77. Трудові відносини і заробітна плата. Доходи населення

Трудові відносини — врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають як результат впливу норм трудового права на поведінку суб'єктів трудової діяльності в результаті укладення трудового договору, внаслідок якого між ними виникають правові з'вязки, а також відносини з приводу встановлення умов праці на підприємстві, навчання й перекваліфікації за місцем роботи та відносини, пов'язані з наглядом і контролем за додержанням трудового законодавства, вирішенням трудових спорів та працевлаштуванням громадян.

Зарплата — це винагорода, розрахована, як правило, у грошовому еквіваленті, яку за трудовим договором  власник виплачує працівнику за виконану ним роботу.

Відрядна форма оплати праці – це оплата праці за кількість зробленої продукції (робіт, послуг).

1. При прямій відрядній системі оплата праці здійснюється за кожну одиницю виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Заробіток працівника (Зппв) розраховується множенням кількості одиниць виробленої продукції (Вп) та розцінки за одиницю продукції (Ро).

2. За непрямої відрядної системи заробіток працівника залежить не від його особистого виробітку, а від результатів праці працівників, що їх він обслуговує. Вона застосовується для ОП наладчиків, ремонтників. Заробіток робітника (Зпнв) розраховується за формулою: Зпнв = О х Квн , де О – кількість об'єктів (робочих, бригад), що обслуговуються по встановленій нормі допоміжниа робітником.; Квн – середній коефіцієнт виконання норм виробітку всіма робітниками, що обслуговуються.

3. Відрядно-преміальна система передбачає, що робітникам, крім основного заробітку, нараховуються премії (за виконання норм виробітку, економію матеріалів, якість продукції тощо).

4. При відрядно-прогресивній системі виконані роботи оплачуються: в межах норми за твердими розцінками, понад норми за підвищеними прогресивно-зростаючими розцінками. Зв прог = Ро вН + Р1 пН, де Ро вН оплата робіт, виконаних у межах встановленої норми (вН) за звичайними відрядними розцінками Р, а Р1 пН оплата робіт, виконаних понад нормативний (базовий) рівень (пН), – за підвищеними розцінками (Р1) залежно від ступеня виконання завдання.

5. Відмінність акордної системи полягає в тім, що працівникові або групі працівників розцінки встановлюються не за окремі операції, а за весь комплекс робіт із визначенням кінцевого строку його виконання (напр., буд. роботи).

ІІ. Погодинна форма ОП робітників здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками з урахуванням відпрацьованого часу та рівня кваліфікації, що визначається тарифним розрядом.

1. За простої погодинної оплати заробіток працівника (Зп) розраховується множенням погодинної тарифної ставки відповідного розряду (с) на кількість відпрацьованих годин (t): Зп=с х t. Основним документом, який служить підставою для нарахування зарплати, є табель використання робочого часу.

У цьому разі для розрахунку погодинного заробітку працівника достатньо знати його розряд, погодинну тарифну ставку даного розряду і кількість відпрацьованих годин за табелем.

2. При розрахунку заробітної плати за посадовим окладом останній зберігається при відпрацюванні всіх робочих днів місяця. Якщо відпрацьована неповна кількість робочих днів, середньоденний заробіток перемножається на кількість відпрацьованих днів.

3. У почасово-преміальній системі окрім тарифного заробітку (с t) працівник одержує премію (m) за досягнення певних кількісних або якісних показників. Загальний заробіток (Зпрем) визначається за формулою: Зпрем = с t + m

За застосування почасово-преміальної системи з використанням нормованих завдань заробіток може складатися з трьох частин: 1) почасового заробітку, що розраховується пропорційно відпрацьованому часу, і доплат за професійну майстерність та умови (інтенсивність) праці; 2) додаткової оплати за виконання нормованих завдань, що нараховується у відсотках до почасової оплати за тарифом; 3) премії за зниження трудомісткості виробів або робіт.

Тарифна система складається з 4-х основних елементів (відповідно до закону України «Про оплату праці»):

1. тарифні сітки характеризує зміну тарифних ставок залежно від кваліфікації працюючих і галузевої приналежності підприємства.

2. тарифні ставки визначають величину оплати праці робітника відповідного кваліфікаційного розряду за одиницю часу (година, день, місяць).

3. схеми посадових окладів використовуються для ОП керівників, спеціалістів і службовців.

4. тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) містять перелік характеристик робіт, що виконуються, за їх складністю і точністю, а також вимоги до освіти і практичних навичок працюючих, що необхідні для виконання роботи.

Державне регулювання оплати праці здійснюється на основі Закону України «Про оплату праці», Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України.

Доходи населення — це інструмент для визначення рівня добробуту суспільства. Ринкова економіка, орієнтуючи населення на підвищення свого добробуту, передусім за рахунок трудової активності, ініціативи і підприємництва, поряд з підтриманням соціально-незахищених груп населення.

Доходи населення — це сукупність коштів і витрат для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини.

Розрізняють грошові і натуральні доходи. Формування грошових доходів здійснюється за рахунок оплати праці працівників, виплат із соціальних фондів, підприємницьких доходів, доходів від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, інших доходів (аліментів, гонорарів, благодійної допомоги тощо). Натуральні доходи включають продукцію особистого підсобного господарства, що використовується на особисте споживання, а також трансферти в натуральній формі.

Виділяють номінальні і реальні доходи. Номінальні доходи — це величина нарахованих виплат і натуральних видач. Реальні доходи — це номінальні доходи, скориговані на зміни цін на товари і тарифів на послуги. Індекс споживчих цін впливає на купівельну спроможність номінальних доходів населення: , де: Др — доходи реальні; Дн — доходи номінальні; Іц — індекс споживчих цін.

Номінальні і реальні доходи, а також розміри і динаміка основних доходів окремих груп населення, таких як заробітна плата, пенсії або стипендії, дають перше уявлення щодо рівня життя.

Для характеристики добробуту населення велике значення мають сукупні доходи (всього населення, сім’ї, окремого індивідууму, зростання яких за умови незмінних цін і податків (або їх меншого підвищення порівняно зі збільшенням доходів) свідчить про підвищення можливостей задоволення потреб.