49.Лейбніц – видатний представник ідеалізму. Фр. Матеріалізм 18 ст.

Представником ідеалістичної філософії XVII століття був видатний вчений Г. Лейбніц (1646-1716 рр.). Творець оригінальної системи об’єктивного ідеалізму, Лейбніц вів завзяту боротьбу з матеріалізмом і атеїзмом, намагався примирити філософію з теологією, науку з релігією. Разом з тим для нього, як ідеолога класу буржуазії, характерним є оптимістичний світогляд. Він вважав, що ніщо у світі не проходить без достатньої основи і не суперечить установленій богом гармонії, і що у цьому світі все йде до кращого.

Філософська система Лейбніца - об’єктивний метафізичний ідеалізм - складається по суті із двох розділів: теорії монад як духовних субстанцій Всесвіту і теорії пізнання. У своїй основній праці “Монадологія” (1714), а також у ряді інших творів Лейбніц стверджував, що Всесвіт складається із нескінченної множини створених богом ідеальних субстанційних одиниць - монад. Монади, на думку Лейбніца, не мають фігур, неподільні, не складаються із частин, не можуть природним шляхом ні виникати, ні зникати. Але разом з тим вони неперервно і самовільно змінюються, Через те, що монади знаходяться у неперервному саморозвитку, то у них постійно дещо змінюється, а дещо зберігається. Тому, твердив Лейбніц, для монад завжди є характерною множинність станів. У монаді Лейбніц вбачав мікрокосм (нескінченно малий світ), який представляє собою центр різноманітних сприйнять макрокосма (нескінченно великого світу). Монадологія Лейбніца - метафізичний ідеалізм.

XVIII століття у Франції було епохою різкого загострення кризи феодального ладу. Своє розв’язання ця криза знайшла в буржуазній революції 1789-1794 рр. Велику роль в ідеологічній підготовці цієї революції відіграли виразники інтересів буржуазії - французькі матеріалісти XVIII ст. Ламетрі, Гельвецій, Дідро і Гольбах.

Французький матеріалізм XVIII ст. - це світогляд революційної буржуазії. Він є вищим ступенем розвитку механістичного матеріалізму. У французьких матеріалістів отримали найбільш детальну і глибоку розробку всі проблеми, що були поставлені матеріалістами XVII ст. Французькі матеріалісти очистили матеріалістичну філософію від теологічних нальотів.

Ламетрі (1709-1751 рр.) народився в сім’ї провінційного купця, отримав медичну освіту, перебував у армії. Його атеїстичні твори і особливо “Людина-машина” викликали злість у представників релігійного культу. Через це йому прийшлося емігрувати в Голландію, а згодом у Прусію, де він і помер.

Ламетрі виділяв три основні властивості матерії: протяжність,”рухому силу” і чуттєвість. Перша із них визнавалась Декартом. Друга властивість випливала із фізики Ньютона як узагальнення сил притягання та інерції. Визнання третьої властивості означало розрив поглядів Ламетрі на органічний світ з крайнім механіцизмом.

Великим життєвим подвигом філософа-матеріаліста Д.Дідро (1713-1781 рр.) було видання “Енциклопедії”, де у розгорнутому вигляді викладено його просвітницький світогляд. Дідро зумів залучити до цієї роботи таких визначних вчених, як Д’Аламбер, Вольтер, Монтеск’є, Кондильяк. У публікації “Енциклопедії” приймали участь також Гольбах і Гельвецій. Не дивлячись на заборону, конфіскацію і переслідування, публікацію “Енциклопедії” було завершено. Вона похитнула теологічний світогляд того часу.

Дідро - матеріаліст. У відповідності з поглядами Дідро, матерія складається із молекул і атомів. ЇЇ рух він розглядає через призму діючих у ній сил. Дідро розрізняє три види сил - тяжіння, “внутрішню силу” молекул і молекулярну взаємодію.

Велику роль у становленні матеріалізму у Франції відіграли твори Гельвеція (1715-1771 рр.) “Про розум”, “Про людину, її розумові здібності та її виховання”. Ці книги розходились враз і їх часто таємно перевидавали.

Згідно світогляду Гельвеція, світ є матеріальним, він нескінченний у просторі і часі, знаходиться у постійному русі. Мислення і відчуття, на його думку, є властивостями матерії. Вони - найбільш складні утворення.

Ні Гельвецій, ні Дідро, як і багато інших просвітників, не дожили до бурхливих днів буржуазної революції у Франції. Усього-навсього за півроку до штурму Бастілії помер видатний філософ-матеріаліст Гольбах (1723-1789 рр.). Він увійшов в історію філософії як систематизатор світогляду матеріалістів середини XVIII ст. і як виразник антирелігійної пропаганди. Наскільки крайнім і сміливим він був у своїх атеїстичних поглядах, настільки був поміркованим у політичному відношенні. Він так і не розлучився до кінця з ілюзією “освіченого монарха”.

Головним твором Гольбаха є “Система природи”. Цей твір став програмою і основним результатом теоретичної діяльності енциклопедистів, кредо “філософської революції”, яка стала прологом революції політичної.

Матеріалістичне розуміння природи поєднувалось у Гольбаха із ідеалістичним розумінням суспільних процесів. Цей ідеалізм полягав у визнанні свідомості і волі видатних людей як вирішальної сили суспільного розвитку. Щоправда у розумінні суспільного розвитку в Гольбаха були певні матеріалістичні здогадки, а саме ідея про роль середовища у формуванні особистості, про значення матеріальних інтересів у суспільному розвитку та ін.

Як і всі його однодумці - матеріалісти Франції XVIII ст. - Гольбах був атеїстом. Система атеїстичних поглядів у нього була майже такою ж як у Ламетрі, Гельвеція і Дідро. Однак деяка відмінність його поглядів від інших є. Якщо Гельвецій звертав увагу на критику політичної та ідеологічної ролі церкви, то Гольбах викривав, перш за все, релігійне віровчення.