78. Прямі і непрямі податки. Їх види і роль в економіці

Податкова система – сукупність державних податків, зборів та мита й інших платежів, а також форм і методів їх побудови.

У ПС розрізняють поняття:

- оподаткування – метод розподілу доходів між господар. суб’єктами і державою, основний метод форм. доходів у державі, інструмент впливу на різні сторони діяльності платників податків;

-податок (збір, мито) – обов’язковий внесок у бюджет відповідного рівня, або у позабюджетні фонд, що що здійснюється платниками податків у порядку і на умовах визначених законодавчими актами;

- субєкт оподаткування (платник податків) – юр. або фіз.особа, яка зобов’язана у відповідності із законодавством сплачувати податок;

- обєкт оподаткування – те, що обкладається податком (прибуток, рента, зар.плата, майно).

Податкова база – сума, з якої знімається податок.

Податкова ставка – встановлений розмір податку на один.оподаткування.

Існує 2 підходи до встановлення податкових ставок:

1. Універсальний (встановлюється однаковий для всіх платників ставка)

2. Диференційований (встановлюється декілька ставок)

Диференціація:

• розріз платників (для більшості з них встановл. осн. ставка, а також зниж.і підвищення ставки для окремих платників)

• в розрізі різних характеристик і оцінок обєктів оподаткування.

По методу буд.податк. ставки :

1. Тверді (сталі) встановлюються у грош. виразі на одиницю оподаткув. у натуральному розрахунку:

- відносні встановлюються в конкретних сумах

2. Процентні встан.тільки до обєкта оподаткування, що має грошовий вираз:

• пропорційні: єдині ставки, що не зал.від розміру обєкту оподатк.;

• прогресивні: розмір збільш.згіднозбільшення обсягів обєкта оподатк.

• регресивні (зменш.згідно підвищення обсягів обєкта опопдаткування)

Види податків:

І. Прямі (знімаються з конкретної фізичної або юридичної особи і їх розмір залежить від масштабів обєкта оподаткування)

Види:

• прибутковий (встановлюється відносно доходів юр.та фіз.осіб). Форми: доходи на прибуток фірми або конкретної особи, зар.плату та інші доходи населення.

• майновий (обєкт- нерух.та рух.майно конкретного власника). Ставка податку визначається відповідно до грошової або фіз оцінки майна.

• поземельний (встановлений рівнь оподаткування в залежності від рівня розміру зем.діл.або доходів, що отримуються з неї).

• промисловий (сплачується у формі плати за право займатися певною пром.діяльністю в зал.від можливого доходу)

• податок на капітал (обклад.доходів від цінних паперів)

• подушний (встановл. У сталих розмірах для фіз.особи незалежно від доходів, які вона отримує або майна, яким вона володіє).

ІІ. Непрямі (або опосередковані, встановлюються в цінах окремих товарів, т.б їх сплачує покупець). Викор.дуже часто.

Групи (за характером торгівельної діяльності):

1. Внутрішні (вн.торг.):

а) акцизи – непр.податки, встановл.у вигляді надбавки або знижки. Встановлюється на продукцію високої рентабельності, яка має попит і дає можливість отримати великі прибутки від реалізації (горілчані, тютюнові вироби, нафта, бензин, легкові авто, коштовності тощо). Поділяються на:

- фіксований – встановлюється у грошовому вимірі на одиницю товарів, залежить від ціни реалізації, а іноді від якості, асортименту.

- пропорційний – встановл.у % до обсягу реалізації:

• на специфічні окремі види товарів (авто, діаманти);

• універсальні (для всього обсягу товарообороту):

* податок з обороту (з продажу, з покупки) обкладається весь обсяг реалізації;

* податок на додану вартість (ПДВ, ним обкладається наново створена вартість на кожному етапі виробництва; визначається як відношення вартості реалізованих товарів та послуг до вартості матеріальних витрат, віднесених на витрати виробництва і обігу; в Україні складає 20% вартості продукції).

б) фіскальна монополія – встановлення державою ціни, яка забезпечує певний дохід. За ек.змістом: ФМ є виразом прибутку держави від монополіз. товарів (найчастіше це сіль, горілч.вироби, табак, сірники).

2. Зовнішні (зовн.торг.): мито на експортуємі та імпортуємі товари.

Функції податків:

1. Забезпечення фінансування державних витрат;

2. Підтримка соціальної рівноваги шляхом перерозподілу доходів;

3. Держ.регулювання економіки.