30. Форми безробіття та його природний рівень. Розрахунок рівня безробіття

Безробіття –це економ.явище, коли частина економ.активного населення не має можливості використ. свою робоч.силу.

У залежності від причин, які виклик.безробіття, слід розрізняти декілька його форм: Фрикційне безробіття – це безробіття, повязане з пошуком та очікуванням роботи. Це безробіття виникає серед осіб високої кваліфікації і потребує певного часу. Дане безробіття є добровільним і короткостроковим.

Структурне безробіття. Воно виникає під впливом структурних диспропорцій на ринку праці, тобто коли з’явл.невідповідності між попитом і пропозицією робоч.сили за професією, кваліфікацією, географ.та іншими ознаками. Попит на деякі види професій, кваліфікацій зменш.або зовсім зникає, а на деякі, зокрема нові, збільш. Робоч.сила повільно реаг. на ці зміни. Отже, виникає ситуація, за якою структура робоч.сили не відповід.новій структурі робоч.місць, внаслідок чого з’яв.структурне безробіття. Це безробіття вимушене і довгострокове, тому що потребує перекваліфікації і нерідко зміни місцепроживання.

Сума фрикційного та структурного безробіття = природному безробіттю.

Циклічне безробіття – це відхилення фактичного рівня безробіття від природного. Воно виник.внаслідок цикл.спаду вир-ва і є результатом зниження сукупного попиту на робоч.силу. Коли сукуп.попит на товари та послуги зменш., зайнятість теж скороч., а безробіття зростає. З цієї причини цикл.безробіття іноді назив.безробіттям з дефіцитом попиту. У період циклічного спаду циклічне безробіття доповнює природнє, а у період піднесення – відсутнє.

Для визначення рівня безробіття нам необхідні наступні поняття:

1. Безробітний – це особа, яка не має роботи на момент статистичного обстеження, але активно її шукає і готовий приступити до роботи негайно.

2. Зайняті – це люди, що мають роботу, а також всі зайняті неповний робочий день або тиждень.

3. Сума зайнятих і безробітних = робоча сила.

4. Особи, які не мають роботи і активно її не шукають, вважаються такими, що вибули з робочої сили. До них відносяться особи, які потенційно мають можливість працювати, але з якихось причин не працюють. Це учні, пенсіонери, безхатчинки, домогосподарки та ті, хто зневірився знайти роботу та перестав її шукати. А також особи, що знаходяться в інституційних закладах (в’язниця, психлікарня).

Рівень безробіття визначається як співвідношення чисельності безробітних і чисельності робочої сили або як співвідношення частки зайнятих, які щомісячно втрачають роботу, і суми цієї частки з долею безробітних, які щомісячно знаходять роботу. Позначається рівень безробіття буквою u і вимірюється у відсотках:

u = .

Основними причинами існування природного (стійкого) рівня безробіття є такі:

- Збільшення часу пошуку роботи в умовах системи страхування по безробіттю.

Виплати по безробіттю знижують стимули до швидкого працевлаштування – збільшується час на пошуки прийнятної роботи, на перепідготовку і т.д. Інструментом вирішення цієї проблеми є державні інвестиції в інфраструктуру ринку праці (розгортання різноманітних систем перепідготовки кадрів, підвищення їх фахової і географічної мобільності, удосконалювання інформації про вакансії і т.д.). У короткостроковому періоді фінансування програм по регулюванню зайнятості може збільшити навантаження на державний бюджет, проте вже в середньостроковій перспективі це буде сприяти зниженню природного рівня безробіття.

- Усталеність (жорсткість) заробітної плати, що викликає безробіття “очікування”.

“Жорсткість” заробітної плати призводить до відносної недостачі робочих місць: робітники стають безробітними тому, що при даному рівні заробітної плати ₀ пропозиція праці L₂ перевищує попит на працю L₁, і люди просто “очікують” можливості отримати роботу за фіксованою ставкою оплати.

Причини, які підвищують рівень безробіття у країні: - збільшенням частки молоді в складі робочої сили (роботодавці потребують досвід роботи);- збільшенням частки жінок у складі робочої сили; -  часті структурні зрушення в економіці.