1.Економічна освіта і виховання в процесі учбової і позакласної освіти.

Економіка - це вчення про те як обмежені виробничі ресурси використовуються для задоволення людських потреб і бажань.

Ек. освіта- відображає освітній аспект теорії економічного виховання і вказує на його зміст, складова частина економічного виховання.

Ек. виховання- планомірний процес спрямований на формування основ економічних знань, умінь, навичок, якостей особистості, необхідних для участі в практичній діяльності ( здатність до самоосвіти, абстрагування, організованість, діловитість, заповзятливість). Мета ек. освіти:- розвинути в учнів основи раціонального (ек.) мислення, навчити учнів приймати ефективні рішення та бути відповідальними суб’єктами ринкових відносин, готовності громадян свідомо діяти в суспільстві.

Функції ек. Освіти 1)освітня – отримання учнями знань з основ економіки, знань та вмінь застосовувати їх на практиці; 2)розвиваюча – розвиток в учні пізнавальних можливостей, формування вміння самостійної діяльності; 3)виховна – формування активної громадської позиції молоді.

Екон освіта cладається з: економічна культура; економічне мислення та поведінка; економ грамотність; творча активність, підприємливість.

Ек. вих. спрямоване на формування в учнів певних особистісних рис характеру, таких як економне витрачання грошей, вміння планувати, раціональна поведінка. Важливим елементом ек.вих. є формування у учнів ек. культури, оскільки вона впливає на економічну поведінку людини і від рівня ек. культури населення залежить рівень розвитку держави. Володіння ек. культурою передбачає дотримання моральних норм, знання об’єктивних ек. законів, знання і розуміння основних ек. категорій, взаємоузгодження власних і суспільних ек. інтересів і дотримання державної законодавчої бази в господарській діяльності.

Важливим компонентом ек. культури є ек. свідомість-знання основних законів розвитку ринкової ек., підвищення ефективності виробництва, системи управління та методів господарювання-забезпечує розуміння ек. життя сусп., перетворення кожного працівника на активного, творчого учасника виробничого процесу. Складником ек. свідомості є ек. мислення — здатність до осмислення явищ економ. життя з урахуванням досягнень науки і техніки. Воно сприяє творчому розв'язанню особистістю економ. проблем, конкретних трудових завдань.

Школяр як майбутній працівник має оволодіти такими економ. навичками: планування і організації своєї праці; виконання професійних обов'язків, трудових завдань згідно зі встановленими ек. та іншими нормативами; оцінки результатів своєї праці за відповідними критеріями; пошуку шляхів підвищення ефективності своєї праці; вдосконалення виробництва в галузі своєї професійної діяльності.

Зміст ек. освіти та виховання учнів загальноосвітньої школи визначений навчальним предметом «Основи економічних знань», що вивчається в 11-му класі.

Проте цілком покладатися тільки на цей курс було б нелогічно. Тому «Державним стандартом загальної середньої освіти. Економіка» запропоновано чотирьох рівневий підхід, що передбачає послідовність і безперервність ек. освіти та вих. школярів. Наступність виявляється в структурі курсів: -нульовий рівень — 1—4 (1—3) класи; -перший рівень — 4—7 класи;-другий рівень — 8—9 класи;-третій рівень — 10—11 класи. 1-3 кл: діти отримують початкові уявлення про навколишнє економ. середовище. Формуються первинна економ. культура та грамотність. У цьому віці передбачено: вивчення основних ек. понять, з якими діти стикаються у повсякденному житті; навчання дітей умінню робити вибір та оцінювати його наслідки для себе і для своєї родини, друзів; формування почуття відповідальності за прийняті рішення. Перший рів передбачає послідовне розширення кругозору учнів, подальше вивчення ек. понять; нагромадження нового досвіду у прийнятті зважених економ. рішень у процесі вибору; висвітлення зв'язків, що існують у ринковій економі. між людиною (дитиною), сім'єю, державою. Другий рів. спрямований на вивчення ек. на рівні системат. підходу до набуття знань про економ. поняття, категорії. Цей вік сприятливий до засвоєння основ підп-цької д-сті. Водночас учні можуть отримати певні проф. орієнтири. Економ. освіта та виховання в 10—11 кл. повинні забезпечити поглиблене засвоєння комплексу універсальних економ. категорій і законів, набуття досвіду роботи зі спеціальною ек. літ., навичок робити економ. обґрунтовані висновки замість емоційних, досвіду планування свого подальшого життя. Учні повторюють і поглиблюють вивчений матеріал, розглядають категорії та закони, які через їхню складність не аналізувалися на попередніх етапах.

У процесі економ. вих. важливо формувати в учнів здорові матеріальні потреби. Потреба — необхідність у чомусь, яка задовольняється переважно завдяки трудовій діяльності у процесі якої створюються необхідні людині предмети. У вихованні учнівської молоді важливо, щоб матеріальні потреби не домінували над духовними.

Духовність — специфічно людська риса, що виявляється в багатстві духовного світу індивіда, його ерудиції, розвинутих інтелектуальних та емоційних запитах, моральності й передбачає оволодіння духовними цінностями — витворами людського духу.

Економ. вих. здійснюється передусім у процесі вивчення основ наук, зокрема основ економ. знань, економ.географії, трудового навчання. На уроках матем. учні розв'язують задачі економ. змісту. Уроки фізики, біології, хімії демонструють використання у виробництві досягнень науки і техніки.

Кл. керівник здійснює економ. вих. у такий спосіб: залучення дітей до праці із самообслуговування, ремонту обладнання і приміщень, розподілу шкільного бюджету; обговорення газетних та журнальних статей на економ. теми; виробничі екскурсії, зустрічі з працівниками п-ств; залучення учнів до економ. відносин у школі та вдома.