- •1.Економічна освіта і виховання в процесі учбової і позакласної освіти.
- •2. Економіна теорія: предмет і особливості методу дослідження.
- •4. Типологія і структура сучасного уроку.
- •5. Макроекономічна рівновага в моделі ad – as.
- •6. Оцінка, класифікація та структура основних фондів.
- •7. Структура уроку засвоєння нових знань.
- •8. Виробництво як процес суспільної праці.
- •9. Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів.
- •10. Структура уроку засвоєння навичок і вмінь.
- •11. Концепція еластичності попиту і пропозиції.
- •12. Показники ефективності основних фондів.
- •13. Структура уроку засвоєння навичок і вмінь.
- •14. Модель кругообороту ввп, доходів та витрат. Загальні умови макроекономічної рівноваги.
- •15. Рентабельність як узагальнюючий показник ефективності діяльності підприємства.
- •16. Структура уроку застосування навичок і вмінь.
- •17. Суспільне виробництво. Матеріальне і нематеріальне виробництво.
- •18. Суть і завдання фінансової діяльності підприємства.
- •19.Структура уроку перевірки, оцінювання і корекції знань, навичок і вмінь.
- •20. Основні фактори суспільного виробництва та їх взаємодія.
- •21.Міжнародна економічна інтеграція. Головні інтеграційні угруповання світу
- •22. Структура комбінованого уроку
- •1. Організаційний момент.
- •2. Актуалізація опорних знань учнів.
- •3. Перевірка домашнього завдання.
- •4. Мотивація вивчення нової теми. Виклад нового матеріалу.
- •5. Узагальнення й закріплення вивченого на уроці.
- •6. Висновки й підсумки роботи на уроці.
- •7. Домашнє завдання.
- •23. Відтворення, його види та типи
- •24. Номінальний і реальний внп. Індекс цін. Дефлятор внп
- •25. Методи навчання основам економічних знань: види і характеристика
- •26. Економічне зростання та його типи
- •27. Циклічність економічного розвитку. Фази економічного циклу. Потенційний внп
- •28. Методи організації і здійснення учбово-пізнавальної діяльності
- •29. Економічні системи, їх діалектика і типи
- •30. Форми безробіття та його природний рівень. Розрахунок рівня безробіття
- •31. Методи стимулювання і мотивації навчання
- •33. Фінансова система і фінансова політика. Необхідність і сутність фінансів
- •35.Суть підприємництва та умови його існування. Види підприємництва
- •36. Ринок цінних паперів. Фондова біржа
- •37. Форми і засоби навчання основам економічних знань
- •38. Теорії поведінки споживача
- •39. Виробнича функція з одним змінним фактором
- •40. Лекція як традиційна форма викладання економічних дисциплін
- •1. Пізнавальні функції лекції:
- •2. Особливості змісту лекції:
- •3. Помилки лекторів:
- •4. Методичні засади читання лекції:
- •5. Види лекцій:
- •6. Міні лекція
- •41. Ринок: структура і функції
- •42. Витрати фірми в короткостроковому і довгостроковому періоді.
- •43. Особливості змісту лекцій.
- •44. Ринкове середовище господарювання підприємств та організацій
- •Види ринків з урахуванням поведінки їх суб’єктів
- •Інфраструктура ринку
- •8) Принципи поведінки суб’єктів господарювання на ринку
- •45. Сутність і функції процесу управління підприємством.
- •46. Особливості підготовки вчителя до лекції в загальноосвітній школі
- •48. Державне економічне регулювання діяльності суб’єктів господарювання.
- •49. Методичні особливості читання лекції.
- •61. Гра як форма і метод активного навчання основам економічних знань
- •62. Фінансові інвестиції та оцінка їх ефективності
- •Приведення до теперішньої вартості майбутніх грошових потоків від інвестицій.
- •63. Структура підприємства і принципи організації виробництва
- •2. За формою спеціалізації основних цехів розрізняють :
- •64. Гра як особливий вид діяльності людини
- •65. Форми суспільної організації виробництва
- •66. Принципи і методи планування та прогнозування діяльності підприємства
- •67. Гра як засіб засвоєння наукових знань і учбових вмінь
- •68. Гроші – сутність і функції
- •69. Стратегічне планування на підприємстві
- •1. Визначення місії підприємства.
- •2. Встановлення цілей підприємства
- •3. Аналіз і оцінка зовн.Та внутр.Середовища.
- •71. Інфляція – типи і шляхи подолання
- •72. Доходи підприємства і шляхи їх формування
- •73. Учбові задачі – особливості змісту і розв’язання
- •74.Продуктивність, мотивація та оплата праці
- •75. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства
- •76. Засоби економічної освіти школярів у процесі вивчення математики
- •77. Трудові відносини і заробітна плата. Доходи населення
- •78. Прямі і непрямі податки. Їх види і роль в економіці
- •79. Форми економічної освіти школярів у процесі вивчення математики
- •80. Витрати підприємства. Собівартість продукції
- •81. Засоби економічної освіти школярів у процесі вивчення фізики.
- •82. Загальна характеристика методу конкретних ситуацій («кейс-стаді»)
- •83. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства
- •84. Виробництво, якість і конкурентоспроможність продукції
- •85. Техніко-технологічна база виробництва
- •Структурна характеристика техніко-технологічної бази підприємства
- •86. Форми економічної освіти школярів у процесі вивчення фізики
- •87. Методи розрахунку внп (ввп)
- •88. Поняття і види прибутку підприємства
- •89. Види і форми контролю в процесі засвоєння економічних знань
- •90. Банкрутство, реструктуризація, санація підприємств.
46. Особливості підготовки вчителя до лекції в загальноосвітній школі
Підготовку до лекції можна умовно розділити на три етапи:
Попередня робота. Перший етап - дослідницький процес. Лектор визначає проблему майб. виступу, її актуальність, практичну значимість теми, встановлює коло питань, вивчає джерела, котрі в подальшому стануть основою змісту майбутньої лекції. Відвідує консультації, лекції на аналогічні теми і т.п. Лектор накопичує знання.
Розробка змісту майбутньої лекції. Підготовка теоретичної частини виступу, відбір фактів, їх аналіз та узагальнення, вибудова логічної системи аргументації, складання плану - це другий етап підготовки лекції. Він завершується створенням “макету” майбутньої лекції - тексту. На цьому етапі лектор визначає об'єм відомостей, котрі він повідомить слухачам, але текст - це матеріал, необхідний лише для самого лектора
Підготовка до лекції як до акту публічного виступу - третій етап роботи. Якщо на попередньому етапі лектор утворює продуману, композиційно оформлену, відредаговану “модель” майбутньої лекції, то на останньому він починає безпосередню підготовку до реалізації цієї “моделі” в процесі виступу перед слухачами.
Розглянемо послідовно всі елементи цих трьох етапів.
Вибір тема і визначення мети виступу.
Бажано, щоб тема була цікава для вас особисто, хвилювала вас. Далі, необхідно враховувати важливість теми, її злободенність і актуальність, зв'язок з задачами сьогодення. При виборі теми оратор повинен знати, які інтереси займають слухачів на даний момент, в даній аудиторії, які інтереси окремих груп слухачів.
При виборі теми необхідно визначити її межі, коло питань. Не намагайтесь охопити все. Обрав тему і з'ясувавши її об'єм, необхідно уяснити собі сутність теми, продумати її основну ідею. Основна ідея може бути представлена у вигляді цільової установки, мети лекції. Мета - це основний конструктивний елемент лекції. Отже, вибір теми, уяснення її суті, встановлення об'єму, визначення мети, формулювання назви. Все це можна виразити у вигляді чорнового варіанту плану або схеми лекції.
Складання плану лекції і робота над літературою - процес діалектичний: з однієї сторони, визначається коло питань, за яким відбирається матеріал, з другої - постійно уточнюється сам план лекції. Він змінюється, вдосконалюється і до кінця роботи над вивченням теми має закінчений вигляд.
Джерела. Конкретна підготовка до лекції полягає в основному в читанні різної літератури.Для точного визначення понять можна розпочати вивчення з енциклопедичного довідника, а для подальшої роботи скористатися статтями, вказаними в його прикнижній бібліографії. Для збору фактичного матеріалу, котрий зробить лекцію більш цікавою, корисно використовувати щоденники, листи, мемуари, архівні документи, статистичні матеріали.
До інших джерел підготовки відносяться методична література, періодична преса і різного роду довідники: словники, таблиці, атласи, бібліографічні показчики, тощо.
Один з самих відповідальних моментів підготовки до лекції - обмірковування і систематизація зібраного і накопиченого матеріалу.
Не намагайтесь включити в одну лекцію все зібране вами. Зазвичай матеріалу завжди буває більше, ніж необхідно для однієї лекції. Тому велику роль відіграє попередній відбір. Тут необхідно бути прискіпливим і відкинути все другорядне або слабо пов'язане з темою.
Важливо вміло підібрати кількість фактів в лекції: якщо їх буде занадто мало, головна ідея лекції прозвучить непереконливо, бездоказно, а якщо їх занадто багато, тоді слухачу буде важко або зовсім неможливо зрозуміти головну думку лекції.
Необхідно, щоб лектор при викладі матеріалу посилався на свіжі і достовірні факти. Дуже важливо підібрати в підтвердження своїх думок цитати найбільших авторитетів.
Складання плану лекції і тексту лекції. Коли матеріал зібран і проаналізован, можна розпочати роботу по складанню точного плану змісту майбутньої лекції. На цьому етапі необхідно продумати, чітко сформулювати питання теми, розмістити їх в суворо визначеній послідовності.
План лекції являє собою повне розкриття основ змісту теми, а не простий повтор її назви. Він дозволяє розподілити матеріал в певній логічній послідовності, допомагає його відібрати. Дуже важливо, щоб план був рухомий і доповідач в залежності від регламенту лекції міг викреслити один-два підрозділи або, навпаки, їх додати для більш детального визначення розглядаємих в лекції проблем. Текст лекції включає в себе три частини: вступ, основну частину, висновки. Кожна частина має певну функцію.
Вступ психологічно вводить слухача в процес сприймання. Він повинен привернути увагу, забезпечити контакт лектора з аудиторією. Розміри вступу визначаються рядом факторів: тривалістю лекції, її змістом, настроєм аудиторії тощо. Але завжди необхідно прагнути локанічності, не затягувати вступ; 3 - 4 хвилини буває достатньо.
Основна частина. В ній головне місце відводиться викладенню основного змісту матеріалу теми, його аналізу, узагальненню висунутих положень.
Методика рекомендує загальні правила композиційної побудови лекції.
Послідовність. Думки повинні бути пов'язані логічно і витікати одна з одної. 1)Посилення. Сильний початок, емоційні аргументи в середині, найсильніші - в кінці. (Сильні докази, нова інформація завжди притягують увагу).2)Органічна єдність. Поділ на пункти повинен витікати з самого матеріалу, диктуватись ним, тобто структура повинна бути гармонічно пов'язаною зі змістом. 3)Економія засобів. Мінімум слів, фактів і доказів. Лише те, що веде до розкриття теми, з'ясуванню її суті
Висновки. Це підсумки всьому сказаному. Кажуть, що промову слід рішуче почати і рішуче закінчити. . У заключній частині може бути дано необхідне узагальнення, зроблені теоретичні і фактичні висновки
47. Попит пропозиція та їх взаємодія. Поняття „попит” використовують для позначення бажання і здатності споживачів купувати товари. Бажання покупців придбати той чи інший товар залежить від різних факторів: від ціни даного товару Р, від ціни інших товарів (РА, РВ, ...), від доходів покупців І, від смаків споживачів та їхніх переваг.
Залежність величини попиту від факторів, що її визначають, називають в економіці функцією попиту: QD=f (P, PA, PB, ..., I, Z, N, W, E), де QD - обсяг попиту на даний товар; P, PA, PB, ... - ціни відповідно на даний товар, товари-замінники і супутні товари; I – грошові доходи споживачів; Z – смаки та переваги споживачів; N – об’єктивні умови споживання; W – нагромаджене багатство; E – очікування споживачів.
Якщо зробити допущення, що всі фактори незмінні, крім ціни, то функція попиту має вид QD=f (P). Ця функція показує, яку максимальну кількість товару бажає і може придбати споживач в залежності від ціни товару Р.
Ринковий попит формується як сумарний попит усіх споживачів. Але залежно від споживчих потреб і доходів їх можливості придбати товар при однакових цінах буде відрізнятися.
Попит споживача може бути представлений у вигляді: таблиці (сітка споживача); графіка, побудованого по даних сітки; математичної (аналітичної) функції.
Сітка попиту споживача.
Потреби - ціна товару Р, грвн. |
Попит споживача, шт. |
Ринковий попит Д |
||
1(d1) |
2(d2) |
3(d3) |
||
20 |
- |
- |
10 |
10 |
10 |
- |
5 |
15 |
20 |
5 |
10 |
15 |
20 |
45 |
1 |
25 |
30 |
35 |
90 |
Як бачимо, при ціні Р=20грн (найвищ)тільки 1 споживач проявляє інтерес до товару, а для інших це дуже дорого. При зниженні ціни вже 2 покупці і т. д.
Виберемо систему координат, в якій по осі Х відкладемо обсяг товару, Q, а по осі У – ціну товару Р. Використаємо дані сітки споживача і побудуємо криві попиту.
Р, ціна
2 0
18
16
14
12
1 0
8
6
4
2 d1 d2 d3 D
10 20 30 40 50 60 70 80 90 Q,обсяг продукції
Рис. 2.1. Індивідуальний і ринковий попит.
Крива попиту може мати вигляд прямої. Для будь-якої прямої нахил її до осі Х показує закономірність зміни величини Q від зміни величини Р:
P
P 1
φ b
P 2
a D
Q
Q1 Q2
Рис. 2.2 Прямолінійна функція попиту.
В цьому випадку функція QD=f (P) має вигляд:
Q=а - в·Р, де а і в – константи рів-ня попиту.
Лінія попиту має спадний характер. Закон попиту стверджує, що чим нижча ціна на товар, тим більший попит на цей товар. Тобто, між ціною і величиною попиту існує обернена залежність.
Величина попиту – це кількість товару, яка була б куплена за певною ціною за незмінності інших факторів. Рух вздовж кривої попиту називається змінною величини попиту. Кожній ціні відповідає певна величина попиту (Рис.2.3, а).
При змінних нецінових факторів (всіх інших, крім ціни) змінюється попит на товар. Це приводить до зміщення лінії попиту вправо (при збільшенні попиту) або вліво (при зменшенні попиту) (Рис.2.3, б).
Р 1
Рис. 2.3 Зміна попиту і зміна величини попиту.
Поняття „пропозиція” означає бажання і здатність продавців надати товари в певній кількості для реалізації на ринку.
Функцією пропозиції називається залежність обсягу пропозиції від факторів, що його визначають : QD=f (P, PA, PB, ..., С, Т, N, E) , де QD - величина пропозиції даного товару;
P, PA, PB, ... - ціни даного та інших товарів; С – затрати виробництва, які враховують зміну ціни на ресурси, а також зміну технології виробництва; Т – податки і дотації; N – природні умови; E – очікування продавців.
Як і функція попиту, функція пропозицій може бути представлена трьома способами:
табличним
Пропозиція товару.
Ціна товару Р, грн.. |
Обсяг товару QS, шт. |
10 |
20 |
20 |
40 |
30 |
60 |
2) аналітичним: QS=а+в·Р , де а і в – константи рівняння пропозицій;
3)графічним.
P P
S S
P1 P1
P2 P2
Q Q
Q2 Q1 Q2 Q1
Рис.2.4. Графічне зображення функції пропозиції.
Як видно із графіка, пропозиція збільшується із збільшенням ціни і навпаки: пропозиція зменшується із зменшенням ціни. Це і є закон пропозиції.
При зміні ціни приходить зміна обсягу пропозиції, тобто, зміна кількості товару, що пропонується для продажу (Рис.2.5, а). Зміна обсягу пропозиції відбувається при зміні цінового фактору і незмінних інших.
Зміна нецінових факторів (зниження або збільшення цін на ресурси, покращення технологій виробництва, введення податку і т. ін.) веде до зміни пропозиції, тобто до зміщення всієї кривої пропозиції(рис.2.5, б)
а) б)
Р S Р S2 S1
Р2 Р2
Р1 Р1
Q Q
Q1 Q2 Q3 Q4 Q1 Q2
Рис. 2.5. Зміна обсягу пропозиції (а) і зміна пропозиції під дією цінових і нецінових факторів
Взаємодія попиту і пропозиції.
Поєднаємо лінії попиту і пропозиції на одному графіку (Рис.2.6).
Р
S
РЕ Е
D Q
QE
Рис.2.6. Рівновага на ринку.
Лінія D є графічним зображенням функції попиту від ціни; лінія S – функція пропозицій від ціни. Координатами точки Е є рівноважна ціна РЕ і рівноважний обсяг QЕ. В цій точці досягається рівність: QЕ = QD = Q S, де QD – обсяг попиту; Q S – обсяг пропозиції.
Ринок перебуває в рівновазі, коли обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції за певної ціни.
Рівноважна ціна – це ціна, яка врівноважує попит і пропозицію внаслідок дії конкурентних сил. На практиці ціна рівноваги встановлюється як загальне для попиту і пропозиції середнє значення ціни деякого товару. Значення ціни на ринку завдяки незбалансованості попиту і пропозиції являється рухомою величиною.
S
Р 1 А1 надлишок товару В1
РЕ вектор ціни
Е точка рівноваги
Р 2 А В вектор ціни
дефіцит товару D
QE Q
Рис. 2.7. Вплив зміни попиту та пропозиції на стійкість ринкової рівноваги.
Використовуючи графік (рис.2.7) можна визначити зміни в ринковій кон’юнктурі в відповідності із співвідношенням ціни, попиту і пропозиції. Переміщуючись вертикально по графіку, можна встановити, що типовими будуть три основні якісні стани ринкової кон’юнктури: ринкова рівновага, дефіцит (попит > пропозиції), надлишок товарів (пропозиція> попиту).
Точка рівноваги характеризує рівень цін, який по своїй величині найбільш відповідає суспільно необхідним нормальним умовам виробництва деякого товару з однієї сторони і споживання цього товару-з іншої.