88. Поняття і види прибутку підприємства

Прибуток — це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

- Прибуток є метою підприємницької діяльності і береться за головний показник її ефективності. - Прибуток – перевищення доходу над витратами. Зворотна величина називається збитком. - Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію його на певному рівні.

Виокремлюють кілька видів прибутку:

І. Залежно від формування та розподілу:

Загальний прибуток — це весь прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування (податок на прибуток) та розподілу (за пайовими частинами). Такий прибуток інакше називають балансовим.

Прибуток після оподаткування – прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства, має поширену у вітчизняній літературі та практиці назву — чистий прибуток.

ІІ. У зарубіжній економічній теорії та підприємництві загальновживаними є поняття валового, маржинального та операційного прибутку.

Валовий прибуток — це різниця між виручкою (доходами) та виробничими витратами. Це поняття включає власне прибуток і так звані невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати. Адміністративні – пов’язані з управлінням підприємством, наприклад, виплата зар.плати, оренда, страхування тощо. Витрати на збут (комерційні), наприклад, виплати на транспортування, рекламу тощо.

Операційний прибуток, його часто називають чистим прибутком, дорівнює валовому прибутку мінус невиробничі витрати.

Маржинальний прибуток характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат (витрати на сировину, електроенергію тощо, зал.від обсягів виробництва). Він включає власне прибуток і постійні витрати (виплати за оренду, за кредитами, зар.плату).

ІІІ. За способом формування:

Прибуток від продажу (реалізації) продукції (послуг) обчислюється як різниця між виручкою від продажу продукції (без урахування податку на додану вартість і акцизного збору) та її повною собівартістю;

Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів (матеріальний активів), нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо. Його розраховують як різницю між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об’єкта, який продається, з урахуванням витрат на продаж (демонтаж, транспортування, оплата агентських послуг).

Прибуток від позареалізаційних операцій — це прибуток від пайової участі в спільних підприємствах, здавання майна в оренду (лізинг), дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов’язаннями, роялті, надходження від економічних санкцій тощо.

89. Види і форми контролю в процесі засвоєння економічних знань

Види контролю:

• Попередній контроль проводиться в основному з діагностичною метою перед вивченням нової теми на початку уроку, чверті для ознайомлення із загальним рівнем підготовленості учнів з предмета і планування подальшої організації навчально-пізнавальної діяльності. Результати цього контролю суттєво впливають на конкретизування змістового компонента дидактичного процесу, основних методів, форм і засобів його проведення, обгрунтування повторення певних розділів тощо.

• Поточний контроль здійснюється педагогом у ході повсякденної навчальної діяльності (в основному під час планових занять) шляхом систематичних спостережень за навчальною діяльністю учнів на кожному уроці. Мета– оперативне отримання об'єктивних даних про рівень знань учнів і якість навчальної роботи на уроці, а також вирішення завдань керівництва навчальним процесом. 

• Періодичний контроль є зазвичай плановим, заздалегідь визначеним. Він полягає у визначенні рівня та обсягу набуття учнями знань, навичок та вмінь за певний період (декілька уроків) з метою виявлення рівня оволодіння ними. Тематичний контроль – різновид періодичного. Основною одиницею оцінювання є навчальна тема. 

• Підсумковий контроль – це перевірка рівня засвоєння знань, навичок і вмінь учнями за більш тривалий період навчання: за семестр, рік або курс навчання (заключний контроль). Підсумковий контроль дає змогу визначити також ефективність функціонування всього дидактичного процесу й окремих його ланок.

Контроль надає педагогам об'єктивний матеріал, всебічний і глибокий аналіз якого допомагає зрозуміти сильні та слабкі сторони їхньої діяльності, своєчасно виявити певні недоліки та вжити необхідні заходи для їх усунення й підвищення ефективності навчання. Кожну оцінку вчитель обов’язково повинен аргументовано умотивовувати, доводити до відома учня та оголошувати перед класом (групою).

Виховні функції контролю:

• контроль має вдосконалювати дидактичний процес;

• покликаний стимулювати в учнів прагнення систематично самостійно працювати над навчальним матеріалом, розвивати мотивацію учіння та водночас підштовхнути педагога до підвищення якості дидактичних заходів і вдосконалення своєї педагогічної майстерності;

• має сформувати в учнів навички та вміння самоконтролю і самооцінки.

Форми контролю:

• індивідуальна перевірка передбачає перевірку розгорнутої відповіді студента з виставленням відповідної оцінки. Проводячи інд.опитування, викладач повинен продумати, що в цей час робитимуть інші учні (напр., виправлятимуть помилки, доповнюватимуть тощо)

• фронтальна перевірка передбачає короткі відповіді з місця на короткі запитання або пис.роботу на початку, або в кінці уроку (≈ 5 хв.).