35. Наука як специфiчна форма розвитку пiзнання.

Наука — це система перевiрених практикою теоретичних знань про дiйснiсть, система понять поро явища та закони їх iснування i розвитку. Поняття науки застосовується також для позначення певного виду дiяльностi людини, спрямованої на виробництво нових знань. Пiд наукою розумiють ще сукупнiсть установ, якi здiйснюють дослiдницьку дiяльнiсть.

Слово наука буквально означає знання. Знання — це правильне вiдображення у свiдомостi людини предметiв i явищ свiту та їх властивостей. Знання бувають буденними, донауковими, науковими, ?ричними i теоретичними. Всi вони породжуються практикою.

Науковi знання не тiльки констатують факти та описують їх, але й пояснюють. Буденне знання просто фiксує, та й то досить поверхнево, як проходить та чи iнша подiя. Наукове знання вiдповiдає не тiльки на питання, як але й чому вона вiдбувається саме так, а не iнакше. Сутнiсть наукового знання полягає в достовiрному узагальненнi фактiв. За випадковим воно знаходить необхiдне, закономiрне, за одиничним — загальне. На цiй основi грунтується наукове передбачення рiзних явищ, подiй, процесiв. Основу наукового знання складають певнi базовi положення, закономiрностi, якi дають змогу об’єднувати їх у єдину, цiлiсну систему. Знання перетворорюються на науковi тодi, коли цiлеспрямоване накопичення фактiв, їх систематизацiя та опис доводяться до рiвня включення їх як елментiв у цiлiсну систему знань.

Наукове пiзнання вiдрiзняється вiд релiгiйного. Основна вiдмiннiсть науки i релiгiї полягає в тому, що перша свої знання базує на доведеннi, а друга на вiрi.

Наукове знання вiдмiнне також вiд естетичної форми освоєння дiйсностi. Наука i мистецтво є формами вiдображеннядiйсностi. проте, у науцi це вiдображення вiдбув. у формi понять i категорiй, а в мистецтвi — ц формi художнiх образiв.

36. Емпiричний I теоре­тич­ний рiвнi наукового пiзнання

Основою наукового пiзнання є його емпiричний рiвень. Характерною рисою такого дослiдження є його зв’язок iз чуттєвим сприйманням. Емпiричнi знання пов’язанi з такими елементами як емпiричнi факти i вiдношення, данi спостереження, покази приладiв, якi можуть бути записанi в протоколi, зведенi в таблицю чи поданi графiчно.

Важливим завдання емпiричного рiвня пiзнання є отримання статистичних даних про рiзнi тенденцiї його руху i розвитку. В статистичних даних знаходять свiй вияв, перш за все, кiлькiсна сторона об’єкта, що дослiджується, його властивостi i зв’язки.

Основними методами i формами емпiричного пiзнання є: спостереження, експеримент, моделювання i науковий факт.

Вищим за емпiричним рiвнем наукового пiзнання є теоретичний. На емперичному рiвнi вiдбувається накопичення та вивчення конкретного матерiалу, фактiв. На теоретичному рiвнi людиною пiзнається сутнiсть предметiв на рiвнi встановлення законiв i закономiрностей об’єктивної реальностi. Головними методами теоретичного пiзнання є: iндукцiя i дедукцiя; аналiз i синтез; iнтуiцiя; iдеалiзацiя; екстраполяцiя; гiпотеза; теорiя; наукове передбачення.

Аналiз — це розчленування цiлiсного предмета та складовi частини з метою їх всебiчного вивчення.

Синтез є методом пiзнання, змiстом якого є з’єднання ранiше видiлених частинi предмета в єдине цiле.

Iнтуiцiя — це раптова, вiрна здогадка про таке, що логiчно не випливає iз попереднiх мiркувань.

Гiпотеза — це такий спосiб мислення, який полягає у побудовi припущення про те чи iнше дослiджуване явище та у доведеннi цього припущення.

Теорiя — це система понять i уявлень про дiйснiсть, що створюється в процесi пiзнавальної дiяльностi.