3. Фiлософiя, як особлива форма суспiльної свiдомостi

При переходi вiд первiсно-общинного ладу до рабовласницького формується фiлософський свiтогляд.

Фiлософiя — це перша науково-подiбна форма свiтогляду. Слово “фiлософiя” у перекладi з грецької означає “любов до мудростi”, тобто до знань, до iстини.

Фiлософiя з’явилась на противагу релiгiйному розумiнню свiту внаслiдок розвитку практичної дiяльностi людей i становлення наукового розумiння свiту в умовах поглибленого подiлу працi, головним чином внаслiдок вiдокремлення розумової працi вiд фiзичної.

Специфiчною рисою фiлософiї є те, що вона одночасно виступає i як наука, i як свiтогляд.

Фiлософiя — це форма суспiльної свiдомостi, яка дає теоретичне розв’язання проблем свiтогляду з точки зору вiдношення людини i свiту, iдеального й матерiального.

На противагу релiгiї фiлософiя апелює не до вiри, а до рацiонального мiркування, до логiчної аргементацiї, на доведення своїх положень у вiдповiдностi з науковими даними i практикою. Вона апелює не до емоцiй, а до iнтелекту. У цьому вiдношеннi вона зближується наукою. Фiлософiя є засобом пiзнання об’єктивної iстини.

Вивчення фiлософiї має своїм призначенням допомогти перетворенню поглядiв людини, що склались стихiйно, у бiльш продуманi, систематизованi. Фiлософiя потрiбна як компас для самостiйної орiєнтацiї людини у нескiнченних таємницях свiту, а головне є, для розумiння життя у всiй його повнотi та складностi.

Основне питання фiлософiї — це питання про вiдношення свiдомостi i матерiї (iдеального i матерiального, душi i тiла).

Головнi напрямки фiлософiї — iдеалiзм та матерiалiзм.

4. Предмет фiлософiї

Кожна наука має власний предмет дослiдження. На початку свого становлення фiлософiя включала у свiй предмет усю рiзноманiтнiсть знань людини про свiт. У IV ст. до н.е. минається процес вiдгалуження вiд фiлософiї конкретних наук.

Фiлософiя вивчає той самий свiт, що й iншi науки, у чому ж тодi її особливiсть? Якщо iншi науки у процесi дослiдження диференцiюють, тобто розчленовують свiт, то фiлософiя iнтегрує його, тобто вивчає свiт у цiлому. Якщо конкретнi науки прагнуть пiзнати явища свiту такими, якими вони є самi по собi, то фiлософiя осягає свiт у його зв’язку з людиною, яка є суб’єктом пiзнання. У центрi фiлософського пiзнання завжди знаходиться любдина, як найбiльша у свiтi цiннiсть.

Отже, предметом фiлософiї є людина i свiт у їх взаємовiдношеннях i найзагальнiших закономiрностях.

Свiт — це сукупнiсть явищ неживої i живої природи, суспiльства, людської свiдомостi та неусвiдомлюваних психiчних станiв людини.

До найзагальнiших закономiрностей, що є предметом фiлософiї, вiдносяться такi, якi дiють одночасно у всьому матерiальному свiтi (природi та суспiльствi), а також виявляють себе у розвитку людського мислення. Звiдси фiлософiю визначають також як вчення про загальнi закони розвитку природи, суспiльства i мислення.

Предмет фiлософiї зумовив i специфiч-iсть її мови. мовою фiлософiї є мова категорiй. Категорiї — це гранично широкi поняття, що вiдображають унiверсальнi властивостi i вiдношення об’єктивної дiйсностi.