29. Економічні системи, їх діалектика і типи

Економічна система — це сукупність взаємопов'язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства.

Відомий амер. економіст П.Самуельсон визначає будь-яку економічну систему, незалежно від її соціально-економічної форми, як таку, що має відповідати на три запитання: Що? Як? Для кого? Економічна система має забезпечувати не лише теоретичну відповідь на ці запитання, а й реальні економічні дії.

Економічна система складається з трьох основних ланок: -продуктивних сил, -економічних відносин і механізму господарювання.

Продуктивні сили — це сукупність засобів виробництва, працівників з їхніми фізичними і розумовими здібностями, науки, технологій, інформації, методів організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб людей.

Економічні відносини — це відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних та нематеріальних благ.

Система економічних відносин складається з: техніко-економічних, організаційно-економічних, соціально-економічних відносин.

Техніко-економічні відносини — це відносини між людьми з приводу використання ними знарядь та предметів праці у процесі виробництва, за допомогою яких вони впливають на сили природи і створюють необхідні життєві блага.

Організаційно-економічні відносини — це відносини між людьми з приводу застосування способів і методів організації та управління суспільним виробництвом: відносини обміну діяльністю між людьми, спеціалізація праці, кооперування, концентрація та комбінування виробництва.

Соціально-економічні відносини — насамперед це відносини власності. Відносини власності визначають головне в економічній системі — спосіб поєднання працівника з засобами виробництва. Крім того, відносини власності зумовлюють історичну специфіку економічної системи, її соціальну структуру, систему влади.

Економічні системи знаходяться у постійному русі й розвитку. Серед економістів немає єдності щодо критеріїв класифікації економічних систем.

На сучасному етапі одним з найпоширеніших критеріїв класифікації економічних систем є спосіб організації господарської діяльності. Згідно з цим підходом економічні системи розрізняють за такими ознаками: форма власності на засоби виробництва і спосіб координації та управління економічною діяльністю.

При цьому розрізняють такі економічні системи:

1)Традиційна економічна система - найбільш древня система. Найбільш характерними рисами традиційних економічних систем є те, що їм притаманне панування натурально-общинних форм господарювання, багатоукладність економіки, виробництво, розподіл та обмін здійснюються на основі звичаїв, традицій і культових обрядів. Виробництво матеріальних і нематеріальних благ здійснюється за допомогою примітивної техніки з широким застосуванням ручної некваліфікованої праці з найпростішими формами її організації та за наявності слабкорозвиненої інфраструктури. Наслідком традиційної економічної системи є соціально-економічний застій, бідність і зубожіння основної частини населення. Стійке зростання його чисельності порівняно з низькими темпами економічного розвитку супроводжується високим рівнем безробіття та низькою продуктивністю праці.

Хоча традиційні економічні системи притаманні далекому минулому, деякі їх риси і нині властиві слабко розвиненим країнам. В сучасних умовах країни зі значними залишками традиційної економіки розвиваються під впливом іноземного капіталу, є постачальниками сировини та матеріалів для світового господарства, слугують ринками збуту готової продукції економічно розвинених країн світу.

2)На зміну традиційної прийшла ринкова система (капіталізм – 18 ст.).

Ринкова економіка - це така економічна система, в якій всі питання економіки вірішують через ринок, ціни, прибуток та витрати. Ринковій економіці властиве мінімальне втручання держави у господарську діяльність. Основними перевагами ринкової економіки є приватна власність на засоби виробництва, ринковий механізм регулювання економічних процесів, що базується на системі вільної конкуренції, свобода економічної діяльності. Ознаки ринкової економіки: - велика частка економіки знаходиться у приватній власності;- ринкова система управління;- вільна свобода розвитку підприємництва; - створення умов підприємствам для отримання максимального прибутку; - незначне втручання держави в економіку. Недоліки РЕ: породження монополізму, і нездатність забезпечити виробництво так званих суспільних благ, і поглиблення диференціації доходів, і нездатність розв’язати важливі соціальні та економічні проблеми. Ці недоліки ринокої економіки особливо рельєфно виявились у першій половині XX ст. і їх загострення призвело до виникнення командної економічної системи.

3)Адміністративно-командна (командна) економічна система - це така система економіки, яка характеризується високим ступенем державного втручання в економіку, тобто у якій основне регулювання економікою здійснює держава.

Риси: основні засоби виробництва належать і можуть використовуватися тільки державою;- жорстка централізація держави у розподілі та перерозподілі ресурсів; - не прихильність до приватного біз- директивне планування;- виступає проти високих темпів розвитку НТП;- не визнає вільної конкуренції і вільного ціноутворення. Недолік: вона не здатна створювати особливо помітних стимулів для збільшення продуктивності праці. При такій системі жостко контролюється диференціальний дохід робітників і робиться все, аби дохід між різними верствами населення не сильно відрізнявся. Також така система має і ряд позитивних тенденцій, особливо у галузі виробництва (має можливість швидко накопичити виробничі ресурси); сприяє скороченню безробіття в країні за допомогою розширеного виробництва.

4)Сучасна економічна система більшості розвинених країн світу носить саме змішаний характер. Змішана економічна система - це така сиcтема економіки, в якій регулювання економічних процесів здійснюється як ринком, так і державою без суттєвої переваги одного із них. Риси: - рівноправне функціонування форм власності; - активне державне регулювання господарських суб"єктів; - орієнтація на соціальний розвиток країни.