Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Вс шпори.doc
Скачиваний:
228
Добавлен:
02.03.2016
Размер:
754.18 Кб
Скачать

45.Філософія відродження

Починаючи з XV ст. в соціально-економічному і духовному житті Західної Європи відбуваються зміни, які увійшли в історію під назвою Відродження (або Ренесанс). Справді, у часи середньовіччя Європа не належала до основних вогнищ світової культури. Вона починає посідати в ній чільне місце лише з початком розвитку капіталізму. Буржуазне виробництво вимагає вільних робочих рук, тому різко постає питання про повну особисту свободу людини. Воно потребує постійних джерел сировини, тому починаються “заморські” пошуки земель для їх колонізації. Воно потребує також постійних ринків збуту продукції. Та головне полягало у тому, що зростання випуску продукції потребує вже не ручного, ремісницького, а машинного виробництва.

Відомими представниками Відродження були М. Кузанський, М. Копернік, Дж. Бруно, Н. Маккіавелі, Е. Роттердамський, Т. Мор, Г. Галілей.

Німецький мислитель, астроном і математик Микола Кузанський за філософськими поглядами був пантеїстом. Він твердив, що “бог в усіх речах, як і всі вони у ньому”. У його філософії бог - творець фактично виявляється тотожним своєму творінню - світу. Важливе місце у його філософії належало вченню про “збіг протилежностей”.

Визначним досягненням в астрономії цього часу було відкриття польським вченим М. Коперніком геліоцентричної системи. ЇЇ основні положення такі: 1) Земля не знаходиться у центрі Всесвіту. 2) Вона не перебуває у нерухомому стані, а обертається навколо своєї осі. 3) Земля обертається навколо Сонця, яке знаходиться у центрі Всесвіту.

Пантеїзм М. Кузанського більш послідовно розвинув Дж. Бруно. Він опирається не тільки на М. Кузанського, але і на геліоцентричну систему М. Коперніка, Дж. Бруно заперечує погляд, ніби Сонце є центром Всесвіту. Такого центру у Всесвіті взагалі немає. Дж. Бруно твердив, що число світів у Всесвіті нескінченне, і що інші світи також населені. Із осмислення світу як нескінченного, Дж. Бруно приходить до висновку про збіг протилежностей. Вчення Дж.Бруно прокладало шлях до матеріалістичного розуміння природи. Тому й не дивно, що вчений був засуджений церквою як єретик. У 1600 році Дж. Бруно був спалений католицькою інквізицією на вогнищі. А, до речі, зовсім нещодавно церква його реабілітувала.

Вчення Дж. Бруно в кінці XVI ст. продовжив Г. Галілей. Він заклав основи класичної механіки, перетворивши її в самостійну науку. Г. Галілей побудував телескоп, за допомогою якого відкрив фази на Венері, супутники Юпітера, плями на Сонці і ущелини на Місяці. Він відстоював геліоцентричну систему М. Коперніка. Його називали “Колумбом неба”. У 1632 році Г. Галілей опублікував працю “Діалоги про дві головні системи світу - Птолемеєву і Копернікову”. У філософських поглядах він стоїть на позиціях визнання світу як об’єктивної реальності.

Проблеми суспільного розвитку у період Відродження знайшли своє бачення у суспільно-політичних поглядах Н. Маккіавелі, Е. Роттердамського і Томаса Мора.

Н. Маккіавелі - це мислитель, який одним із перших почав розглядати державу “людськими очима і виводити її природні закони з розуму і досвіду”. Сила фатуму, при всій його значущості в житті суспільства, ніколи, за Маккіавелі, не долає остаточно свободи волі людини. Серед різноманітних стимулів людської діяльності найпотужнішим виступає інтерес. А серед інтересів головним є прагнення. Саме цю ідею виражають слова Маккіавелі, які чи не найчастіше цитують, коли характеризують його погляди:”Люди швидше простять смерть батька, ніж втрату майна”.

Надзвичайно популярним на початку XVI ст. було ім’я одного з провідних представників гуманістичної думки того часу - Е. Роттердамського. Називаючи свою позицію “філософією Христа”, Еразм практично урівнював християнську культуру з культурою “поганською”, тобто - античною.

Сучасником і близьким другом Еразма був Томас Мор. Т.Мор певний час обіймав найвищий в Англії державний пост лорда-канцлера. Як вчений-гуманіст Т. Мор виступає автором концепції ідеальної (під кутом зору гуманістичних ідеалів того часу) держави. Він був одним із перших прихильників соціалістичної (такої, що базується на суспільній власності і рівності членів суспільного колективу) організації суспільного життя (твір “Утопія”). Такі уявлення, які лише змальовували свій соціалістичний ідеал без наукового обгрунтування реальних шляхів його досягнення, після Т.Мора стали називати утопічними від назви вигаданого ним острова.