12. Основнi принципи дiа­лектики

Принципи науки — це базовi, визначальнi положення, у яких вiдображаються i узагальнюються найбiльш важливi та суттєвi сторони пiзнавальної i практичної дiяльностi людини.

До загальних принципiв дiалектики слiд вiднести такi, як принцип розвитку, принцип унiверсального зв’язку, принцип об’єктивностi; принцип конкретно-iсторичного пiдходу у вивченнi явищ; принцип виявлення основної ланки у ланцюзi iсторичних подiй, принцип єдностi iсторичного i логiчного i т.д.

Принцип розвитку вимагає при визначеннi сутностi того чи iншого явища розглядати його не у готовому i незмiнному видi, а у русi, саморозвитковi. При цьому треба дивитись на явище з точки зору того, як воно виникло, якi головнi етапи у своєму рзвитку проходило, чим воно стало тепер.

Важливе мiсце у дiалектицi належить розумiнню загального зв’язку явищ i предметiв матерiального свiту. У вiдповiдностi з цим принципом, у свiтi немає iзольованих один вiд одного предметiв, процесiв, явищ. Будь-яке явище становить собою єднiсть чисельних сторiн, властивостей, зв’язкiв i вiдношень. Тому в процесi наукового пiзнання необхiдно враховувати всi сторони явищ у їх єдностi i взаємозв’язку.

Зв’язок — це таке вiдношення мiж двома i бiльше об’єктами, у якому змiни однiєї iз сторiн є необхiдною i достатньою умовою змiн iншої сторони.

Важливим принципом дiалектики є принцип конкретно-iсторичного аналузi явищ. Вимога конкретно-iсторичного аналiзу зводиться до того, що явища необхiдно розглядати у їх залежностi вiд конкретних умов, з урахуванням мiсця, часу та етапу його розвитку.

Принцип єдностi iсторичного та логiчного ставить вимогу: з чого починається iсторiя предмету, з того повинна починатись i логiка його вивчення.

13. Спiввiдношення фiло­софських категорiй I понять спецiальних наук.

Одна iз особливостей фiлософських категорiй полягає в тому, що вони використовуються у всiх окремих науках. Однак, розкриваючи сутнiсть фiлософських категорiй, не можна обмежитись тiльки рисою їх загальностi. В науцi є багато понять, якi вiдзначаються загальнiстю, але не потрапляють до рангу фiлософських категорiй. Звичайно, що мiж фiлософськими категорiями i поняттями спецiальних наук немає абсолютної вiдмiнностi. Багато в чому вони спорiдненi, адже всяке поняття є наслiдком узагальнення. Проте мiра, ступiнь узагальнення у них рiзнi. Фiлософськi категорiї є загальнi тому, що вони розкривають найбiльш суттєвi, змiстовнi властивостi та вiдношення буття i мислення.

Специфiка фiлософських категорiй полягає i в тому, що вони безпосредньо зв’язанi з основним питанням фiлософiї. Тому вони вiдiграють унiверсальну свiтоглядну i методологiчну роль.

Вiдмiнною рисою, що характеризує фiлософськi категорiї є специфiка їх утворення. Фiлософськi категорiї не виводяться iндуктивно або ще яким-небудь формально логiчним шляхом, а формуються через узагальнення усього досвiдного знання.

Фiлософськi категорiї концентрують досвiд попереднього розвитку людства, його пiзнавальної здатностi. Цi категорiї i спосiб їх вираження являють собою специфiчну логiчну сiтку, що допомагає вченим рiзних галузей знань узагальнювати певний матерiал i здiйснювати продуктивну наукову дiяльнiсть. Завдяки цьому у фiлософських категорiях i законах є дещо таке, у чому фiлософiя реалiзує свою специфiчнiсть, вiдносну самостiйнiсть i дiєвiсть.