76. Матеріалізм ломоносова

Певну увагу суспільно-політичним проблемам приділяв і такий відомий вчений Росії, яким був Михайло Ломоносов (1711-1765 pp.). У поглядах на суспільство він поділяв основні ідеї просвітників. Як і вони, вважав, що покращити життя в суспільстві можна шляхом освіти, шляхом вдосконалення моральних принципів, а для Росії також тих суспільних форм, що зумовлені самодержавством. Саме завдячуючи самодержавству Росія, на його думку, «зміцнила,... примножилась, прославилась».

Історію М.Ломоносов розглядав як органічний процес, де всяка нова її фаза пов'язана із попередньою. Історія, на його переконання, не вигадана, а є природним процесом. Історичні й філософські поняття, які, на думку вченого, відображають зміни, що реально відбуваються у світі. Тому час від часу належить їх переглядати. Історія пізнання є певною мірою й історією зміни цих понять.

77 Філософія Герцена і Чернишевського

Представниками російського матеріалізму XIX ст. були М.Г.Чернишевський та Д.І.Писарєв.

Чернишевський Микола Гаврилович (1828-1889 pp.) -визначний лідер радикальної російської інтелігенції 60-х років. Еволюцію М.Чернишевського зумовили різноманітні філософські впливи. Спочатку він захопився філософією Гегеля та Шсллінга. Згодом вивчає філософію Фейєрбаха. Саме вона й зіграла головну роль у формуванні поглядів зрілого Чернишевського. Певний вилив зробили на нього Дж.Мілль та І.Бентам. Насамкінець його революційні соціалістичні погляди формувались під впливом таких мислителів як Прудон та П.Леру, а також російських мислителів -Бєлінського та Герцена. Найбільш відомими його творами є «Естетичні відношення мистецтва до дійсності» (1885 p.), «Антропологічний принцип у філософії» (1860 р.) та роман «Що робити?» (1863 p.).

М.Чернишевський зарекомендував себе як прихильник наукового напрямку в філософії. Це яскраво проявляється і у визначенні ним предмету філософії як теорії розв'язання найзагальніших питань науки (про співвідношення духу й матерії, свободу волі, про безсметря та ін.).

У цілому ж суспільно-політичним ідеалом М.Чернишевського було суспільство, яке базувалось би на принципах, котрі давали б змогу проявлятись «природним» людським потребам. Оскільки існуючі на той час соціальні інститути були далекими від такого ідеалу, то, за його переконаннями, їх знищення шляхом революції є цілком виправданим.

Погляди М.Чернишевського зробили великий вплив на подальший розвиток духовного життя як в Росії, так і за її межами. Матеріалістичні і революційно-демократичні ідеї мислителя були позитивно сприйняті представниками народництва і зробили свій вплив на російський марксизм, перш за все, на Плеханова та Леніна. Високо цінував твори М.Чернишевського і К.Маркс. Він спеціально вивчив російську мову з тим, щоб читати ці твори в оригіналі.

Заслуговують на увагу і суспільно-політичні погляди Писарєва Дмитра Івановича (1840-1868 pp.). Його погляди в цілому можна характеризувати як типовий світогляд російського просвітителя. Писарєв був на боці «розуму» й «правди», різко виступав проти соціального зла, невігластва і застою. Ідея «природних потреб людини» - головний критерій у його роздумах з усіх соціальних питань.

Д.Писарєв виступає за розвиток економіки в Росії за європейським взірцем. Він прихильник природознавства й антропології в їх європейській інтерпретації. Позитивна соціально-економічна програма ним чітко не сформульована, однак кінцеву мету діяльності кожної чесної людини він бачив у вирішенні питані,, пов'язаних із долею бідних, злиденних людей. Він відстоював перебудову всіх соціально-економічних відносин, орієнтувався, перш за все, на розвиток промисловості, на технічну перебудову, на формування в суспільстві «середніх верств», яких, на його думку, потрібно би перетворити в «думаючих реалістів». Писарєв вистуї Іаи за виховання освічених фабрикантів і землевласників, які свою користь і вигоду поєднували б із потребами навколишнього світу.

У сфері історіографії основним для нього був принцип визнання залежності історичного процесу від розумового прогресу, | від запасу знань у суспільстві, від зрілості суспільних ідей. Він визнає зв'язок законів природи й суспільства, а також вважав, що у суспільстві діє закон боротьби за існування, відкритий Ч.Дарвіним.

Особливим реалізмом характеризуються погляди Д.Писарсва на роль народних мас в історії. Він вважав, що народ майже завжди повсюдно мовчить і терпить, платить податки і віддає у розпорядження «світових геніїв» достатню кількість «гарматного м'яса». Тільки «у великі хвилини в історії людства можна почути сильний голос народу». Але ці хвилини обминають загальні очікування, і народ знову впадає в гірке розчарування й вікову апатію.

В історіографії поширений погляд, у відповідності з яким Писарєв належить до прихильників суб'єктивного методу в історії. Він справді вважав, що історія є осмисленням історичних явищ, виходячи із особистої позиції автора.