120 Ментальність. Особливості ментальності українського народу.

Специфікою людського існування є його духовність. Дух – це той простір, відмінний від матеріального, в якому формується і чинить людська особистість, як духовна істота. Існуючи над індивідуально у вигляді мови, права, моралі, релігії, мистецтва – всі його формоутворення стають духовними через їх переломлення у індивідуальній чуттєвості. Духовне міститься у індивідуальних втіленнях, але його зміст знаходиться в продуктах їх смислового осягнення. Духовна сторона буття люд. Виникає на основі його практичної ді-сті як особлива форма відображення об’єктивого світу, як додатковий засіб орієнтації в цьому світі, взаємодії з ним. Люд. духовність сформувалась у процесі антропосоціогенезу на основі суп. Праці й спілкування індивідів. Дослід. Доводять нерозривний зв‘язок духовності з матеріальним носієм, трактують дух як функцію ВНС.Ментальність – це стиль мислення, парадигма духовності, структуроутворюючий елемент си-ми інтелектуальної, моральної, психологічної орієнтації людини. М. народу-це ядро його духовності, в якому сконцентровані головні риси і ознаки ідеологічного, соціально-психологічного, розумового складу людей, що унаслідували духовний спадок попередніх поколінь і користуються ним відповідно до потреб часу. М. –притаманний нації варіант світосприйняття, поведінки, які реалізуються у спільній мові, культурній, морально-етичній основі. Основні риси мент. Укр.. народу:Антеїзм – (Антей - древньогрецький міф. персонаж-черпав силу у землі) землеробська сутність ментальності, шанобливе ставлення до землі.Гостро-емоційне переживання сьогоденності життя, лірико-пісенне сприйняття природного і соціального оточення.Індивідуалізм - праця на землі сприяла формуванню малих соц. груп, ідея рівності.-соціопсихологічний і політ. конформатизм – не критичне приєднання до суджень, що панують, визнання існуючих порядків. (Цьому сприяло: відсутність соборності території, державності, однак можна виявити й протилежний зв’язок – особливості ментальності українців на протязі довгих років не дозволяли їм створити свою державу. Тут варто згадати приказку, що там де три українці – два гетьмани.)

121 Поняття ку-ри. Ціннісні і технологічні виміри ку-ри.Буденне уявлення поняття ку-ра(К) включ. лі-ру, мистецтво, театр, морально-естетичне виховання. Крізь призму Ф. вона постає в узагальнених ха-ках як форма, результат, спосіб звязку людини з дійсністю, утвердження людини, як пряв і утвердження сутнісних сил людства. Оскільки способом існування людини є праця , саме вона - головна головне джерело ку-ри. Культура є процесом і результатом реалізації в природі людських цілей за законами природи, сферою освоєння природи її олюднення. Матеріальні і духовні надбання людей є предметним втіленням їх здібностей, сутнісних сил і відносин. Ці надбання-зовнішня фо-ма існування ку-ри. Внутрішнім змістом її існування є розвиток людини як суспільної істоти т. б. вдосконалення її творчих сил, потреб, здібностей, форм спілкування. Ку-ра постає як сфера становлення і розвитку, соціалізації людини. Основними ознаками ку-ри є:

1. Те, що пройшло через людську перетворюючу діяльність (“друга природа” створена людиною).

2. Способи, технології, методи творення культурних явищ (культуротворча людська ді-сть), які вводять людину у т.з. технологічний аспект ку-ри.

3. Сукупність найперших та найвищих духовних і матеріальних цінностей.

Те із створеного людьми, в чому глибинні якості та можливості Л проявились максимально повно, доконало, виразно.

5 Способи збереження, розподілу, викор. культурних цінностей. Друга ознака вводить нас у т.з. технологічний аспект ку-ри; при чому технологія розуміється у найширшому плані-як всі основні та необхідні моменти продукування предметів ку-ри. За цією ознакою можна вести розмову про розвиток ку-ри , про ку-ри передові та відсталі , ефективні і неефективні, індустріальні і постіндустріальні, розвинені і примітивні.

Третя ознака-постає сукупністю людських соц.-істор. та культурних цінностей т.б. вона постає в окресленнях того що для людини набуває буттєвої значущості , поза чим людина не може розглядати себе, свою життєдіяльність сповненим сенсів та змісту. Саме на основі даної ознаки в су-стві розгортається боротьба між старим і новим, між консервативними і інноваційними тенденціями, між справжньою ку-рою і псевдокультурою... Взагальному плані , культурні цінності орієнтують розвиток ку-ри в бі збагачення л. та її проявів, але за конкретних умов суспільного життя інколи буває надзвичайно важко виявити що саме реально відповідає таким цінностям. Періодизація історії – особливого роду систематизація, яка заклечається в умовному поділі історичного процесу на певні хронологічні періоди. Ці періоди мають ті чи інші відмінні особливості, які визначаються в залежності від обранної основи(критерію) периодизації. Для перодзації можуть обиратися різні критерії: вівд зміни типу мислення (Конт), до зміни способів комунікації. Багато вчених починаючи з мислителів 18ст. до сучасних постіндустріалістів опираються на економічно-виробничі критерії. Перші донаучні періодизаціі історіі були розроблені ще в глибокій давнині, але научні періодизаціі зявилися тільки в Новий час . У 18 ст зявляється багато різних періодизацій .

1