81. Засоби економічної освіти школярів у процесі вивчення фізики.

В сучасній школі широко використовуються такі засоби навчання:

1. Об'єкти навколишнього середовища взяті в натуральному вигляді або препаровані для навчальних завдань (живі і засушені рослини, тварини і їх опудала, зразки гірських порід, фунту, мінералів, машини і їх частини, археологічні знахідки і т. ін.).

2. Діючі моделі (машин, механізмів, апаратів, споруд та ін.).

3. Макети і муляжі (рослин і їх плодів, технічних установок і споруд, організмів і окремих органів та ін.).

4. Прилади і засоби для демонстраційних експериментів.

5. Графічні засоби (картини, малюнки, географічні карти, схеми).

6. Технічні засоби навчання (діапозитиви, діафільми, навчальні кінофільми, радіо- і телепередачі, звуко- і відеозаписи та ін.).

7. Підручники і навчальні посібники.

8. Прилади для контролю знань і умінь учнів.

9. Комп'ютери.

1. 7 клас: одна з екскурсій- фізичне дослідження можливостей рідного краю→можливості виробництва (наприклад, дослідження доцільності створення світлових, хвильових та інших електростанцій)

2. 8 клас:

- «РОБОТА І ЕНЕРГІЯ»- учні наводять приклади використання машин i механiзмiв, перетворення одного виду механiчної енергiї в iнший

- Учні повинні знати: Енергія в житті людини. Теплоенергетика. Способи збереження енергетичних ресурсів. Енер­гозберігаючі технології. Використання енергії лю­диною та охорона природи.

Об’єктами екскурсій можуть бути:

- Спостереження механічного руху і взаємо­дії в природі та на виробництві.

- Теплоенергетичні установки та енергоге­неруючі станції.

3. 9 клас «ЕЛЕКТРОМАГНІТНІ ЯВИЩА»

- «ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ» - учні наводять приклади використання електричного струму в побутi, на виробництвi, застосування електролiзу у промисловостi, термiстора в технiцi;

- «АТОМНЕ ЯДРО. ЯДЕРНА ЕНЕР­ГЕ­ТИКА» - розглядається будова АЕС, використання ядерної енергії (АЕС вирізняються потужністю→ефективність вкористання).

ЕКСКУРСІЇ: на АЕС.

Отже:

- фізика знайомить учнів з механізмом діяльності виробничих підприємств;

- знайомить з набутками НТП;

- сприяє формуванню в учнів поняття про ефективне та раціональне використання виробничих ресерсів;

- сприяє формуванню понять про раціоналізацію виробничого процесу;

- формує навички заощадження, формування сімейного бюджету (наприклад, економія електроенергії).

82. Загальна характеристика методу конкретних ситуацій («кейс-стаді»)

Метод кейсів (аналіз ситуаційних вправ) (англ. Case method, кейс-метод, кейс-стаді, case study-, метод конкретних ситуацій) - техніка навчання, що використовує опис реальних економічних, соціальних і бізнес-ситуацій. Учасники тренінгу  повинні проаналізувати ситуацію, розібратися в суті проблем, запропонувати можливі рішення і вибрати краще з них. Кейси базуються на реальному фактичному матеріалі, або ж наближені до реальної ситуації. Метод кейсів часто поєднують з рольовою грою. Ситуаційна вправа - це реальна ситуація, яку пропонується групі для аналізу. Вона може бути запозичена з досвіду тренера, колег, з літературних описів, свідчень очевидців. Тренер також може сам описати реальну історію, яка мала місце в житті. За допомогою цього методу можна проводити аналіз реальних ситуацій, визначати в них ключові проблемні питання, формулювати ідеї щодо можливого розв’язання таких ситуацій. Але слід пам’ятати, що застосування методу ситуаційних вправ потребуватиме від тренера значних витрат часу на підготовку, тим більших, чим складнішою є  ситуація, обрана для аналізу.

Особливості проведення аналізу ситуаційних вправ виявляються в тому, що:

• учасникам роздаються друковані матеріали з описом певної ситуації;

• можна наприкінці опису визначити питання для аналізу або за­пропонувати учасникам відповідні інструкції на початку робо­ти. Часто буває доцільно застосувати обидва прийоми разом;

• учасники мають відокремити суттєві факти від несуттєвих, зробити висновки і ухвалити рішення на підставі цих вис­новків;

• учасники мають пов’язати аналіз ситуаційної вправи з мате­ріалами тренінгу, які були вивчені раніше;

• аналіз ситуаційних вправ зручно виконувати у складі малих груп, а згодом малі групи можуть представляти свої виснов­ки всій групі для подальшого обговорення.