти генної інженерії;

• композиції (склади, суміші);

• продукти ядерного перетворення.

Як видно з переліку речовин, в основу їх класифікації покладений спосіб отримання, тобто речовини отримані хімічним шляхом, нехі­мічним (механічна суміш) та фізико-хімічним.

Для характеристики індивідуальних хімічних сполук використо­вують якісний і кількісний склад, зв’язок між атомами і взаємне їх розташування в молекулі, що виражене хімічною формулою (Наприк­лад: Жовта масляниста рідина, розчинна у воді, метанолі, етанолі, ацетоні ..., погано розчинна в хлороформі і бензолі, нерозчинна в чотирихлористому вуглеці, петролейном ефірі і гексані...).

Для характеристики композицій (сплави, кераміка, суміші будь-якого призначення) використовують: якісний та кількісний склад інгредієнтів; структура композиції та інгредієнтів. Наприклад: Склад для фарбування волосяного покриву хутра, що включає окислювальний напівпродукт чорний для хутра «Д», похідний фенолу, аміак, окислю­вач і воду, який відрізняється тим, що як похідний фенолу вибрано рослинний дубитель, а як окислювач – гідросульфіт натрію 85 %-ий при такому співвідношенні компонентів, в г/л:

окислювальний напівпродукт чорний для «Д»	3,0...3,2
рослинний дубитель (у перерахунку на таніди)	0,7...1,2
аміак 25 %-ий	3,0... 3,5
гідросульфіт натрію 85 %-ий	0,7...0,9
вода	до 1 л.

Продукти ядерного перетворення характеризуються якісним (ізо­топ) та кількісним (число протонів і нейтронів) складом, а також основними ядерними характеристиками: період напіврозпаду, тип та енергія випромінювання (для радіоактивних ізотопів).

Штами мікроорганізмів, культури клітин рослин і тварин озна­чають сукупність клітин, що мають загальне походження й однакові стійки ознаки. Прикладами штамів є бактерії, дріжджі, лишайники, безхребетні тварини, змішані культури клітин рослин і тварин тощо.

До способу належать процеси виконання дій над матеріальними носіями. Спосіб – це сукупність прийомів, що виконуються у певній послідовності або з дотриманням певних правил. Для характеристики об’єкта винаходу «спосіб» використовують, зокрема, такі ознаки: наявність дії або сукупності дій; порядок виконання таких дій у часі (послідовно, одночасно, у різних сполученнях тощо); умови виконан­ня дій: режим, використання речовин (вихідної сировини, реагентів, каталізаторів тощо), пристроїв (пристосувань, інструментів, обладнан­ня тощо), штамів мікроорганізмів, культур клітин рослин чи тварин. (Наприклад: Спосіб вичинки хутрових шкур, що включає відмочу­вання, міздріння, знежирювання, пікелювання, дублення сульфатоцир­конатом натрію та жирування, який відрізняється тим, що перед дубленням у пікельну рідину вводять оцтовокислий натрій, причому витрати сульфатоцирконату натрію становлять 2...6 г/л у розрахунку на оксид цирконію (IV), а оцтовокислого натрію 50...70 мас. % від маси сульфатоцирконату натрію).

Застосування відомого об’єкта за новим призначенням полягає в пропозиції використовувати відомий об’єкт (пристрій, спосіб, речови­ну, штам мікроорганізмів) за новим призначенням. Об’єктом такого винаходу, власне кажучи, є відомий об’єкт, але з новою сукупністю властивостей, завдяки якій стає можливим його застосування за новим призначенням, при незмінності сукупності істотних ознак, що харак­теризують цей об’єкт. Відсоток винаходів «на застосування» невели­кий. Наприклад: застосування шлаку відбудовної електроплавки окислених нікелевих руд при виробництві ферронікеля як сировину для виробництва неорганічних безперервних волокон.

Згідно із Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (п. 3 ст. 6) (далі – Закон про винаходи) не можуть одержати правову охорону, тобто не є об’єктами:

• сорти рослин і породи тварин;

• біологічні в своїй основі процеси відтворення рослин і тварин, що не відносяться до небіологічних і мікробіологічних процесів;

• топографії інтегральних мікросхем;

• результати художнього конструювання.

Крім того, правова охорона не надається винаходу, що суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі та не відповідає умовам патентоспроможності.

Винахід відповідає умовам патентоспроможності, якщо він новий, має винахідницький рівень і є придатним для користування.