- •Навчальний посібник ужгород
- •Передмова
- •Розділ 1. Загальна характеристика муніципального права
- •§1. Поняття, предмет та методи муніципального права
- •§2. Муніципально-правові норми та муніципально-правові інститути. Система муніципального права
- •§3. Муніципально-правові відносини
- •§4. Джерела муніципального права
- •§.5. Муніципальне право як наукова та навчальна дисципліна
- •§1. Історико-теоретичні основи місцевого самоврядування
- •1.1. Історія виникнення місцевого самоврядування
- •1.2. Основні сучасні системи місцевого самоврядування
- •1.3. Поняття “місцевого самоврядування” у науковій думці
- •1.4. Основні теорії (концепції) місцевого самоврядування
- •§2. Концепція місцевого самоврядування в Європейській хартії місцевого самоврядування
- •§3. Концепція місцевого самоврядування в Конституції України
- •§4. Взаємовідносини державної влади та місцевого самоврядування в Україні
- •§5. Принципи, завдання та функції місцевого самоврядування
- •Розділ 3. Правові основи місцевого самоврядування
- •§1. Конституційно-правові основи місцевого самоврядування
- •4. Норми, в яких закріплені правові гарантії місцевого самоврядування. Вони стосуються:
- •§2. Європейська хартія місцевого самоврядування
- •§3. Закони України та підзаконні нормативні акти, що становлять правову основу місцевого самоврядування в Україні
- •§4. Акти місцевого самоврядування
- •§1. Поняття системи місцевого самоврядування та її елементи
- •§2. Територіальна громада - базовий елемент системи місцевого самоврядування
- •§3. Поняття та види органів місцевого самоврядування. Представницькі органи місцевого самоврядування
- •3.1. Поняття органу місцевого самоврядування, основні ознаки органу місцевого самоврядування
- •3.2. Представницькі органи місцевого самоврядування
- •3.3. Сесія як основна форма роботи місцевих рад
- •3.4. Постійні комісії та тимчасові контрольні комісії ради
- •3.5. Районна в місті рада
- •§ 4. Обласні та районні ради
- •§ 5. Сільський, селищний, міський голова
- •5.1. Правовий статус сільського, селищного та міського голови
- •5.2. Особливості правового статусу та повноваження голови міста Києва
- •§ 6. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад
- •§ 7. Статус депутата місцевої ради
- •7.1. Особливості статусу депутата місцевої ради
- •7.2. Початок і припинення повноважень депутата місцевої ради
- •7.3. Права і обов’язки депутата місцевої ради
- •7.3.1. Робота в раді
- •7.3.2. Робота у виборчому окрузі
- •7.4. Депутатські групи і депутатські фракції
- •7.5. Гарантії депутатської діяльності
- •4. Гарантії депутатів місцевих рад від необґрунтованого переслідування
- •§ 8. Статус службовців органів місцевого самоврядування
- •§ 9. Місце та роль органів самоорганізації населення в системі місцевого самоврядування
- •§ 10. Асоціації та інші добровільні об’єднання органів місцевого самоврядування
- •§1. Поняття і види виборів до органів місцевого самоврядування
- •§2. Місцевий референдум
- •§3. Загальні збори жителів за місцем проживання
- •§ 4. Місцеві ініціативи
- •§5. Громадські слухання
- •§6. Відкликання депутата місцевої ради
- •§7. Перспективи розвитку безпосередніх форм місцевої демократії в Україні
- •Питання для самоконтролю :
- •Розділ 6 компетенція місцевого самоврядування
- •§1. Поняття та зміст компетенції місцевого самоврядування
- •1. Об’єктивні критерії - обсяг і характер завдання.
- •2. Суб’єктивні критерії - ефективність та економія.
- •1) Питання місцевого значення;
- •2) Питання, що не вважаються безпосередньо місцевими і право вирішувати які делегується відповідно до закону органам місцевого самоврядування.
- •§2. Закріплення сфери компетенції та повноважень місцевого самоврядування в Конституції та законах України
- •2.1. Компетенція сільських, селищних, міських рад
- •2.2. Компетенція районних, обласних рад
- •2.3. Компетенція сільського, селищного, міського голови
- •2.4. Компетенція виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної в місті ради
- •1. У сфері соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку:
- •2. У галузі бюджету, фінансів і цін:
- •3. Щодо управління комунальною власністю:
- •4. У галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв’язку:
- •6. У сфері освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту:
- •7. У сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища:
- •8. У сфері соціального захисту населення:
- •9. У галузі зовнішньоекономічної діяльності:
- •10. Щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою:
- •11. Щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян:
- •12. Щодо відзначення державними нагородами, відзнаками Президента України та присвоєння почесних звань України:
- •Фінансово-економічна основа місцевого самоврядування
- •§1. Комунальна власність та її правовий режим
- •1.1. Поняття комунальної власності
- •1.2. Об’єкти і суб’єкти права комунальної власності
- •1.3. Правові форми використання комунальної власності
- •1.4. Відчуження об’єктів комунальної власності
- •§2. Місцеві бюджети та цільові фонди місцевого самоврядування
- •§3. Місцеві податки і збори
- •§ 1. Поняття та система гарантій місцевого самоврядування
- •§ 2. Судовий захист прав та інтересів місцевого самоврядування
- •2.1. Роль судової влади у системі захисту прав місцевого самоврядування
- •2.2. Захист прав місцевого самоврядування в Конституційному Суді України
- •2.3. Захист прав місцевого самоврядування в судах загальної юрисдикції
- •Розділ 9. Відповідальність у муніципальному праві
- •§1. Поняття та види відповідальності у муніципальному праві
- •Види відповідальності у муніципальному праві
- •§2. Особливості відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування
- •Особливі випадки відповідальності у муніципальному праві у формі дострокового припинення повноважень органів і посадових осіб місцевого самоврядування та призначення позачергових виборів
- •§3. Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед юридичними і фізичними особами
- •Навчальний план з курсу “Муніципальне право України”
- •Вимоги до рівня засвоєння змісту дисципліни
- •Вимоги до рівня підготовки для засвоєння дисципліни
- •Вимоги до знань та умінь
- •Знати :
- •Тестові завдання
- •Установіть відповідність між поняттями та їх визначеннями :
- •Закінчіть речення, наведені нижче
- •Рекомендована література
- •Ужгородська міська рада
- •IV сесія V скликання
- •Рішення
- •Ужгородська міська рада __іv__ сесія __v__ скликання
- •Затверджено
- •V скликання від 29.12.06
- •Регламент
- •Ужгородської міської ради V скликання
- •Розділ і
- •Загальні положення
- •Розділ II Сесія міської ради
- •Розділ III Порядок денний сесії
- •Розділ IV Засідання міської ради
- •Розділ V Прийняття рішень
- •Розділ VI Порядок надання слова
- •Розділ VII Порядок голосування пропозицій
- •Розділ vііі Дисципліна та етика на пленарних засіданнях
- •Розділ IX Протокол. Стенографічний звіт пленарного засідання
- •Розділ X Депутат міської ради
- •Розділ XI Постійні комісії ради
- •Розділ XII Депутатські групи і фракції
- •Розділ XIII Тимчасові контрольні комісії ради
- •Розділ XIV Міський голова
- •Розділ XV Секретар міської ради
- •Розділ XVI Відділ по роботі з депутатами та постійними комісіями
- •Виконавчий комітет міської ради
- •Виконавчого комітету Ужгородської міської ради
- •1. Загальні положення
- •2. Організація роботи виконавчого комітету
- •3.Планування роботи
- •4.Підготовка та проведення засідань виконкому, прийняття рішень
- •5.Порядок підготовки та прийняття розпорядчих документів
- •6.Підготовка та проведення нарад , зустрічей та інших заходів з участю міського голови
- •7.Організація роботи з документами
- •8.Організація роботи з документами в управліннях, відділах, інших структурних підрозділах
- •9.Організація контролю за виконанням документів
- •10.Порядок розгляду звернень та організації прийому громадян
- •11.Кадрова робота
- •12.Порядок проходження таємних документів
- •13.Робота з нагородними документами
- •14. Порядок прийому зарубіжних делегацій у міській раді
- •15.Порядок виконання друкарських і розмножувальних робіт
- •17.Організація використання робочого часу
- •18.Порядок забезпечення електронним зв’язком
- •19.Матеріально-технічне забезпечення діяльності виконкому, міської ради, режим роботи в приміщенні адмінбудинку
- •Ужгород - 2005
- •Місто Ужгород та його статус
- •Стаття 2 Сутність та правовий статус територіальної громади
- •Стаття з Рішення, що мають загальнообов'язкову силу
- •Стаття 4
- •Розділ II назва, символи влади
- •Розділ iiі територіальна громада міста
- •Загальні збори мешканців
- •Частина друга Міський голова
- •Частина третя Виконавчі органи ради
- •Частина четверта Відповідальність органів та посадових осіб Ужгородської міської ради та виконавчого комітету
- •Розділ VI бюджет територіальної громади міста ужгорода
- •Розділ VII майно територіальної громади
- •Розділ VIII
- •Опис та правила використання традиційної символіки на території м.Ужгорода.
- •81 Сахенко с. Визначення природи мандата депутата місцевої ради // http://www.Guds.Gov.Ua/document/42115
§1. Історико-теоретичні основи місцевого самоврядування
1.1. Історія виникнення місцевого самоврядування
Проблематика місцевого самоврядування вже тривалий час привертає особливу увагу юридичної науки, в тому числі і вітчизняної. І це не дивно, адже у міру розвитку суспільства все більшої ваги набувають питання підвищення ефективності та демократизації управління «публічними справами» на місцевому рівні, що, власне, й обумовлює об’єктивну необхідність інституту місцевого самоврядування.
Наявність значної кількості публікацій, в яких по-різному тлумачаться природа та призначення місцевого самоврядування спричиняє значне ускладнення розуміння його змісту, місця та ролі в системі народовладдя. В першу чергу це стосується широкого загалу читачів, які не мають спеціальної юридичної підготовки, - їм надзвичайно важко зорієнтуватися в різних наукових концепціях місцевого самоврядування. В прагматичному плані в цьому немає і потреби, оскільки різне наукове тлумачення природи місцевого самоврядування суттєво не змінює його змісту.
Водночас ознайомлення з теоретичними основами місцевого самоврядування має надзвичайно важливе значення з точки зору кращого розуміння особливостей конституційної моделі місцевого самоврядування в Україні та динаміки його становлення і розвитку на новітньому етапі української державності.
Це важливо також і для усвідомлення місцевого самоврядування як автономної по відношенню до державної влади системи управління, адже в свідомості переважної більшості громадян України ще не подолані стереотипи радянської моделі організації влади, за якої влада на місцях формально належала не територіальним громадам, а місцевим Радам народних депутатів, що разом з Верховною Радою України входили до єдиної ієрархічної системи органів державної влади, в силу чого поняття «місцеве самоврядування» досить часто ототожнюється з поняттями «місцеві органи влади», «органи місцевого самоврядування» тощо.
Крім того, слід врахувати, що саме поняття «місцеве самоврядування» має конкретно-історичне значення, його зміст зазнавав певних змін під впливом політичних, економічних, національних тощо чинників.
Насамперед слід зазначити, що як інститут публічної влади місцеве самоврядування - це продукт тривалого розвитку людської цивілізації, його витоки сягають родоплемінного самоврядування аж до державницького періоду. Елементи місцевого самоврядування добре відомі вже з античних часів, вони застосовувалися при організації місцевого управління в Стародавній Греції та Стародавньому Римі, а правове оформлення вперше отримали в Законі Юлія Цезаря 45 року до н. е. Lex municipalis. Цей Закон запровадив організацію місцевої влади на засадах загального принципу самоврядування (тобто організацію муніципального устрою) і започаткував нормативне застосування термінів «муніципалітет», «муніципальний», що походять від латинського ‘municipium’ (‘Muis” - тягар, а «саріо», «rесіріо» - беру, приймаю).
Більш як за двохтисячолітню історію значення цього терміна практично не змінилося. Зокрема, муніципалітетами в Стародавньому Римі називалися міста, що користувалися самоврядними правами, а сьогодні - це обрані населенням міські та сільські органи місцевого самоврядування7 - уповноважені громадою органи управління, що з дозволу уряду беруть на себе тягар виконання громадських завдань та функцій.
Організація муніципального устрою за Законом Юлія Цезаря 45 року до н. е. певною мірою копіювала державний устрій Стародавнього Риму. Так, основою самоврядування виступали громади, а вищим органом міського самоврядування - народні збори всіх громадян громади, які були організовані за куріальною системою. До компетенції народних зборів були віднесені вирішення загальних питань міського життя та обрання муніципальних магістратів, які утворювали муніципальну магістратуру, що здійснювала адміністративну та судову владу.
Кожне місто мало муніципальний сенат (представницький орган), що налічував 100 членів.
Величезне значення для становлення місцевого самоврядування як самостійного правового інституту і системи органів влади мали комунальні революції в Західній Європі ХІ-ХІІІ сторіччя. Їх результатом стало так зване комунальне самоврядування (муніципальна організація), яке передбачало звільнення міста від влади феодального власника та створення міських органів самоврядування - виборної ради та магістрату (виконавчого органу), які були незалежними від центральної, «коронної» влади.
До чинників комунальних революцій можна віднести:
• економічні фактори - зростання виробництва та добробуту населення і, як наслідок, виникнення середнього класу, який і виступив суб’єктом місцевого самоврядування;
• політичні фактори - протистояння феодалів і центральної (королівської) влади, яка намагалася привернути на свій бік міста шляхом надання їм окремих привілеїв;
• демографічні фактори - різке зростання міського населення в результаті міграції селян тощо.
В епоху комунальних революцій розпочинається і систематизація норм муніципального права. Так, своєрідним засобом правового закріплення комунального самоврядування стали перші хартії середньовічних міст Італії (Мантуя - 1014, Феррара - 1055, Піза - 1081, Кремона - 1114) Франції (Сент-Омер - 1127, Бове - 1182, Камбре –1184, Арбуа - 1282), Англії (Лондон - 1129), метою яких було закріплення прав (в першу чергу, права на створення виборних органів міського самоврядування) та привілеїв міської громади (комуни), особистої свободи та майнових прав її членів, системи управління містом, повноважень, структури та порядку формування органів міського самоврядування. А попередниками хартій були зібрання норм, яким присягали консули і жителі північно італійських міст.
Комунальна (муніципальна) організація середньовічних міст характеризувалася тим, що на чолі більшості комун стояла міська рада, яка обирала одного-двох мерів (Франція) чи синдаків (Італія), у підпорядкуванні яких перебувала міська адміністрація.
Водночас слід звернути увагу на те, що визначена хартіями структура органів міського самоврядування була надзвичайно строкатою та залежала від багатьох чинників - згоди короля чи сеньйора, співвідношення сил в міському населенні тощо8. Наприклад, у сучасних французьких джерелах виділяють кілька типових моделей середньовічного комунального управління:
• комунальна система північнофранцузьких міст та міст Фландрії;
• консулат південнофранцузьких комун;
• подестат середземноморських комун Франції та Італії.
Прикладом комунальної системи може слугувати організація самоврядування в місті Камбре на півночі Франції у період з 1077 по 1226 роки. Так, на чолі міського управління стояла Рада у складі 140 чоловік, що обиралася членами комуни. Рада призначала відповідальних за будівництво та облаштування міських укріплень, міських будівель громадського призначення, доріг тощо. Судову владу в місті здійснювали два трибунали - з кримінальних та цивільних справ.
Поширений на півдні Франції та в деяких районах Італії консулат став наслідком більш сильного, ніж у Центральній та Північній Європі, впливу римського муніципального права. Він виникає в кінці XI ст. в процесі боротьби ремісницьких організацій проти влади сеньйорів і характеризується більш складною структурою міського управління. Так, виразниками народного суверенітету, носіями законодавчої влади комуни виступали народні збори, які у великих містах збиралися по окремих кварталах. А виконавча та судова влада (у багатьох містах фактично вся повнота влади) належала консулам, вибори яких, наприклад, в Тулузі, проводилися за двоступеневою системою: спочатку обиралася колегія виборщиків, а потім правлячі консули з широкими повноваженнями (встановлення розмірів податків, командування міською міліцією, керівництво громадськими роботами, організація муніципальних служб, введення на посаду цехових старост, судочинство тощо).
Подестат - це така організація комунального управління, за якої вища виконавча влада належала подесту - управляючому, який запрошувався з іншого міста та одноосібно виконував функції консулів.
Комунальне самоврядування поширювалося на всі основні сфери життя комуни9. Насамперед — це управління об’єктами власності комуни, включаючи укріплення, ринки, ліси, угіддя, джерела води, дороги, вулиці, площі, мости тощо.
Важлива сфера управління - комунальні служби. До виключної компетенції комун належало право встановлювати порядок роботи і тарифи за користування млинами, іншими необхідними городянам спорудами. Комуна призначала вчителів, наглядачів до сирітських будинків, лепрозоріїв.
Важливою прерогативою виконавчих органів комун був призов на військову службу, до міської міліції. Досить часто мер міста одночасно був і «генеральним капітаном міста», він командував міським військом у разі ведення воєнних дій.
Юрисдикція комуни поширювалася як на громадян, так і на всіх, хто перебував на території міста. А громадянином комуни людина могла стати лише після виконання передбачених хартією вимог (наявність нерухомості на території комуни, ценз осілості, принесення присяги тощо).
Становлення в Європі абсолютних монархій супроводжувалося постійним обмеженням самоврядних прав комун, і починаючи від XVI сторіччя комунальне самоврядування поступово втрачає своє значення, натомість, все більшу роль в управлінні містами починають відігравати королівські урядовці - представники центральної влади на місцях. І подібна ситуація цілком відповідала філософії абсолютної поліцейської держави.