79. Форми економічної освіти школярів у процесі вивчення математики

Сьогодні нікого не треба переконувати в необхідності активного вивчення і застосування математики в економічній освіті. Без математики неможе обійтися фактично жодна наука. Однак є відмінності міжматематикою як одним з методів дослідження в економічній теорії таматематикою як самостійною частиною економічної освіти взагалі.

Вивчення математичних дисциплін організує мислення, сприяє розвитку чіткості й лаконічності у викладі доводів і аргументів,дисциплінує наукові дослідження і створює необхідну базу для розуміння і зіставлення дослідницьких робіт і навчальних дисциплінрізних країн.

Включення економічних знань в програми курсу математики в 7-9 клaccax сприяють поглибленню вивчення, як самої математики, так і тих її економічних програм, які в ній розглядаються. Наприклад, при вивченні теми "Функція" учні дізнаються, що таке попит і пропозиція, виручка і прибуток, при вивченні складних відсотків знайомляться з поняттям банківський відсоток, дисконтування т.д. Слід ще раз відзначити одну дуже важливу обставину: вивчення елементів економіки відбувається в рамках стандартної програми з математики і не вимагає залучення нового математичного матеріалу.

Функції в економіці Сучасна економіка з її величезною кількістю взаємозв'язків між основними її структурами представляє широку можливість для використання одного з основних понять математики - поняття функції. Справа в тому, що численні величини, що характеризують економічні процеси, існують не ізольовано один від одного, а, навпаки, дуже тісно один з одним пов'язані. Яка ціна товару і попит на нього, прибуток фірми та обсяг її виробництва, витрати ресурсів і обсяг випуску продукції (або вартість цієї продукції), розмір кредиту, виданого банком і плата за його використання і т.д. У багатьох ситуаціях, де виникають тісно пов'язані між собою змінні величини, як правило, знайдеться місце для функції, які постійно використовуються при вивченні економічних процесів: Функція попиту, Функція пропозиції, Виробничі функції, Функція витрат, Функція виручки і прибутку, Функції, пов'язані з банківськими операціями, Функції споживання і заощадження, Функції корисності. Розглянемо спочатку ті функції, які відомі учням 8-9 класів. Нагадаю спочатку поняття функції. Нехай дано дві множини. Позначимо перше з них буквою Х, а друге - літерою У. Їх елементи будемо позначати відповідно малими літерами х та у. Якщо кожному елементу х з множини Х за деяким законом або правилом ставиться у відповідність єдиний елемент у з безлічі У, то говорять, що задана функція, яку за традицією позначають буквою f (від латинського functio-виконання) і пишуть у = f (х) . Змінну х називають аргументом, що можна перекласти з латинського як "є підставою для міркування». Цю ж змінну х ще називають незалежною змінною, оскільки ми можемо вибрати з безлічі Х будь-який елемент. А значення у залежать від обраного х і тому змінну у називають залежною змінною або значенням функції. Треба відзначити, що в економіці часто відступають від звичних позначень х, у, f. Поряд з буквою х застосовують і інші літери: q, s, z, t і т.д. Аналогічно для значень функції поряд з літерою у застосовують і інші літери p, v, r. Це робиться тому, що економістам зручніше діяти з позначеннями, які якось нагадують назви величин, якими вони оперують. Якщо вони встановлюють, наприклад, за яким законом кількість проданого товару залежить від його ціни, то незалежну змінну позначають через ц (ціна), а значення функції через к (кількість). Тоді записують до = f (ц). Тому дуже важливо не прив'язувати своє розуміння функції до якихось позначок, а в безлічі розрізнених даних вміти вибирати ті, які залежать один від одного по якомусь правилу або законом.

Засобом економічної освіти також слугує розвязування задач, в основу яких покладнено математичний зміст.