Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ostatochni_vidpovidi.doc
Скачиваний:
11
Добавлен:
11.09.2019
Размер:
1.7 Mб
Скачать

74.Продуктивність, мотивація та оплата праці

Продуктивність праці – витрати праці на виробництво одиниці продукції.

Показники вимірювання: Прямий. Характеризує випуск продукції за одиницю робочого часу (виробіток продукції); Зворотний. Оцінює витрати робочого часу на одиницю виробленої продукції або виконаної роботи (трудомісткість продукції).

Виробіток — це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника або робітника за рік, квартал, місяць. Він вимірюється відношенням кількості виробленої продукції до величини робочого часу, витраченого на його виробництво: В = Q / Т, де В — виробіток; Т — затрати робочого часу; Q — обсяг виробленої продукції.

Трудомісткість — це показник, який хар-є затрати часу на одиницю продукції (тобто зворотна величина виробітку): Тр = Т / Q, де Тр — трудомісткість на одиницю продукції.

Виробіток і трудомісткість взаємопов’язані і знаходяться в оберненій залежності. Співвідношення між ними:

Методи вимірювання продуктивності праці

Натуральний метод полягає в тому, що обсяг виробленої продукції і продуктивність праці розраховуються в натуральних одиницях (штуках, тоннах, метрах). Трудовий метод застосовується, коли обсяг виробленої прод. обчисл. на основі її трудомісткості. У сучасних умовах універсальним методом вимірювання продуктивності праці є вартісний (грошовий). Грунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції (валова, товарна продукція тощо). Валова продукція — характеризує загальний результат промислово-виробничої діяльності підприємства за визначений період. У її склад включається готова продукція, напівфабрикати, призначені для відпустки на сторону (іншим підприємствам і організаціям), вартість промислових робіт і послуг, вартість капітального ремонту. Товарна продукція — економічний показник, що характеризує в грошовому виразі обсяг зробленої і готовий до реалізації продукції.

Мотивація – комплекс причин, які спонукають працівників до цілеспрямованих дій і є рушійною силою людської діяльності і поведінки на основі глибокої особистої зацікавленості.

Спрощена модель мотивації поведінки: спонукання (мотиви) → поведінка (дія) → результат задоволення потреб (повне задоволення, часткове задоволення чи відсутність задоволення).

Найвппивовішим елементом у визначеному механізмі мотивації є мотиви, які представляють собою спонукальну силу, яка передує дії. До функцій мотивів відносяться:

- орієнтуюча (спрямовує працівника під час вибору варіанта поведінки);

- змістоутворююча (визначає суб'єктивну значимість поведінки працівника);

- опосередкована (визначає спонукальні чинники);

- мобілізуюча (мобілізує працівника при необхідності здійснення значущої для нього діяльності).

Види мотивації:

-пряма (засн.на почутті відповідалності, усвідомленні своїх досягнень)

- непряма (заснована на матеріальній зацікавленості, напр.,опл.праці)

- спонукальна (заснована на страху та обов’язках).

Зарплата — це винагорода, розрахована, як правило, у грошовому еквіваленті, яку за трудовим договором  власник виплачує працівнику за виконану ним роботу.

Відрядна форма оплати праці це оплата праці за кількість зробленої продукції (робіт, послуг).

1. При прямій відрядній системі оплата праці здійснюється за кожну одиницю виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Заробіток працівника (Зппв) розраховується множенням кількості одиниць виробленої продукції (Вп) та розцінки за одиницю продукції (Ро).

2. За непрямої відрядної системи заробіток працівника залежить не від його особистого виробітку, а від результатів праці працівників, що їх він обслуговує. Вона застосовується для ОП наладчиків, ремонтників. Заробіток робітника (Зпнв) розраховується за формулою: Зпнв = О х Квн , де О – кількість об'єктів (робочих, бригад), що обслуговуються по встановленій нормі допоміжниа робітником.; Квн – середній коефіцієнт виконання норм виробітку всіма робітниками, що обслуговуються.

3. Відрядно-преміальна система передбачає, що робітникам, крім основного заробітку, нараховуються премії (за виконання норм виробітку, економію матеріалів, якість продукції тощо).

4. При відрядно-прогресивній системі виконані роботи оплачуються: в межах норми за твердими розцінками, понад норми за підвищеними прогресивно-зростаючими розцінками. Зв прог = Ро вН + Р1 пН, де Ро вН оплата робіт, виконаних у межах встановленої норми (вН) за звичайними відрядними розцінками Р, а Р1 пН оплата робіт, виконаних понад нормативний (базовий) рівень (пН), – за підвищеними розцінками (Р1) залежно від ступеня виконання завдання.

5. Відмінність акордної системи полягає в тім, що працівникові або групі працівників розцінки встановлюються не за окремі операції, а за весь комплекс робіт із визначенням кінцевого строку його виконання (напр., буд. роботи).

ІІ. Погодинна форма ОП робітників здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками з урахуванням відпрацьованого часу та рівня кваліфікації, що визначається тарифним розрядом.

1. За простої погодинної оплати заробіток працівника (Зп) розраховується множенням погодинної тарифної ставки відповідного розряду (с) на кількість відпрацьованих годин (t): Зп=с х t. Основним документом, який служить підставою для нарахування зарплати, є табель використання робочого часу.

У цьому разі для розрахунку погодинного заробітку працівника достатньо знати його розряд, погодинну тарифну ставку даного розряду і кількість відпрацьованих годин за табелем.

2. При розрахунку заробітної плати за посадовим окладом останній зберігається при відпрацюванні всіх робочих днів місяця. Якщо відпрацьована неповна кількість робочих днів, середньоденний заробіток перемножається на кількість відпрацьованих днів.

3. У почасово-преміальній системі окрім тарифного заробітку (с t) працівник одержує премію (m) за досягнення певних кількісних або якісних показників. Загальний заробіток (Зпрем) визначається за формулою: Зпрем = с t + m

За застосування почасово-преміальної системи з використанням нормованих завдань заробіток може складатися з трьох частин:

1) почасового заробітку, що розраховується пропорційно відпрацьованому часу, і доплат за професійну майстерність та умови (інтенсивність) праці;

2) додаткової оплати за виконання нормованих завдань, що нараховується у відсотках до почасової оплати за тарифом;

3) премії за зниження трудомісткості виробів або робіт.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]