1. Суперечки з приводу понять

А. «Усі ми тепер соціалісти»

Будь-яка характеристика пізньовікторіанського лібералізму має починатися з вивчення англійської ідеї соціалізму, визначення міри, якою воно відрізняється від континентальних різновидів. Якщо під соціалізмом розуміти доктрину, яка у своїй інституційній формі на зламі сторіч виступила проти Ліберальної партії, то трансформація ліберальної теорії аж ніяк не була спричинена соціалістичними впливами. Соціалізм сформувався радше як одна з найневловніших, найнепевні-ших і найстрокатіших концепцій англійського соціально-політичного мислення і завдяки самій своїй поширеності становив не менший виклик лібералізмові на інте­лектуальному рівні, ніж виклик, який становив консерватизм на партійно-політично­му й парламентському рівнях¹. Сер Вільям Гаркорт ненастанно повторював фразу: «Усі ми тепер соціалісти», що стала символом нових зацікавлень лібералів наприкінці 1880-х років. Складні відносини любові-ненависті з соціалізмом, коли йшлося більше про ідеологію, ніж про політичні виступи, допомогли ліберальним мислителям з'я­сувати головні проблеми і великою мірою посприяли тому, що лібералізм по-новому усвідомив свою силу й потенційні можливості.

Провідні соціальні теоретики тієї доби, на відміну від багатьох нинішніх комен­таторів², усвідомлювали розмаїтість соціалізму. Вони збагнули, що слід проаналізу­вати як академічні, так і поширені серед мас новаторські нюанси, щоб зрозуміти зміни і суспільної практики, і громадської думки³. А загалом аналітичне дослідження панівних течій соціалізму неминуче зосереджувалось у двох площинах: соціалізм неодмінно зумовлює фундаментальні ідеологічні зміни чи може обмежитись тільки практичними реформами? Соціалізм - це передусім економічна чи етична теорія? Провідний ліберальний тижневик «Speaker» писав 1893 року: «Якщо соціалізм великодушно й оптимістично співчуває долі трудящих ... тоді ми всі соціалісти в цьому розумінні»⁴. Ця заява, з'явившись на сторінках органу, неприховано ворожо-

У багатьох ідеологічних питаннях, як-от питання індивідуальної свободи та власності, консерва­тизм відставав від лібералізму на кілька десятиліть. Ця думка утвердилася ще тієї самої доби. Див.: Anon. The Future of the Radical Party // Fortnightly Review. - 1883. - T. 34. - С 4. Примітний виняток становить Т. Г. Маршал, що розрізняє соціалізм А (схильний скасувати капі­талізм) і соціалізм Б (гуманітарний). Проте, як побачимо згодом, нові ліберали не характеризували свій соціалізм як суто «гуманітарний» і не вважали його за «невизначений» (Marshall Т. Н. Class, Citizenship and Social Development. - New York: Anchor Books, 1965. - С 284-287). Див.: Ran J. Contemporary Socialism. - London, 1884. - C. 10-11; Kirkup T. A History of Socialism / 3^rd cd. - London, 1906. - С 4-5. Обидва автори були відомими дослідниками соціалізму: перший - критич­ним, хоч і не вкрай ворожим зовнішнім спостерігачем; другий - поміркованим прихильником у питаннях, дуже близьких до передового ліберального мислення.

Arc We All Socialists Now? // Speaker. - 13.5.1893. Див. також: Morley J. Liberalism and Social Reforms // The Eighty Club Yearbook (1889).

го до організованого соціалізму, може правити за типовий приклад одного з голов­них значень широко вживаного тоді слова «соціалізм». Починаючи з 1880-х років, будь-який адекватний розгляд англійських внутрішньополітичних питань мав неод­мінно трактувати й соціальне питання. На найпростішому рівні будь-яка цікавість із боку громадськості до соціальних питань та бажання розглядати їх становили со­ціалізм. Як зауважив Джон Рей, тих, хто вимагав негайних реформ, називали соціа­лістами «просто тому, що розгляд соціальних питань вони зробили частиною держав­них справ, а конкретніше, певне, тому, що розгляд соціальних питань вони перетво­рили на державні справи в інтересах робітничого класу»⁵.

Такий підхід до соціалізму зумовлює його інтеграцію з деякими усталеними ас­пектами британського політичного процесу. Л. А. Етерлі-Джонс, син лідера чартист­ського руху І шанований член парламенту майже з тридцятирічним стажем від Лібе­ральної партії, вбачав у дедалі більшій законодавчій та адміністративній допомозі, що її надає держава знедоленим та безправним індивідам, «англійський соціалізм, або - ця назва, напевне, точніша ~ соціальну реформу», яка є «просто дедалі шир­шим застосуванням уже утвердженого принципу, який визнали і з яким погодились державні діячі, що належать до обох політичних партій»⁶. Соціалізм, що аж ніяк не був чужою або нового силою, тут ототожнено з тим, що стало конкурентом офіцій­ного соціалізму. Ліберали, звичайно, помітили, що політичні групи з протилежними поглядами претендують на назву «соціалізм»⁷, але прикметно, що такі ліберали, як Етерлі-Джонс, - людина, тісно пов'язана з робітничими питаннями, - наполягали на тому, щоб розглядати соціалізм не тільки як визначену теорію, а ще й як вчення, яке виходить за рамки партійної термінології і є майже синонімом британського спосо­бу розв'язання соціальних проблем. Проте згодом сам Джозеф Чемберлен, що стояв на чолі практичних соціальних реформ, заявив (що прозвучало як відлуння урядо­вих спроб подолати соціальну нерівність): «Звичайно, це соціалізм... [К]ожна добра законодавча постанова, з допомогою якої суспільство намагалося взяти на себе відповідальність і виконати свої зобов'язання перед бідними - це, звісно, соціалізм, але від цього вона аж ніяк не стає гіршою»⁸.

Крім цього «народного» способу засвоєння соціалізму, що водночас був спрямо­ваний на доведення природних ліберальних симпатій до соціальних проблем, а в інтелектуальній сфері - на те, щоб перехопити вітер із соціалістичних вітрил, пи­тання про відносини лібералізму й соціалізму почало набагато глибше досліджува­тися теоретично. Головні засновки ліберального мислення про соціальну реформу формувалися в атмосфері нескінченних дискусій про індивідуалізм, протиставле­ний соціалізму, про соціалізм і колективізм, про муніципальний і державний соціа­лізм. ЦІ дискусії були пов'язані з різними гіпотезами про природу людини та суспіль­ства, які спонукали лібералів шукати конкретних варіантів розв'язання соціальних проблем. Як теорія соціалізм для передових лібералів означав етичну, гуманістичну концепцію людини в суспільстві, на відміну від різноманітних відтінків доктринер­ських, детерміністських, утопічних і марксистських переконань. Цей підхід був спільним для широкого спектра прогресивних мислителів - християнських соціа-

Therl^JoLLAL^sm and Social Reform: A Warning // New Review. - 1893. - T. 9. - С 631 Haldane R В The Liberal Creed // Contemporary Review. - 1888. - T. 54. - С 467^168. Chamberlain J. The Radical Platform. - Edinburgh, 1885. - С 23.

690