61. Гра як форма і метод активного навчання основам економічних знань

Гра – одна з найважливіших сфер у життєдіяльності дитини, вона забезпечує необхідні емоційні умови для всебічного, гармонійного розвитку особистості. Гра має таке ж значення в житті дитини, яке у дорослого виробнича діяльність, робота.

Основна мета гри – підняти інтерес учнів до навчання, і тим самим підвищити ефективність навчання.

Урок-гру можна розглядати як одну з форм активного навчання, такі уроки передбачають творчий підхід з боку вчителя і учнів, освоєння умінь учнів в процесі активної пізнавальної діяльності.

Для учнів урок-гра – перехід в інший психологічний стан, це інший стиль спілкування, позитивні емоції, відчуття себе в новій якості. Загальний емоційний підйом захоплює всіх дітей навіть зазвичай пасивних.

Функції гри:

1. Навчальна — вивчення або повторення певних економічних понять, краще розуміння економічних процесів тощо.

2. Розважальна — створення сприятливої атмосфери, перетворення уроку на захоплюючу пригоду.

3. Комунікативна — об'єднання учнів у колектив, встановлення емоційних контактів.

4. Релаксаційна — зняття емоційної напруженості, спричиненої навантаженням на нервову систему за інтенсивного навчання.

5. Розвиваюча — гармонійний розвиток особистісних якостей для активізації резервних можливостей, розвиток пам’яті, уваги.

6. Виховна — виховання інтересу до предмету, корекція поведінки в ігрових моделях життєвих ситуацій.

В основі гри лежить поєднання інформаційного (репроду­ктивного), проблемного (евристичного) й ігрового навчання. В ній можна спостерігати три рівні активності учасників:

1. Репродуктивний — учасник гри за найсумліннішої праці не виходить за межі раніше знайденого способу дії.

2.Евристичний — учасник гри не задовольняється відомими, апробованими методами розв'язування задач, а шукає оригінального розв'язку.

3.Творчий — учасник гри, знайшовши розв'язок евристично, не спиняється на цьому, а намагається зрозуміти і використати всі його наслідки і можливості. Активність на творчому рівні якісно інша, ніж на евристичному: це вже шлях до самостійної творчості.

Використання економічних ігор у процесі навчання показує, що гра:

• вчить застосовувати знання на практиці,

• розвиває творчі здібності,

• виховує почуття колективізму,

• посилює інтерес до майбутньої праці та впевненість у правильному виборі спеціальності.

Поряд з позитивними якостями економічні ігри мають ряд недоліків і обмежень, які необхідно враховувати при проведенні гри та оцінюванні результатів.

1. Учень не може приділити праці стільки часу, скільки необхідно, він змушений пристосовуватись до ритму гри.

2. Учень надто збуджується, часто виходить на межу емоційної тривалості.

3. Коли учень не повірить у реальність “запропонованих обставин” всі зусилля викладача будуть змарновані.

За збалансованості умовних та реальних компонентів навчальна гра усвідомлюється і як умовна, і як реальна, служить засобом розвитку особистості учасника. За переважання виробничої сторони гра стає одноплановою і “вироджується” у тренажер – складний, але такий, що принципово не відрізняється від інших (не ігрових) типів тренажерів.

Для підвищення ефективності ігор треба не копіювати реальну господарську ситуацію, а відтворювати основні зв’язки, які учні повинні виявити, зрозуміти та використати.

Гра не має бути самоціллю, не повинна проводитися тільки ради розваги дітей. Вона обов'язково має підпорядковуватись конкретним учбово-виховним задачам. Через це гру наперед планують, продумують її місце в структурі уроку.

Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:

- ігри мають відповідати навчальній програмі;

- ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними;

- відповідність гри віковим особливостям учнів;

- різноманітність ігор;

- залучення до ігор учнів усього класу.

Вимоги до проведення гри:

1. Готовність учнів до участі у грі (кожний учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі у грі).

2. Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом.

3. Чітка постановка завдань гри. Пояснення гри – зрозуміле, чітке.

4. Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти.

5. Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати.

6. Не можна допустити приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінки за поразку в грі, глузування тощо).

7. Доцільно розсадити учнів (звичайно непомітно для них) так, щоб за кожною партою сидів учень сильніший, а другий – слабший. У такому разі ігри між сусідами по парті проходять ефективніше і постійно контролюються сильнішими. Розсадити учнів по рядах парт треба так, щоб рівень їхніх знань і розумового розвитку був приблизно однаковим, щоб шанс виграти мав кожен ряд учнів.

8. Гра на уроці не повинна проходити стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою. Учні мають засвоїти правила гри, крім того зміст гри, її форма повинні бути доступними для учнів.

Будь-які ігри передбачають наявність таких основних етапів:

1. Вступна частина (мета ігрового заняття).

2. Підготовча частина (правила гри).

3. Гра (постановка завдань, саме гра).

4. Аналіз результатів, підведення підсумків.