- •1.Економічна освіта і виховання в процесі учбової і позакласної освіти.
- •2. Економіна теорія: предмет і особливості методу дослідження.
- •4. Типологія і структура сучасного уроку.
- •5. Макроекономічна рівновага в моделі ad – as.
- •6. Оцінка, класифікація та структура основних фондів.
- •7. Структура уроку засвоєння нових знань.
- •8. Виробництво як процес суспільної праці.
- •9. Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів.
- •10. Структура уроку засвоєння навичок і вмінь.
- •11. Концепція еластичності попиту і пропозиції.
- •12. Показники ефективності основних фондів.
- •13. Структура уроку засвоєння навичок і вмінь.
- •14. Модель кругообороту ввп, доходів та витрат. Загальні умови макроекономічної рівноваги.
- •15. Рентабельність як узагальнюючий показник ефективності діяльності підприємства.
- •16. Структура уроку застосування навичок і вмінь.
- •17. Суспільне виробництво. Матеріальне і нематеріальне виробництво.
- •18. Суть і завдання фінансової діяльності підприємства.
- •19.Структура уроку перевірки, оцінювання і корекції знань, навичок і вмінь.
- •20. Основні фактори суспільного виробництва та їх взаємодія.
- •21.Міжнародна економічна інтеграція. Головні інтеграційні угруповання світу
- •22. Структура комбінованого уроку
- •1. Організаційний момент.
- •2. Актуалізація опорних знань учнів.
- •3. Перевірка домашнього завдання.
- •4. Мотивація вивчення нової теми. Виклад нового матеріалу.
- •5. Узагальнення й закріплення вивченого на уроці.
- •6. Висновки й підсумки роботи на уроці.
- •7. Домашнє завдання.
- •23. Відтворення, його види та типи
- •24. Номінальний і реальний внп. Індекс цін. Дефлятор внп
- •25. Методи навчання основам економічних знань: види і характеристика
- •26. Економічне зростання та його типи
- •27. Циклічність економічного розвитку. Фази економічного циклу. Потенційний внп
- •28. Методи організації і здійснення учбово-пізнавальної діяльності
- •29. Економічні системи, їх діалектика і типи
- •30. Форми безробіття та його природний рівень. Розрахунок рівня безробіття
- •31. Методи стимулювання і мотивації навчання
- •33. Фінансова система і фінансова політика. Необхідність і сутність фінансів
- •35.Суть підприємництва та умови його існування. Види підприємництва
- •36. Ринок цінних паперів. Фондова біржа
- •37. Форми і засоби навчання основам економічних знань
- •38. Теорії поведінки споживача
- •39. Виробнича функція з одним змінним фактором
- •40. Лекція як традиційна форма викладання економічних дисциплін
- •1. Пізнавальні функції лекції:
- •2. Особливості змісту лекції:
- •3. Помилки лекторів:
- •4. Методичні засади читання лекції:
- •5. Види лекцій:
- •6. Міні лекція
- •41. Ринок: структура і функції
- •42. Витрати фірми в короткостроковому і довгостроковому періоді.
- •43. Особливості змісту лекцій.
- •44. Ринкове середовище господарювання підприємств та організацій
- •Види ринків з урахуванням поведінки їх суб’єктів
- •Інфраструктура ринку
- •8) Принципи поведінки суб’єктів господарювання на ринку
- •45. Сутність і функції процесу управління підприємством.
- •46. Особливості підготовки вчителя до лекції в загальноосвітній школі
- •48. Державне економічне регулювання діяльності суб’єктів господарювання.
- •49. Методичні особливості читання лекції.
- •61. Гра як форма і метод активного навчання основам економічних знань
- •62. Фінансові інвестиції та оцінка їх ефективності
- •Приведення до теперішньої вартості майбутніх грошових потоків від інвестицій.
- •63. Структура підприємства і принципи організації виробництва
- •2. За формою спеціалізації основних цехів розрізняють :
- •64. Гра як особливий вид діяльності людини
- •65. Форми суспільної організації виробництва
- •66. Принципи і методи планування та прогнозування діяльності підприємства
- •67. Гра як засіб засвоєння наукових знань і учбових вмінь
- •68. Гроші – сутність і функції
- •69. Стратегічне планування на підприємстві
- •1. Визначення місії підприємства.
- •2. Встановлення цілей підприємства
- •3. Аналіз і оцінка зовн.Та внутр.Середовища.
- •71. Інфляція – типи і шляхи подолання
- •72. Доходи підприємства і шляхи їх формування
- •73. Учбові задачі – особливості змісту і розв’язання
- •74.Продуктивність, мотивація та оплата праці
- •75. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства
- •76. Засоби економічної освіти школярів у процесі вивчення математики
- •77. Трудові відносини і заробітна плата. Доходи населення
- •78. Прямі і непрямі податки. Їх види і роль в економіці
- •79. Форми економічної освіти школярів у процесі вивчення математики
- •80. Витрати підприємства. Собівартість продукції
- •81. Засоби економічної освіти школярів у процесі вивчення фізики.
- •82. Загальна характеристика методу конкретних ситуацій («кейс-стаді»)
- •83. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства
- •84. Виробництво, якість і конкурентоспроможність продукції
- •85. Техніко-технологічна база виробництва
- •Структурна характеристика техніко-технологічної бази підприємства
- •86. Форми економічної освіти школярів у процесі вивчення фізики
- •87. Методи розрахунку внп (ввп)
- •88. Поняття і види прибутку підприємства
- •89. Види і форми контролю в процесі засвоєння економічних знань
- •90. Банкрутство, реструктуризація, санація підприємств.
21.Міжнародна економічна інтеграція. Головні інтеграційні угруповання світу
Міжнародна економічна інтеграція – це процес господарсько-політичного об'єднання країн на основі розвитку глибоких стійких взаємозв'язків і поділу праці між національними господарствами, взаємодії їхніх відтворювальних структур на різних рівнях і в різних формах.
Міжнародна економічна інтеграція — вищий рівень розвитку МЕВ, для якого характерні:
синхронізація процесів відтворення в межах інтеграційного угруповання;
створення господарського комплексу з тісними взаємозв’язками економік, при збереженні національного пріоритету розподілу праці;
створення спільної інституціональної структури регулювання переважно наднаціонального типу;
узгоджена політика.
Головні учасники і організатори інтеграційного процесу:
1.Держави. 2.Партії. 3.ТНК. 4.Громадські організації.
Передумови інтеграції:
близькість рівнів економічного розвитку і ступеня ринкової зрілості країн, що інтегруються. За рідкісним винятком (НАФТА) міждержавна інтеграція розвивається або між промислово розвинутими, або між країнами, що розвиваються;
географічна близькість країн, що інтегруються;
спільність економічних і інших проблем;
демонстраційний ефект. У країнах, що створ. інтеграційні об'єднання, звичайно відбуваються позитивні зрушення (прискорення темпів економічного зростання, зниження інфляції, зростання зайнятості і т. д.), що робить певний психологічний вплив на інші країни. Демонстраційний ефект виявив себе, наприклад, у бажанні країн колишнього СРСР якнайшвидше стати членами ЄС, навіть не маючи для цього макроекономічних передумов;
«ефект доміно». Після того, як більшість країн того чи іншого регіону стали членами інтеграційного об'єднання, інші країни, що залишся за його межами, зазнають деяких труднощів, пов'язаних з переорієнтацією економічних зв'язків країн, що входять в угруповання, одна на одну. Це нерідко приводить навіть до скорочення торгівлі країн, що залишся за межами інтеграції. У результаті вони також змушені вступити в інтеграційне об'єднання. Наприклад, після вступу Мексики в НАФТА, багато латиноамериканських країн поспіш укласти з нею угоди про торгівлю.
Сьогодні у світі нараховується близько 20 міжнародних економічних угруповань. Серед них до найбільш ефективно діючих можна віднести: в Західній Європі - Європейський Союз (ЄС); у Північній Америці - Північноамериканську угоду про вільну торгівлю (НАФТА); у Південній Америці – Південний спільний ринок (МЕРКОСУР); в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні – Азіатське-Тихоокеанське економічне співтовариство (АТЕС); в Південно-Східній Азії - Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН).
Європейський Союз (1993) - це інтегр. об’єднання 27-ми країн Європи.
Завдання ЄС - утворення тісного союзу народів Європи; сприяння збалансованому і стабільному економічному розвитку шляхом формування європейського простору без внутрішніх кордонів; посилення економічної і соціальної взаємодії; утворення економічного і валютного союзу та єдиної валюти; розвиток співробітництва у сфері юстиції і внутрішніх справ.
НАФТА (1994 р.) США, Канадою і Мексикою. НАФТА є регіональною зоною вільної торгівлі. Угода про Північноамериканську зону вільної торгівлі містить комплекс домовленостей, що розповсюджуються, крім торгівлі, на сферу послуг і інвестицій. Специфіка цього регіонального інтеграційного об’єднання полягає у значному відставанні економіки Мексики від економік США і Канади.
Інтеграційним проектом у Південній Америці, що конкурує з об’єднанням НАФТА і виступає своєрідним буфером проти проникнення США до Латиської Америки, є Південний спільний ринок – МЕРКОСУР. (1995 р., Аргентина, Бразилія, Парагвай і Уругвай). В 2006 р. до цієї організації приєдналася Венесуела.
В Азіатсько-Тихоокеанському регіоні достатньо успішно діє міжнародна економічна організація - Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво – АТЕС. АТЕС утворено в 1989 р. в Канберрі за ініціативою прем'єр-міністрів Австралії і Нової Зеландії. Цілі - забезпечення режиму вільної відкритої торгівлі і зміцнення регіональної співпраці. До АТЕС входить 19 країн Азіатсько-тихоокеанського регіону (АТР) і 2 території - Гонконг і Тайвань, тому офіційно його учасники називаються не країнами-членами АТЕС, а економіками АТЕС: Австралія, Бруней, В'єтнам, Гонконг, Індонезія, Канада, КНР, Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Перу, Росія, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань, Філіппіни, Чилі, Південна Корея, Японія.
До складу Асоціації країн Південно-Східної Азії (АСЕАН) входять Бруней, Індонезія, Малайзія, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд. АСЕАН створена 1967 року. АСЕАН сформулювала певні пріоритети у виробництві для окремих країн-членів, щоб домогтися найраціональнішого використання ресурсів при виробництві певних видів промислової продукції. АСЕАН сприяла створенню в регіоні спільних підприємств і реалізації спільних виробничих проектів.