8. Виробництво як процес суспільної праці.

Виробни́цтво — процес створення матеріальних і cycпільних благ, необхідних для існування і розвитку.  У процесі виробництва взаємодіють праця і природа. Праця - людська діяльність, спрямована на створення матеріальних і духовних благ для задоволення потреб людей. Проте створення матеріальних благ у певних межах може здійснюватися і без безпосе-редньої участі людини (автоматизоване виробництво, хімічний процес тощо). В цьому випадку праця не зникає, вона переміщується у сферу регулювання, управління.

Праця і виробництво - не тотожні поняття. Виробництво - це процес праці, яка має завершений, результативний характер. Така праця є продуктивною, а засоби її здійснення - засобами виробництва. Якщо вироблено продукт, процес виробництва відбувся. Може статися, що праця мала місце, але продукт з якихось причин не створено. Таке виробництво має незавершений характер.

Виробництво як процес суспільної праці складається з таких фаз: безпосереднього виробництва, розподілу, обміну, споживання. Воно послідовно проходить усі ці фази і одночасно перебуває в кожній з них у певний момент.

Виробництво має дві взаємопов'язані сторони: відношення людей до природи і відносини людей у процесі виробництва. Перша відоб­ражає матеріальний зміст процесу праці, а друга -його суспільну форму. Люди беруть участь у виробництві не самостійно, а колективно, спільно, в силу чого виробництво завжди є суспільним. Поглиблення суспільного розподілу праці посилює суспільний характер виробництва.

Результатом виробництва виступає продукт або благо, які задоволь­няють ті чи інші потреби членів суспільства. Задоволення цих потреб відбувається за допомогою споживання не тільки матеріальних благ, але й послуг. Адже багато речей людина купує заради послуг, які також міг би отримати, оплативши її. Наприклад, споживач може вибирати: купу­вати пральну машину або користуватись послугами пральні.

Розрізняють виробниче споживання, яке входить до складу виробництва і включає споживання сировини, палива, енергії, використання машин, а також витрати фізичної і духовної енергії людини. І особисте споживання або власне споживання, в процесі якого задовольняються особисті потреби людей в їжі, одязі, житлі, відпочинку, освіті.

Кожна задоволена потреба породжує нову, часто більш складну. Зростання і ускладнення потреб - потужна рушійна сила розвитку ви­робництва. В той же, час самі потреби, в жодному разі, не виникають випадково, з фантазії людини. Їх поява зумовлена перш за все самим виробництвом. Наприклад, суспільна потреба в автомобілях, телевізо­рах, відеомагнітофонах, телефонному зв'язку виникла лише на базі ство­рення і організації достатньо масового виробництва.

9. Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів.

Основні фонди —це сукупність матеріально-речових цінностей, які вик-ся як засоби праці у виробничій (господарчій) діяльності на протязі періоду, який перевищує 365 дні з моменту введення, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним і моральним зносом: будівлі, споруди, передатні пристрої, робочі та силові машини, обладнання, вимірювальні та регулюючи прилади та пристрої, транспортні засоби, інструменти, виробничий та господарчий інвентар, продуктивна худоба та ін.

Основні виробничі фонди піддаються фізичному і моральному зношенню.

Фізичне спрацювання (зношення) - це втрата ОФ їх споживчої вартості, тобто певних властивостей. Н., зниження продуктивності, втрата частини функцій тощо. фіз. спрац. відбувається як під час роботи основних фондів, так і при їх бездіяльності (наприклад, під впливом корозії). Ступінь фізичного зношення устаткування залежить від багатьох факторів; конструкції і якості матеріалів, типу виробництва, спе­цифіки технологічних процесів, кваліфікації робітників, часу фак­тичного використання і продуктивності устаткування...

Моральне спрацювання (знос) ОФ відображає зменшення їх вартості незалежно від фізичного зношення. Роз­різняють моральний знос першого (І) і другого (II) роду. Мор. знош. І роду відбувається тоді, коли основні фонди з аналогічними споживчими властивостями (продуктив­ністю, функціями, експлуатаційними характеристиками) з'яв­ляються на ринку за більш низькою ціною; викликається підвищенням продуктивності праці в галузях, які виготовляють основні фонди, зокрема, ви­робництво машин здійснюється з меншими витратами, і вони стають дешевшими. Моральне зношення II роду відбувається тоді, коли за тією самою ціною на ринку з'являються основні фонди з більш висо­кими споживчими властивостями; зумовлене тим, що починається випуск більш ефективних машин і устаткування (вища продуктивність, більша кількість виконуваних функцій, менша енергоємність та ін.) за такою са­мою ціною.

Часто відбувається поєднання зазначених видів морального зно­шування (тобто І і II роду), У цьому випадку за більш низькою ціною можна купити основні фонди навіть з більш високими функ­ціональними характеристиками, ніж аналоги, які вони заміняють. Інакше кажучи, нова техніка виявляється і дешевшою, і кращою.

Фізичне спрацювання основних фондів частково компенсується шляхом капітального ремонту, а повна компенсація здійснюється шляхом заміни старих елементів основних фондів новими. Наслідки морального зносу  можна усунути :-модернізацією устаткування; реконструкцією (функціональний знос);-скороченням термінів використання основних фондів;- підвищенням інтенсивності експлуатації (технологічний знос).

Амортизація – процес систематичного перенесення вартості ОФ і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або покращення протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Перенесена вартість включається у витрати на випуск товарної продукції у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених законодавчими актами.

Накопичення коштів у вигляді амортизаційних відрахувань здійснюється за рахунок надходження виручки від реалізації готової продукції.

У практиці господарювання можуть застосовуватися наступні методи амортизації :

Нарахування річної амортизації здійснюється одним з таких методів:

- прямолінійним;

- зменшення залишкової вартості (Залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю і сумою нарахованого зносу);

-кумулятивним: річну суму амортизації визначають як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця терміну корисного використання об'єкта основних засобів, на суму кількості років його корисного використання;

- виробничий: місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Амортизація не нараховується на : споруди благоустрою та житлові будинки, бібліотечні та архівні фонди; автомобільні дороги загального використання.

Відтворення основних фондів: Процес Відтворення основних фондів: 1. Придбання; 2. Поточний ремонт – збереження засобів праці у придатному для продуктивного використання стані проведення регулярних ремонтно-профілактичних операцій з метою усунення дрібних неполадок і запобігання прогресуючому фізичному спрацюванню. 3. Капітальний ремонт - максимально можливе відновлення первісних техніко-експлуатаційних параметрів засобів праці. 4. Відновлювальний ремонт – ремонт, необхідність у проведенні якого виникає внаслідок стихійного лиха. 5. Модернізація діючого виробничого устаткування – удосконалення виробничого устаткування з метою запобігання техніко-економічному старінню та підвищення техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог. 6.Реконструкція основних фондів – розширення та переобладнання основних фондів, які створюють умови для виробничого процесу. 7. Технічне переозброєння основних фондів – заміна та оновлення активної частини основних фондів.