42.Філософія стародавньої індії.

У IV - III тис. до н.е. відбувається формування класового суспільства в Iндії. Воно знайшло своє відбиття у так званій ведичній літературі - стародавній пам’ятці індійської культури. Веди (від слів відати, знати; як бачимо спільність коренів, що свідчить про зв’язок санскрита із старослов’янською, а через неї і з українською мовами) являють собою збірники записів міфологічних текстів та релігійних гімнів, в яких відображено не лише тогочасне духовне життя, але й економічне та соціальне, відтворюється класова та соціальна структура суспільства. Вони також є свідченням певного рівня пізнання світу та людини. Веди є найвищим авторитетом стародавньої індійської культури.

Традиційно ведична література розділяється на три групи текстів. Перша група (Ригведа) - збірка гімнів до XII ст. до н.е. Друга - Брахмана ста шляхів - це керівництва ведичного ритуалу. Третя - Упанішади -містить у собі основи староіндійського релігійно-філософського мислення. У ведах добре видно зв’язок міфології, релігії та філософії. Особливо це стосується прагнення віднайти загальний принцип, який би дав можливість пояснити окремі явища навколишнього світу.

Найбільш відомими філософськими напрямами в стародавній Iндії були: джайнізм, буддизм, чарвака і йога.

Однією з найстаріших філософських шкіл, яка виступала проти ведичних традицій, був джайнізм. Його засновником є Вардхамана, який одержав звання Джина (тобто Переможець над кругообігом перетворень та кармою). Звідси і назва цієї школи. Центральною проблемою його вчення є проблема особи. Його вихідними положеннями є: 1) визнання двоїстої природи особи (матеріальної та духовної); 2) їх з’єднання за допомогою карми приводить до виживання індивіда; 3) у кожного індивіда має місце боротьба добрих та злих карм; 4) особа здатна звільнитися від злих карм, а потім і від сансари.

В рамках джайнізму розроблялось вчення про шляхи і заходи звільнення безсмертних душ від зв’язків із матеріальним світом, який нібито є головною “перепоною” на шляху до праведного життя. Проте для знаходження цих шляхів і засобів, як вважали послідовники джайнізму, слід добре знати будову матеріального світу.

Буддизм - це впливове ідеалістичне вчення в стародавній Iндії, яке згодом разом із християнством та ісламом перетворилося в одну із світових релігій. Його засновником є принц Сіддхартха Гаутама, який згодом отримав ім’я Будди, тобто пробудженого, просвітленого. Буддизм розглядає світ як єдиний потік матеріальних і духовних елементів -”дарм”. “Дарма” невпинно змінюється, внаслідок чого реальність постає процесом вічного і неперервного становлення. Вчення це діалектичне, але мінливий потік буття як невпинного становлення заважає людині досягти вершин досконалості. Останнє досягається шляхом самоспоглядання і сомозаглиблення, кінцевою метою яких є стан вічного блаженства - “Нірвана”.

Однією з шкіл, яка також виступала проти Вед була філософія чарвака (що в перекладі із санкриту означає чотири слова) або локаята. Ця школа виникла у середині першого тисячоліття до н.е.Свою назву локаята отримала від того, що визнавала існування тільки посейбічного матеріального світу. Основою світу за цим вченням є чотири першоелементи: земля, вода, повітря і вогонь. Коли тіло людини руйнується -гине і вона сама. Смерть - кінець усьому, немає ніякого переселення душ, ніякої карми, як і не має ні раю, ні пекла. Щодо душі, то вона також походить із чотирьох елементів, як і тіло. Тобто чарвака визнає зв’язок свідомості із тілом, розглядає її як властивість

У стародавній Iндії мали місце і пошуки практичної філософії. Такою філософією була система “йога” або точніше -йога-сутра, засновником якої вважається Патанджалі.

“Йога” у перекладі означає з’єднання, зосередження (медитація). Дійсний зміст цього поняття - шлях, або спосіб практичного з’єднання людини з богом. Філософія йоги, яка акцентує на дослідженні психологічних категорій та практичному психологічному навчанні, спирається на положення про медитацію (взяте із попередніх шкіл).

В розробленій йогою системі важливим елементом є опис правил психологічно орієнтованого тренування. Це ступені: самооволодіння, володіння диханням при певних положеннях тіла, ізоляція відчуттів від зовнішніх впливів, концентрація думки, медитація та стан відтворення (звільнитись від тілесної оболонки). Все це веде до того, щоб звільнити душу від тенет карми та самсари. (Сансара - уявлення про переродження душі в різних тілесних формах (людини, тварини, рослини). Карма - закон відплати, який нібито діє при перевтіленнях людини з однієї живої істоти в інші.)